А час минає.

Будучи сьогодні на роботі, я зауважив, що замучився до кінця робочого дня. Організм потребує реновейшн :) - а це лише понеділок!!! Добре, що у нас тут вихідний день у середу буде: можливо, відісплюся накінець-то. Але трішечки помізкувавши я зрозумів головну причину недомаганія - рівно рік тому я був у відпустці.
Час не минає - час просто летить!!! Тому у голові у мене сьогодні був день спогадів про останні відвідини Львова та зустрічі з родичами та друзями у затишних львівських квартирах, кав'ярнях та ресторанчиках. І чому ж це та Канада так далеко від вул. Сніжної знаходиться? Тому я знову хочу до Львова... З другої сторони, нещодавно я подивився фотографії і прослухав курс як можна за 2-3 тижні відвідати різні куточки Європи і не дуже дорого (1000-2000$). Тому знову хочу в Європу. Ще чув, що добре на Кубі (1000-2000$) та Домініканській республіці (1000-2000$) зараз. Не дивно - хочу і туди. Одним словом... зробивши логічний висновок, я ще трішечки почекаю (так пів року :)) і поїду у відпустку до Австралії (1000000$ - тобто на всі гроші :)).
Доречі перший раз мав досвід відкривання туристичної візи по пошті. Не буду філософствувати, чому Україна не потрапила у групу країн, громадяни яких не потребують візи, чи групу країн, громадяни яких можуть лише послати електронного листа та отримати електронну візу. Це риторичне питання до української влади. Одним словом... Я мав можливість послати документи по пошті. Був приємно вражений, як працює візовий відділ в Австралійському посольстві. По-перше, я прочитав усі вимоги щодо отримання візи. Не побумайте, що погано читаю, але у мене виникло аж три питання. Я задав їх на сайті посольства (електронним запитом тобто). За три дні я отримав вичерпну детальну відповідь. За цей час у мене виникло ще одне бонусне питання. Соромно, звичайно, що пропустив.. Але що робити - пишу знову. Знову за три дні - відповідь з коментарем, якщо я ще щось не розумію - то питай без проблем. Не повірите - питань більше не було. Зібрав усі документи, послав кур'єрською поштою. За 2 дні отримав електронний лист від візового офіцера, що все-таки трішечки помилився (ну це нормально - 10-15% багів на функцію :)). Я відправив не правильний тип кур`єрського конверта, яким мають повернути мені паспорт. Тому офіцер перепитався, чи повернути мені паспорт простим листом (яке входить в оплату розгляду візи), чи я пришлю гарантований (registered) лист. Я прислав registered лист (мені вказали три опції, де тупо вказали поштового оператора та назва сервісу (конверту), який цей оператор надає для пересилки важливих документів в середині країни). Я вибрав Xpresspost™ від СanadaPost, послав і, у загальному, за 8 днів я тримаю свій український паспорт з австралійською візою у ньому.
Узагальнюючи, можу сказати, що по зрівнянню з канадійским посольством, яке ні на що не відповідає, це просто можна сказати - не до порівняння. Цього тижня буду бронювати квитки...

Олімпійський вогник, A H1/N1 та інше.

Цікаво спостерігатити за подачею інформації з двох сторін світу. Уже кілька днів, як вірус A H1/N1 - основна подія в Україні, про що не можна сказати у Канаді: ми вже пів року усі з цим живемо і кожен надіється, що його пронесе. Схеми дій уряду однакові: дайош безкоштовно вакцину у народ!, попередньо усіх налякавши, що без неї - просто усім гаплик. А це, взагалі то, не є безкоштовно, а за рахунок держбюджету. Питання хто від цього виграє стає риторичним. Доречі, останнє опитування канадійців каже, що лише 30% планує зробити прививку. Ту одна цьоця з Фінляндії, яка підробляє міністром здоров'я у цій країні, взагалі каже, що це є спланована акція, і вони,тобто фіни, не підтримують вакцинації взагалі. Нажаль деталі лише англійською:



