Кому добре живеться у Канаді.

Нещодавно натрапив на інформацю, що міністерство статистики Канади опублікувало дані про доходи пересічних громалян на основі їх податкових декларацій 2008 року. Я розумію, що 2008 рік – це не після кризовий 2010, але згрубша можу сказати, що зарплати тут людям часто не піднімають і картина майже не змінилася за два роки для працюючих людей. Думаю, що з кризою стала гірша загальна статистика у розрізі працючих - не працюючих людей, бо багатьох позвільняли. Не знаю як решта спеціальностей, але якщо проаналізувати зарплати програмістів на відомих пошукових сервісах типу  workopolis, payscale, Canada Jobs щодо формули росту зарплат, то вона проста: НОВА ЗАРПЛАТА = СТАРА ЗАРПЛАТА * річна інфляція (4%) + індивідуальні домовленості ;), які прямують у більшості випадків до нуля. Але не все так зле: 4% + 0% - це краще, ніж 0% + 0%. Отже одна газета написала, що наше славне місто Ванкувер, яке є найдорожчим у Канаді для проживання (про ринок нерухомості – мовчу взагалі), по доходах середньої сім'ї займає лише 22 місце у країні з цифрою $68670 на сім'ю. Я не полінувався та знайшов ці дані на сайті статистики Канади. Але отримана інформація нічого не говорить як для пересічного канадійця так і для пересічного українця у Львові ;). Тому я вирішив знайти трішечки інший розріз статистики, який показує зарплати працюючих людей . А терер сама цікава частина – цифри треба ще оподаткувати, щоб у Львові всі спали спокійно ;). Податки тут платять усі. Питання інше - які є пільги... Дуже багато правил нарахування чи компенсування доходів. Усі вони просто (як на мене ;)) описані у додатку-поясненні як заповнювати декларацїї. Не буду даватися у деталі, але доповню таблицю ще кількома колонками використовуючи податковий калькулятор. Тепер, я думаю, зрозуміло всім кому добре живеться у Канаді (натисніть на малюнку, щоб побачити його у збільшеному вигляді):

Ще одна цікава деталь, яка загубилася між рядками у таблиці. У Канаді кількість виконавчих директорів категорії EX1 (по нашому керівників відділів у обласних центрах на державних роботах - типу санітарно-епідемічна станція, митниця, ввір, облздороввідділ...) на сьогодні - 6743 людини з найнижчою зарплатою $101,100 і аж до $191,000. Доречі, у 1998 їх було лише 3318: як гриби після дощу розмножаються, клімат сприяє ;).

Ось така вона статистика Канади, яка вселяє надію для 645 емігрантів, які щоденно прибувають до Канади шукати кращого життя. Щасти їм і нам, які читали подібну статистику кілька років тому!

Завершення літа.

