вівторок, листопада 04, 2008

Я приїхав до Львова!

...Маючи вдосталь часу у транзитному просторі Варшави, я вирішив трішечки пописати блог, так як з сумками бігати і дивитися що ще де нахаляву лежить уже ліньки :) бо, думаю, що все, що мав купити я вже купив. Отже вертаюся до подорожі. Почалося все як завжди: я хронічно не встигав попакуватися. Безсонна ніч перед польотом виявилася логічною точкою завершення моїх непослідовних дій щодо тижневого пакування. Як зомбі, я сто разів переважував речі: не дивлячись на те, що мої сумки на третину пусті, вони чомусь вперто перевищували ліміт 23 кілограми. Під ранок я найшов компроміс – викинув пару своїх футболок і все ОК - подарунки привести рідним набагато важливіше, ніж просто “повимахуватися” у якомусь крутому вбранні. Але моя радість була передчасною: на самому пункті прийому багажу у мене було ще по 1.2 кг лишньої ваги. Мусів скидати додатковий баласт... але як кажуть, немає на це ради :). Весь мокрий (бо вдягнутий у 2 куртки) та захеканий (легко зрозуміти чому) це дійство я пройшов. Інші дрібниці типу а) забув борд пасси у автоматі – тітонька якась зауважила і кричала мені вдогін; б) випав паспорт, який за 5 сек знайшов; в) забув паролі на сумки, які поставив...я просто не описую. Дякуючи Іванові, ці мої стьюпід кроки виявилися не критичними, але задуматися шо дєлать заставили. Бай зе вей, дякую Іванкові та родині Барабахів, які настояли щоб я всетаки не їхав в аеропорт на автобусі і організували мені поїздку. Бай зе вей два: мені дуже приємно, що усі мої друзі пропонували мені допомогу в організації мого тріпу. Що казати, я лакі бой, що маю всюди хороших друзів. ДЯКУЮ УСІМ!!!!
Ванкувер-Торонто: я просто спав весь час... хібащо, коли 2 рази приносили водичку... тоді просипався. А більше на халяву у AIR CANADA нічого не наливали.
Торонто-Торонто: Так як я секюріті чек пройшов у Ванкувері, то я міг просто по зеленому коридору пройтися 500 м – от і все Але в мене просто не буває! Я мав одну зустріч по передачі документів у Торонто. Це і був непланований екстрім. Я мусів вийти з грін зони, перейти пів аеропорта та знову проходити секюріті чек. Це вже потім я зрозумів, що це була типу митниця Канади. Прикольно, бо мєсто встрєчи виявляється змінити можна і як результат – 25 хвилин я чекав на зустріч. А потім за пару секунд забіжав у дюті фрі купити парфуми... встиг :). Торонто -Варшава: Чи помінявся я за півтора року? Так. Коли летів – Варшава-Торонто, то я пив 2 рази коли роздавали кроваву мері. Тепер, я просто нагло просив кроваву мері у окрему одноразову посуду + соки + вино + колу. Ну, і в перерві між першим та другим разами, так раз 5 приходив і просив ще соку. От що з людьми капіталізм робить! І,що саме цікаве – зовсім не соромно :).
Митниця Польщі – ЗДИВУВАЛА. Я думав, що пройшовши перевірку у Торонто, наступним буде Львів. Але поляки зробили ноу-хау – по середині транзитної зони поставили дверцята, через які пропускали народ... при нагоді забираючи УСІ рідини куплені у дюті-фрі місткістю більше 100ml. Можете собы уявити як я стояв у черзі і чув як матюкаються люди, що вони не розуміють чому у них забирають товари куплені у дюті фрі... з жахом чекав своєї черги і думав чи 160 багсів, які в останній момент залишив у Торонто. Це додаткові витрати... пройшло (бо , як вже писав, мав по 100ml баночки. Чекаю Львівщину :).
Львів!Львів!Львів! Все було добре, за винятком – а) одна моя сумка була взламана і повністю перерита – все з кульків повитряхували... помоєму, нічого не пропало... напевно шукали гроші. Сама митниця прогледіла в моїх речах їжу – лосось зловлений на Ванкуверщині... і нажаль, конфіскували. Ну кажуть по законодавству не можна... на мої слова може домовимося... я зрозумів - наша митниця вже не бере. Лише за красіві глаза (слова митниці) мені не наклали штраф 250 грн, а так (думаєте приїхали з Канади і все тут можна купити? Ваша Канада наші продукти не пропускає, чому ми повинні...) проблем не було. Отже Львів! Батьки, Родина Друзі! Життя прекрасне – іду насолоджуватися ним...