Вертаємося до Канади. Так от тут був такий собі прикольчик: уряд виділив першу партію вакцин для First Nations (перші поселенці, для яких тут дуже багато пільг). І пішло питання в ефірі від незадоволених: а чому першу партію дали їм? Добре це чи ні, тобто, дали вакцину як піддослідним кроликам чи тому, що усе краще першим поселенцям? На що урядовці чесно кажуть: усе найкраще першим поселенцям :). От так тут дбають про First Nations :). Тому питання з прививками риторичне - хто у що вірить тим шляхом і іде. Причому сам. А результат - лотерея.
Доречі щодо масових акцій. Чомусь про страшний грип усі забули у момент, коли олімпійський вогник завітав на терени Канади: усюди масові акції та зустрічі вогника з Олімпії, якому не страшна епідемія і криза. Доречі, організовано це теж державною структурою, яка забула що казали лише 2 тижні тому... Була у мене спокуса понести факел, за що треба було 350 дойлярів заплатити. Нажаль, жаба перемогла мій олімпійський дух і я спокійно спостерігає за дійством з ранкових газет - де ж той вогник вде побував.

Ну і, на кінець, трішки інформації щодо грошеняток, так як закінчився місяць і я вже усе порахував... Я не думаю, що мій пост став закликом для Google відкрити рекламу для україномовних сайтів, але це сталося! І тому, я скромно вставив рекламний блочок собі так місяць тому нікому не казавши у незручному місці (зліва,внизу). Результат прогнозований - у середньому мега заробіток складає 2 центи у день (менше 1% відвідувачів клікає на рекламу). Сьогодні мав натхнення (та жагу до легких грошей :)) наваяти новий темплейт для свого блогу, щоб реклама була у зручному для натискування місці - справа, зверху. Що з цього вийшло скажу за три місяці. Доречі сайт мами пані Ляля, який покищо має відвідуваність у 4 рази меншу ніж мій блог, приносить 36 центів у день. Легко бачити, що покищо це лише заняття, яке приносить мені та моїм близьким задоволення,що теж не маловажно.
На цьому і закінчую писанину на сьогодні.
П.С.Будьте усі здорові та багаті!

Пост-простудні нотатки.

За горнятком духм'яного чаю з лимончиком я вирішив зробити дві речі: по-перше, добити остаточно вірусні бацили у моєму тілі, які вже так тиждень не дають мені спокою; по-друге, трішечки оновити мій блог подіями минулого місяця.
Так на початку минулого тижня я почув перші симптоми простуди. Як завжди, подумав, що пронесе :). Нажаль моя думка не матереалізувалася і вже у середу зранку я був у доктора, щоб вияснити чи часом то не свинячий грип :) у мене поселився. Як завджи - я все перебільшую :). А доктор виявився добрий — знову мені виписав tylenol і казав усе пройде. А дальше ніц не памятаю. Жартую. А далі, як завжли :), добрі люди Іра та Олексій, сказали мені кращі методи та засоби лікування і, по-моєму, вже усе у мене ОК сьогодні. Зате вихідні я провів дуже просто дома: читав інтернет, спав та дивився телевізор. Це все не цікаво.
Цікаво було пару тижнів тому: я з друзями їздив на CYPRESS MOUNTAIN - OFFICIAL FREESTYLE SKIING & SNOWBOARD VENUE FOR THE 2010 OLYMPIC WINTER GAMES подивитися як там справи просуваються щодо підготовки до Олімпіяди і чи все готово до нашого зимового відпочинку :). Все ОК! Доречі, цього року я не купляв абонемент на Grouse Mountain так як хочеться пропобувати щось інше. Тому чекайте нові відео :) незабаром. На Cypress ми були у кінці вересня, коли у Ванкувері тепло ще було ходити у сорочці... так от на горі ми витримали лише 10 хвилин... думаю, що проблем зі снігом там не буде точно на момент проведення Олімпіяди! Після інспекції ми поїхали у японський ресторанчик повечеряти. Так просто ми провели вихідний вечір. Наступного тижня було просто паті, потім просто вихідні, а потім - одне мега паті :): Thanksgiving day! Хочеться подякувати Ірині та Олегу, які зорганізували це дійство у своїй оселі, та Саші, Ірі та Стасу - які теж приклалися до свята! Я цього разу схалявив (“приготувавши” вино), чого не можу сказати про дівчат: Саша спекла просто чудову індійку, Іра зробила смачну закуску, а Ірина... це окрема розмова. День перед цим я мав майстер-клас від Ірини по приготуванню бесквітного торту. Я думаю, що усі в курсі, що я непогано готую та печу чізкейки :), але ніколи не думав наскільки це не просто зробити бісквітний торт. Точніше думав, що дуже просто... але почувши лекцію про всі інградієнти і процеси приготування я не зауважив, як пролетіли 3 години... і зрозумів, що я просто дилетант у цій справі. Ну що я можу сказати, кращого бісквіту я ще не їв!!! Я знову пересвідчився, що людина - професіонал у своїй справі — це сила! Згадав, як я просто дивився на фотографії так років 10 тому, коли не знав що таке кольороподіл і глибина кольору 24 біт... про компютери просто мовчу :). Пару фотографій з описаних подій.