Не мав у планах сьогодні писати блог. Сам не зауважив, як просто опинився у ситуації, коли є сила, натхнення та ВІЛЬНИЙ час. Тому маю змогу насолодитися простим тайпанням на клавіатурі не програмного коду, а просто думок :).
Уже четверте літо я провів у далекій Канаді, а мені подобається тут все більше та більше. Це літо майже увесь час я мав чудовий відпочинок завдячуючи, як це не дивно, глобальному потеплінню :). Вода у Ванкувері прогрівалася на стільки, що можна було купатися в океані та насолоджуватися прекрасною погодою у горах навкруги. Я це з успіхом і робив при кожній можливості: субота-неділя - океан та гори, будні - вечірні пробіжки по парку біля дому навколо озера + це все перемішувалося з веселими паті у колі друзів. Так все не буде - я завжди пам'ятаю цю фразу, і тому користуюся моментом, отримуючи задоволення від життя. Доречі, дякуючи Григорію, Олі, Генику та Оксані я мав змогу одні з вихідних провести у Келовні - такому собі канадському Криму: краєвиди та клімат один в один. Не маю біля себе фотографій, тому просто повірте ;). Так і літо пройшло.
Перечитав, що написав вище і якось все дуже красіва виходить. Таке враження, що я тільки і відпочиваю. Не переживайте за мене! Я також паралельно багато працюю. Основна проблема, і водночас і задача, як зберегти своє здоров'я у мої немолоді роки :), сидячи за комп'ютером цілий робочий день. Як згадаю свої 15 років і комп'ютер ІСКРА-1251, від якого не міг відірватися, набираючи програму на російському бейсику (типу EСЛИ К = 1 ТО Н = Р + 1 ИНАЧЕ Н = Р - 1 ВСЕ) а з очей лилися сльози :)... ні-ні! - не від радості, що програма запрацювала, а від того, що частота чудо монітору була мала. От і думаю, чому ніхто не відігнав мене тоді або, принаймні, серйозно не говорив про те, як треба берегти очі та спину, сидячи за комп'ютером. А ще краще - просто займатися спортом на свіжому повітрі. Хоча, ,напевно, і казали, і відганяли Але чи то я тоді це слухав? Як це може щось колись мене боліти??? Ось це колись і прийшло - про очі я поки-що мовчу, а от місяць тому спина вже боліла не по-дитячому і залишалося лише два варіанти: або марихуана або доктор та фізичні вправи... Я, як каже відома пісня "... той наркотик не ужию ніколи-ніколи", тому вибрав другий варіант.
Тут костоправ називається хіропрактор. Доречі, коли я приїхав у Ванкувер, то на кожному кроці я зауважив таблички "CHIROPRACTOR". Я чомусь не здогадався подивитися у словник за значенням невідомого словома. Не питайте мене яким методом я асоціював це з словом "хіромантія" і думаю, от лохотрони тут на кожному кроці: ну, звичайно, є люди які читають твою долю по руці, але так щоб на кожний мікрорайон було по кілька десятків читців так це вже занадто. Як виявилося, це зовсім інше і я вже на порозі закладу з табличкою "CHIROPRACTOR". Після кількох (тобто 5 сеансів по 15 хвилин за 220$ [60$(перший раз)+ 4 x 40$], з яких я заплатив 44$, решта - покриває страховка), я знову чую себе дуже добре. Тепер вам зрозуміло чому я бігаю по парках після роботи:)? Пора ще й згадати йогу і тоді питання спини відпаде... Так вже другий місяць поспіль стараюся робити зарядку очей кожну годину - теж стала нормою. Як мінімум, очі перестали замучуватися від поглядів на монітор :). Тому на цьому місці я закінчую тайпати і продовжую берегти здоров'я, відганяючи себе від комп'ютера. Будьте радісні веселі, та здорові і до наступних постів!
П.С. Сорі, не вистачило мене на більше спогадів про Австралію. Будемо жити сьогоденням а не минулим. Буду готуватися до наступної подорожі до Австралії, де все буду описувати не відходячи від подій :) по свіжих слідах.

Спогади про Австралію - 2.

Наша компанія не проводила весь час на пляжі. Отримавши ранковий морський заряд енергії, після обіду ми кудись їхали, як кажуть, вивчати місцеві визначні місця. Першим нашим стопом був Warner Bros. Movie парк з атракционами. День пролетів швидко та весело: забулося, що мені не 10 років, і я просто катався на атракціонах трішечки кричавши від штучного страху. Результат теж прогнозований - знову зірвав горло. У середньому чекати треба було 20-30 хвилин на 0.5-1 хвилину адреналіну. Хоча, коли почав падати дощ, людей поменшало і час очікування зменшився до 0-15 хвилин. Порівняти можу лише з Wonderland, який і далі залишається у мене на першому місці. Хоча у планах два конкуренти - і Діснейленд у Америці, і PNE у Ванкувері. Побачимо, що скажу про них. Багато фоторгафій я не робив, так як головне було катання. Доречі, я трохи вже зажраний, так як 4D Shrek мене вже не вразив. Наступного дня ми похали у аквапарк. Багато не напишеш, так як усі аквапарки подібні - лише кількість атракціонів різна і площі. Тут для мене, і надалі, аквапарк у Анталії на першому місці, потім - австралійський, на 3-му - канадійський.
Наступний об'єкт відвідин - це Ginger factory. Сподобалося не так на заводі, як при ньому - парк та музей ляльок просто супер. Щодо ляльок - згадалося Львівський ляльковий театр. завжди подобалося тути ходити. Так само і тут - і знову мені 10 :). Кілька фото.

