Сонний період.

Цього тижня я був повністю замучений. Не знаю, що викликало у мене цей стан. Скоріше за все хронічне недосипання, яке викликане тим, що я почав думати і перейматися різними проблемами насущними... але кому це цікаво :). У перервах між роздумами та перейманнями, я трішечки відпочивав і працював :). Так більше новин і немає. Вернуся до хорошого ретро...

Президент компанії, де я успішно вже майже як рік працюю, влаштував паті в себе в хаті на початку червня. Була серйозна причина – початок літа. Я вже раз описував подібне дійство. Цього разу було не менш цікаво. Я вже почав насолоджувався розмовами з ковокерами та їхніми сім'ями про глобальні проблеми людства (глобальне потепління / падіння долара та дорожчання бензину / вибори президента Америки... і т.д.), так як потрішечки починаю розуміти тую англійську мову і теми розмов вже виходять за привичні рамки “звідки ти” і ніхто не робить ВАВ коли чує слово Україна. Як кажуть, вечір пройшов cool'но.

Минулого тижня я був на Харісон лейк – місце з якого я почав досліджувати Ванкуверщину :). Не маю сили робити відео, лише пару фоток. Вразило те, що температура води озера +10-12 градусів у середині літа. Я лише зайшов в озеро на пів-метра і за 10 секунд вийшов від судорожних болей... Я зразу уявив cобі, як тонув Титанік колись і який то напевно був жах... А на нашому озері бавилися у водички лише дітки... бо, напевно, це жировий прошарок їм дозволяв так весело це робити... Я виставив одну фотографію, де видно вплив фастфуду на дітей. Сумно. Про фаст фуд розповім пізніше, бо, ви не повірите, але я попробував гамбургер зі смачною картопелькою фрі та надзвичайною пепсіколою у мережі Dairy Queen (типу МсDonalds) на Canada Day – державне св'ято у Канаді.

Почну з початку. Ми з Олегом вирішили відкрити купальний сезон у Ванкувері. Для цього ми швиденько хотіли добратися у Норс Ванкувер еріа по хайвею. Але, нажаль, ми навпаки - втратили годину в пробці... Виявляється одна жіночка не мала св'ятового настрою у цей день та вирішила ефектно попрощатися з життям – викинутися з мосту. Тому весь рух перекрили і 6 годин її просили цього не робити. Вговорили :). Як написала місцева газета, сорі що, можливо, ви один з 25000 людей, які провели вихідний у машині, але ви спасли життя. І це добре. Покупавшись, нас чекало наступне дійство – фейєрверк. По дорозі до нього, ми зголодніли... але так як вже все було закрито, то залишався лише фаст фуд. Думаю ну хоча б один раз попробую... Смакота, просто делікатес... але радість пройшла так за під години, коли почала боліти селезінка та печінка.... так дві години і боліло, що трохи відвертало мою увагу від фейєрверку... але цей фейєрверк мене не вразив - у Львові не гірше!!!. Буду чекати чемпіонат світу з феєрверків у кінці місяця. Вернуся до гамбурргеру...я вже перевірив, чи маю з собою медичну карточку та страховку, але все обійшлося. Напевно наступний раз піду у фаст фуд не швидко. Бай зе вей, не хотілося попробувати на собі канадську медицину в дії, бо все всюди однаково. Про медицину тут писати можна багато, але скажу вам просто – нічого на халяву не буває. По розмовах людей навкруги, я роблю висновок, що дивіз медицини тут простий: допомогти тобто спасти, коли ти в критичному стані - це ОК, але лікувати тут тебе ніхто не буде, коли ти +- даєш собі раду. Постараюся написати окремо пост на цю тему у майбутньому.

Все, замучений після вчорашнього паті в нашій хаті. От так і живемо. Не зле :), що всім решта також бажаю.