Цифри мої, цифри мої.

Пам'ятаю, як по приїзді у Ванкувер, я виставляв на блозі фінансові звіти про мої витрати, які старанно записував. Як кажуть, усе змінюється - тепер я дуже просто закинув це дійство так ще з Нового року... і, що саме цікаве, абсолютно спокійно з цим живу :). Все-таки, трішечки я розлінився у Канаді за два роки. Тепер про цифри. Відомо, що криза накрила світ і багато виробників почало втрачати (то так по телевізору говорять. Не знаю, чи вірити... от давно так за Союзу була газета ПРАВДА. Я памятаю як бабця моя чилата раз ту газету і там якийсь повний брєд був, але вона вірила, так як це ж ПРАВДА надрукувала. але ніхто не думав з простих людей що у ПРАВДІ повна неправда). Не зрозуміло чому, але для людей все з точністю навпаки, - подорожчало. Найбіль це видно на їді - більше ніж у 2 рази. Зразу скажу, що їм я дуже добре. Трішечки змінилися продукти у раціоні - такі, наприклад, як молоко та яйця я почав купляти лише органік (зауважив, що менше з'їдаєш, але наідаєшся). Більше зелені, фруктів.... але готувати я став менше. З транспортом усе зрозуміло - бензин дорогий і ще тисячу причин, чому підняти необхідно. Але 4% це не дуже критично з моєї суб'єктивної думки за 2 роки з тим сервісом, що я тут бачу і маю з чим порівняти. Рент квартири тут міняється просто - кожен рік збільшують на 4 %, якщо у квартирі ніц не міняють, + електрика; мебелі у мене більш ніж достатньо, тому там витрати прямують до нуля. З речима - ще гірша ситуація: вони тяжко зношуються і треба вже лишнє викидати. Відпочинок і спорт та інше - це просто збільшилося коло друзів, подій та паті... :).
От так і виходить, що в загальному вийшло, що витрати на моє проживання тут зросло для мене на 8,41% :).
Р.S. Думаю що тут можна собі ще порахувати, як мінімальний набір на місяць. Філософське питання. Напевно, це телефон мобільний та машина велика та красіва. І перше і друге я собі зажимаю. Не питайте про причини. Внутрішня жаба, яка заставляє тратити це бабло на інше. Не питайте чому. Сам не знаю, а жаба не говорить, тілько дусить. Телефон: проста мобілка, якою користуватися лише на крайняк: 10$ ---> IPhone - і користуватися, як в Україні , ніц собі не відмовляти у розмовах, SMS, ,бачити хто дзвонить і т.д.. Це додатково 80$ (доречі, про мобільний звязок окремий пост напишу). Машина: складно порахувати. Дуже різно від 400$ -... Ну в середньому, це 500-700$, але можу бути не правий. Висновок з наведених цифр робіть собі самі.

Ukrainian Day in Vancouver.