Спогади про Австралію.

Я зауважив, що мені треба було всього місяць для того, щоб переключитися назад до ритму життя Ванкувера та роботи. Зрозуміло, що вже не пасує писати про Австралію у реальному часі. Тому залишаються лише спогади, які я постараюся описати та виставити кілька фото. Почну з моря. Залишивши Мельбурн, я з друзями (у кількості 7 людей) полетіли у місто-"побратим" Ванкувера - Брісбон (Brisbane). Побратим тому, що як Ванкувер у Канаді, так Брісбон у Австралії - це, так звані, столиці розповсюдження наркотиків у регіонах. Тому ніц мене тут не здивувало - таке саме миле та чисте місто з дуже подібною структурою. Хто ще не зрозумів, пишу прямо - наша ціль була зовсім інша :): відпочинок на одних з найкращих пляжах світу - Australian Sunshine Coast. Ми зупинилися у двохповерховому penthouse в готелі Sundancer, що має доступ до 16 км смуги пляжу приблизно за 250 метрів. Зняти такий пентхауз на 7 людей коштувало 200 доларів на день. А далі фото з коментарями.
П.С. Зверніть увагу на останню фотку - це фото зроблене 2 хвилини після того, як мене витягнули рятувальники з води. Завжди думав, що топляться або підвипивші, або круті плавці, які круті... Ніколи не думав, що це трапиться зі мною. Плескаючись на хвилях так метрів з 50 від берега, я стояв на ногах, підстрибуючи з хвильки на хвильку. Мої друзі були майже поруч. І тут все сталося миттєво. Так за 20-30 секунд одна хвиля мене потягнула у море. Я не розгубився і просто почав гребти до берега, але з кожним рухом я, навпаки, віддалявся. Так за хвилину мої друзі були вже за метрів 100 і тут мені стало СТРАШНО, що за хвилину-другу сил вже не буде і ніхто мене не почує. Не знаю скільки виділилося адреналіну у моєму організмі, але так почав гребти до берегу з криком HEEEEEEEEEEEELP, що весь берег мене почув! Цілий день потім горло боліло. Рятувальник, пробіжавши 100 метрів по березі і ще 100 метрів по воді, доплив до мене якраз у момент, що я вирвався з хвилі і став на ноги, але сил просто навіть виходити не стало. Мене вивели на берег і казали що все добре, що добре закінчується. Більше я у воду у цей день не ходив. Перший раз мав відчуття природнього страху... це зовсім не те, що псевдострах у аквапарку чи на американських горках. Далі буде...

The Enchanted Maze Garden.

Я побував у у місті мрій моєї мами, де є багато місця клумбам :), у австралійському варіанті. Знаючи скільки праці потрібно вкласти, щоб зробити хоча б одну клумбу, мене вразив розмах парку з різноманіттям квіткових композицій. Краще один раз побачити, ніж ще щось мені описувати у деталях.

Melbourne Aquarium.

Це моє перше знайомство з музеєм типу "акваріум". У Ванкувері я ще не відвідував місцевий акваріум, так як я планував відвідати його, коли приїдуть до мене в гості родина з України :). Тому порівнювати зараз не можу. А про Melbourne Aquarium можна сказати, що вразила велика кількість акваріумчиків та великого акваріуму. Про пінгвінчиків взагалі мовчу - такі веселі та швидкі, як у мультику мадагаскар :). Кілька фото.
Р.S. Акули дуже милі створіння: вони так посміхаються за 260 міліметровим склом. Зовсім не страшно :).

Australian Grand Prix.