У Greater Vancouver Аrea (тобто Ванкувер з містами-сателітами, таким, наприклад , як Burnaby, де я винаймаю житло) проживає біля 80 000 людей з українським коріням :). Не дивлячись на це, лише цього року вперше у місті Ванкувер було проведено День України на офіційному рівні. Ініціатором цього дійства виступила Суспільна Служба Українців Канади. Отримані кошти від Дня України будуть спрямовані на підтримку Паралімпійської збірної України на Зимових Паралімпійських іграх, що пройдуть у Ванкувері у березні 2010 року. Можливість участі української команди паралімпійців в Іграх стримується недостатнім фінансуванням з боку українського уряду. Українська діаспора співпрацює з Національним паралімпійським комітетом, щоб забезпечити місцеве розміщення, транспортування і спеціалізовану підтримку для паралімпійців. Я дав собі слово, що цей сайт буде без політики... тому не буду ставити дурні питання що таке держава, народ, тобто, платники податків, та влада, тобто, менеджери, які розпоряджаються зібраними податками, щоб забезпечити нормальне життя народові та гідно представляти його інтереси у світі. Все це - речі дискусійні. Тому вертаємося до Дня України. Я бачив як це все дійство готувалося і скільки сил та часу пішло на його підготовку. В особі Світлани Комінко (президент Ванкуверського відділення Соціальної Служби Українців Канади) дякую усім, хто приклався до організації такого чудового евенту! За 2 роки, що я у Ванкувері, я перший раз побачив стільки людей на українській забаві (450-500), якісний звук та танці, які треба було розганяти :)! Як памятаю з казок, кажуть, що і я там був, мед-пиво пив, по вусах текло, в рот не потрапляло... У моєму варіанті трішки все інакше було: мед не їм принципово :), пиво заміняю винцем, а вусів не маю. Зате у рот потрапили сало, варенички зі сметанкою та українські сосиски. Нажаль, не мав можливості робити багато фото/відео, але краще хоч пару фото ніж нічого:) та короткий відеозвіт :):

п.с. Добираючись на День України громадським транспортом, я був здивований, як одна старша жіночка мене запитала у скайтрейні чи я часом не в українському національному одязі. На моє здивування вона відповіла просто - я сама з Англії дитиною сюди приїхала... а працювала в молодості з українцями - дуже веселий та доброзичливий народ. Приємно було чути такі слова.
п.с.п.с. Дякую кумам Юрі та Олі за чудову вишивану сорочку!

Закриття літа.

Як не сумно, але літо закінчилося. Найбільш це відчули дітки в Україні, які пішли до школи. Доречі, у Канаді до школи дітки йдуть після дня трудящих (Labor Day). Цього року це буде 7 вересня. Я відчув закінчення літа по останньому купанню в океані: уже холодно. Тепер я пробую позбиратися до купи і закрити усі літні дири: тобто виставити фотографії у інтернет, до яких не доходили руки. Доречі сьогодні мій день пройшов у зовсім інших роздумах, тему до яких мені підкинула ранкова преса процитувавши когось з відомих "Гроші це є не найважливіша річ на світі. Це є любов. На щастя, я люблю гроші!" та детально роз'яснивши, що і як можна з'економити живучи одному і бути при цьому гаппі. Я був вражений, бо перший раз тут побачив анти-пропаганду сімейного типу життя... Мені здається, що я сміло можу сказати, що цей лозунг є ні достатньою, ні необхідною умовою: є як бідні одинокі так і багаті сімейні. Як на мене, є ще такі речі як здоров'я, удача, діти, друзі, улюблена справа і т. д. які хотілося б мати як кожному індивідуму зокрема та і сім'ї у цілому також. Доречі ще раз про гроші :). Я на днях чув, що тут викладачі мільйони заробляють. Хотів перевірити цю останню новину і знайшов простенький сайт, де середні погодинні оплати по спеціальностях виставили. Подивіться, кому цікаво. Не забувайте, що це лише зарплата, з якої не зняли податки :) та обов'яязкові відрахування. Ну і повертаючись до обіцяного - загублені фото. P.S. Довго тішився від останнього коментаря Андрія Груховецького. Доречі, саме його коментар надихнув на сьогоднішю брєднятину.

Реклама на сайті.