Мої двоюрідні брати завжди чекають трансляції з кожного змагання FORMULA-1. Тому цей топік я адресую їм :). Мені випала нагода побувати у центрі подій цього спортивного дійства у Австралії, так як величезний парк у центрі Мельбурна по своєму периметру має трасу, яка використовується для змагань FORMULA-1 не перший рік і цей час. Кількість туристів яка з'їзджається сюди є величезна, але все під контролем і організовано все чітко та грамотно: з ценральної станції метро я громадським транспортом (прямий трамвай) за 20 хвилин добрався до входу GATE-1, де за 10 хвилин пройшов перевірку на заборонені речі та, власне, вхід, де перевіряли вхідний квиток. Доречі, ціни на квитки та їду є на фотографія нижче: для орієнтації скажу, що 1USA=1AUD для туристів. Я колись працював на людину, яка хотіла організувати формулу в Україні. Він казав мені, що на це потрібно величезні гроші як для запуску, так і для підримки. Але це вартує, так як прибутки є ще більші і за 10-15 років себе окуповують. Сьогодні я зрозумів, що це є правда. В загальному я скажу так: на сьогодні побачити будь-яке спортивне велике дійство (чи то олімпійські ігри, чи то формула, чи то теніс...) набагато якісніше по телебаченню, де виставленні професійні камери у всіх найкращих точках. А от відчути дух змагання - це треба бути на місці. Окрім самих перегонів (я доречі був у п'ятницю, коли були тренування спортсменів) навкруги була велика кількість павільйонів з виставками різних авто, кілька дитячих майданчиків та, без сумніву, сувенірні павільйони, де всі речі по вартості один долар продають за 50 доларів... Нажаль я не настільки мав бажання купити собі сувенір, тому залишаться лише кілька непрофесійних фото з події.

Melbourne Museum.

Львівські музеї завжди мене приваблювали. Я ще застав цей час, коли інформації було обмаль і музеї були додатковим джерелом знань. Вікна моєї школи виходили на природничий музей по вулиці Театральній. Як зараз памятаю мої дитячі враження, як там було цікаво: там були живі істоти, включаючи змій; дуже хороші працівники, які розповідали дітям про цікавий світ поза містом. Вчора у мене була подорож у музей Мельбурна, який включає 5 експозиції: історія розвитку динозаврів, світ комах та тварин Австралії; водний світ; історія Мельбурна; людське тіло. 4 години пролетіли лише на поверхневий огляд експозицій. Вразило мультимедійне забезпечення музею. Наприклад, кожен скелет динозавра мав біноколь, який дивився на об'єкт. Датчик бінокля вловлював, що хтось починає дивитися і у біноклі скелет перетворювався у істоту - динозавра, яка рухалася по місцевині, показуючи як вона жила та полювала десятки століть тому. У кімнаті тварин стояло табло, яке при на веденні на тваринку розповідало усе про неї. Але найбільше вразила експозиція комах - більшість з них були живі - тобто просто жили у мікросвіті, створеному для них. Їх можна було розгледіти через віконця... Про павучків взагалі мовчу. Висновок один - діти самі рвулться у музей, щоб побачити цікавий світ, якого не видно у повсякденному житті. І мене здається закономірним, що хтось захоче у майбутньому продовжувати вивчення тисячі напрямків науки, які наступні покоління побачуть у музеях. Короткий фото звіт з музею

Перший вихід у Мельбурн.

Перший похід по місту був вдалий - я, напевно, скинув кілограм своєї ваги за день. Якщо серйозно, то тут дуже цікаво. У моїй голові весь час йде порівняння міста з іншими, де вдалося побувати. Уявляю собі моряків, які подорожували кілька століть тому і що творилося у їх головах і як усе це вони переказували, повераючись до дому рідним та друзям. Зараз сів у літак - і ти уже на іншому кінці планети, виставив фото у інтернеті - і всі усе не тільки уявляють, але й бачать. Отже, як всюди, є речі, які не звичні для мене. Перше моє враження - так має виглядати Лондон :) у моїй уяві: відносно вузенькі вулички; усі говорять більш англійською англійською мовою, ніж у Ванкувері; УСЕ на ліву сторону: як на машині їду, то на гальма натискаю щосекундно. Вразив чоловічий одяг на вулицях міста - він більш солодкаво-жіночий. Фотозвіт про вулички Мельбурна
п.с. Молочні продукти у Мельбурні - найкращі, які доводилося пробувати у житті. Ціни на продукти - дешевші ніж у Ванкувері.

Велкоме ту Австралія!

У пятницю ввечері я зовсім не мав відчуття, що за кілька годим маю літак через океан і 15 годин польоту. Речі, як завжди, я збирав в останню хвилину. Цього разу це не була проблема так як їх брав дуже мало. Отже Іванко випровадив мене у добру путь до далекої Австралії і в 21.00 я вже був готовий до планети duty-free. Нажаль дівчата мені сказали, що я не можу нічого купляти з рідиною (тобто парфуми та алкоголь), так як не має інформації чи я 100% маю брати речі на перевірку на границі. Після 10 хвилин вияснень, я заспокоївся і просто під'єднався до безкоштовної мережі інтернет та поговорив по скайпу, принагідно показавши зал очікування аеропорту. Доречі кілька слів про аеропорт у Ванкувері — чистота, розміри та інфраструктура просто вражає.
15 годин польоту авіалініями AIR СANADA пройшли швидко: при першій роздачі напитків більшість людей просили джюс або вино. Тому на має прохання дати горілку з томатним соком та чай з молоком, стюардес запитав чи я з Європи :). Розповівши про Україну, я отримав 3 горілки: чиста з льодом, з томатним соком, з гострим томатним соком + чай з молоком :). Потім я перекусив і був готовий на другу роздачу напитків: 2 віскі + чай з молоком :). Поспавши так годин 10, я був готовий до другогого прийому їди — омлет а фрукти + червоне вино пішло з кавою. По дорозі я ще подивився 2 фільми і ось я у Сіднеї!
Як виявилося речі забирають всі після паспортного контролю. Добре, що тут теж є duty-free :). Чекаючи на паспорний контроль , повз чергу проходила собака, яка біля мене зупинилася і, гавкнувши два рази, пішла далі. Напевно почула що я кіт :). Пройшовши паспорний контроль за 1 хвилину я пішов за речами і на митний контроль. Не сподобався мій багаж — відвели в сторону і почалося. А чому так речей мало на 3 тижні? (я мав 2 сорочки, 2 футболки , класичне взуття, просте взуття , 3 пари носків/трусів, одні спортивні шорти, плавки та окуляри і все це у великій сумці на 23 кг.) чому немає класичних штанів?... я сказав що мені відомо, що у Мельбурні усе дешевше ніж у Ванкувері, тому я все куплю собі тут, бо грошеняток взяв достатньо. Сказали що я виділяюся з толпи, не стандартний випадок. Чому я не летів бізнес класом :)? І тут питання — а чого собака наша на вас відреагувала? - я відповів як у фільмі — це ви у собаки запитайте.... не правильна відповідь. За наступну годину я це зрозумів: перехресні питання по кругу від різних людей, просвітка — так мені весело давно не було. Головне що буду мати, що у блозі написати :), бо звісно — наркотиків я не вживаю і не маю. Пройшовши митницю, з перерви у 5 годин між літаками, залишилося лише 2 години. Тому я просто сів у електричку-метро (2 зони, білет до центру та назад — 30$=29USA, по чистоті та написам на вагончикам – Ванкуверське метро це просто ідеал!), заїхав до центру Сіднея подивитися на чудо світу Сідейську Оперу. Так як не мав фотокамери, то просто попросив одного з туристів зробити хоч одне фото на пам'ять :). Вернувся вчасно і долетів до Мельбурну. Далі буде!
п.с. Повітря ут свіже та солодке :).

Олімпійський вогонь у Ванувері!

Олімпійські ігри уже у Ванкувері!

Я не полінувався та встав у 6 годині ранку у цю п'ятницю, щоб зустріти на своєму життєвому шляху олімпійський вогник :). Що помінялося у мiсті за останні кілька днів? УСЕ! Починаючи від того, що добирався до праці замість звичних 28 хвилин, аж цілих 50. Але це дрібниці. Дух олімпіади уже бродить вуличками Ванкуверу: багато вуличних шоу, де усе світиться та мигає :), багато туристів, що кучкуються групами з національними прапорами та олімпійським одягом країни, та 100 метрові черги у магазин the Bay - де можна купити олімпійські сувеніри та одяг. Напередодні я був у цьому магазині.. ну дуже хотілося зустріти вогник з гаслом GO UKRAINE GO та в одязі, який якимось чином показував звідки я родом. Зайшовши на п"ятий поверх магазину, мені зразу кинулася в очі українська форма - вона найкраща разом з російською - яскрава та якісно зроблена. За десять хвилин розглядання, я чув від інших туристів два слова: WOW (це по вигляду )і F..K (по ціні). Форму, думаю, ви бачили, а от Ванкуверські ціни я не полінувався записати та перахувати у $USA (американські долари), додавши попередньо податок: куртка спортивна зимова - 640; штани спортивні зимові - 427; шапочка cпортивна - 32; рукавички горетекс - 32; cпортивний гольф - 267; футболка - 160; рюкзак - 106; сумка спортивна середня - 150. Ціни на аналогічні по якості речі у ДВА рази менші на бренди типу COLUMBIA... Одне , що нас об"єднало з дружнім російським народом -
- так це те, що ціни для олімпійськихречей обох країн однакові. Скажу чесно: якість речей для канадськоїх збірної гірший.. але якість/ціна набагато краща. Тому покищо я без українського костюму..
А далі відео:

та фото.
P.S. Міряв куртку спортивну зимову:

Олімпійський дух уже у Ванкувері!

Перечекавши (проспавши ;)) зиму я бачу, що у моєму життєвому просторі знову появився вільний час. Я вирішив його заповнити задоволенням: писати нові пости на блозі :). Не зарікатимуся на скільки мене вистарчить — побачимо :).
Думаю, що усім відомо про те, що 12 лютого у нашому місті ВЕЛИКЕ ДІЙСТВО — відкриття Олімпійських Ігор!!! Ура!!! Памятаю, як так років сім тому я захотів (дуже-дуже сильно) попасти на Олімпіаду у Канаду. Не повірите, але це була не остання причина моїх наступних кроків іміграції. Почавши іміграційний процес, як зараз памятаю, що плаваючи у басейні після роботи у Львові, я дуже часто думав як попасти до Канади та до Ванкувера на Ігри. Не памятаю скілки часу я про це думав. Ні, точніше - МРІЯВ та УЯВЛЯВ, як я живу у Канаді, у Ванкувері та ходжу на олімпійські події. Це вже потім я побачив фільм Secret (2006)... Не буду розповідати про що я мрію та уявляю зараз :).
Вертаємося до Олімпіади. Місто просто все сіяє пишними декораціями. Думаю за тиждень усі ви будете свідками краси, яку створили тисячі канадійців. Доречі, по різним оцінкам на Ігри урядом витрачено приблизно 6 мільярдів доларів! Цифра є астрономічна, що в перерахунку на кожного жителя Канади складає витрати 200$. Як потратити 6 000 000 000$? Це 2 мільярди на лінію метро Canada Line, 1 мільярд на безпеку, 1 мільярд на Олімпійське Село, 883 мільйони на прес центр ну а все решта по дрібницях розійшлося і розікралося :). Що я зауважив спільного з Україною — тут так само нормально працюють відкати та корупційні схеми: скандалів було дуже багато по кожному об'єкту. Тому тут був також дуже великий рух людей, які проти проведення Олімпіади . Їх тезис: спортивного св'ята для відпочинку багатих світу цього за рахунок простих людей проводити не потрібно. Краще на проблему бездомних та бідних ці гроші потратити. Я не дуже згідний з цією тезою. Все-таки усі об'єкти (спортивні) будуть функціонувати для людей і після ігр. Я, доречі, уже опробував ковзанку та лижні траси. Супер!
Окреме слово про українців Ванкувера. Ви собі не уявляєте як багато української діаспори задіяно на доброчинних волонтерських засадах в організації УКРАЇНСЬКОГО ДОМУ та підтримці української олімпійської та паралімпійської збірної. Усім людям велика подяка за їх час та зусилля, які спрямовані на добрі справи! Надіємося, що наші спортсмени будуть чути себе тут як у дома та покажуть найкращий результат, який зможуть. Успіхів їм та перемог!

Відео, як зустрічали спотрсменів з України.


П.С. Пару моїх скромних фотографій з Ванкувера за 7 днів перед Дійством!