Все нове, як кажуть, починається з бажання або ідеї :)... Приїхавши у Канаду 2 роки тому, я попав у інший незвіданий світ капіталізму і, як немовлятко, почав цей світ пізнавати. Вільного часу залишалося обмаль, а поділитися з усіми родичами та друзями останніми новинами — тим паче. Після кількох нездоспаних ночей :) з переповіданням тих самих подій моєму оточенню, до мене прийшла ідея — писати блог, який мені з'економить час, з однієї сторони, і дасть можливісь цю інформацію отримувати усім бажаючим з першоджерела, а не з сервісу “одна баба сказала...” :). Тому над питанням заробляння на блозі я і не думав. Спочатку. :). Так за пів року у мене виникло бажання взяти те, що лежить на поверхні – тобто дойляри, які всім роздають десь там. Мені захотілося розмістити контексну рекламу від Google (Хто не в курсі: AdSense — це система контекстної реклами, що платить вам за кліки на оголошення на вашому сайті). Але вже було пізно. Памятаю, що я досить довго шукав як додати контексну рекламу від AdSense на україномовний сайт. Марно! Як я начитався тоді у неті, на певний час компанія призупинила надання контексної реклами для українців (при реєстрації акаунту у списку мов, на яких ведеться сайт, “українська” була відсутня :( ). Десь місяць тому повернули українську назад, але контексна реклама не підтримується і надалі.Зараз там є, наприклад, користувацький пошук... який мені приніс 5 центів за останній місяць :). Але мова не про мої мільйони. Отже, на мою думку, причин не підтримки україномовних сайтів кілька: а) оголошення на українських сайтах поки що не є ефективні так як рідко відповідають змісту сайту. І, як наслідок, людина, попавши на сайт, не клацає на рекламу, бо ця реклама її просто не цікавить; б) мало українських рекламодавців; в) процент людей, які самі собі наклацували реклямки неприродньо великий :); г) процент людей, які наклацували друзям реклямки для блокування їх аккаунту - по українським міркам природній :), але Google вважає не так. Додавши а)-г), як казав наш перший президент - маємо те, що маємо: реклама залишилася на небагатьох україномовних сайтах, що витримали фільтр а)-г).
Чесно кажучи, було натхнення почати писати англійською і косити зелень :), але я згадав основну ідею цього блогу :)... Гроші тут не головне :)... Все нове, як кажуть, починається з бажання або ідеї :)... У мами все життя в ідеях про капелюхи. Залишилося мені реалізувати її ідеї на Pani Lyalya.

П.С. Вітаю моїх кумів Наталю та Володю Панасюків з народженням другої донечки! Нехай малеча росте здорова, розумна, красива, весела, багата та щаслива на радість та втіху батькам, родичам та друзям!

Думи мої, думи мої.

Моя голова почала багато думати останнім часом і не знаходити відповіді на прості питання.

Перше питання побудоване на спостереженнях останніх відпочинків на природі. Так от, відпочиваючи нещодавно на пляжі містечка Tsawwassen з 10 ранку до 5 вечора я мав кілька разів потребу :) відвідати місцевий пляжний туалет (МПТ). Зранку мене нічого не вразило — чисто як і всюди... поміркований запах моря :). Зате після обіду я вже дійсно здивувався і було чого: простоявши у черзі 5 хвилин я, зайшовши у МПТ, знову зауважив чистоту. Як зараз памятаю, як я відпочиваючи у Криму так років 10 тому вищеописувану потребу хотів відтягнути якомога дальше у часі, щоб потім пару хвилин мати екстремальні розваги :) для розвитку легеневої системи щодо затримки повітря з відповідним спа-арома :). Надіюся, що ці часи у Криму вже пройшли. Але навіть зараз є питання: Чому була така різниця між МПТ у Криму і МПТ, яке я зараз бачу тут? Відповідь проста: ні, люди всюди однакові і потреби також :), просто тут у МПТ було: a) вода; б) безкоштовний рулон паперу (багато паперу); в) нормальні унітази. Нічого надто розумного.

Друге питання тижня зовсім протилежне. Мав необережність не машиною, а просто пішки пройтися по одному з найдорожчих районів Ванкувера — British Property. Мій бос запросив працівників на паті, де було дуже файно :). Але я не про це. Так от йшовши до його вілли, мене вже дивували мільйоні сарайчиками... Зате я побачив дуже ладне гольфове поле. І думаю класно тут жити — гольф два метри від хати. Але не тут то було! Як мені відповіли на наївне питання: “як часто ви гольф граєте?” відповідь була: “... цей гольфовий клюб не входить в ціну проживання у районі. Платити треба окремо - 50 000 дойлярчиків у рік! Але це ще не все. У нас тут 5 років waitlist – то типу записуєшся в список бажаючих і чекаєш 5 років, поки місце якесь звільниться.“ Більше питань не задавав.

Третє питання виникло спонтанно: де взяти гроші, щоб записася у waitlist? Думаю, що питання не правильне. Краще так: що зробити для того, щоб мати гроші, щоб записася у waitlist і втриматися у тому лісті 5 років :). Не довго думаючи, я вирішив діяти. Тут моя мама весь час щось про мільйонерів говорить і каже що хоче в інтернет вийти, щоб вони її знайшли. Я і подумав: на кому не заробиш, як не на рідних. У моєму випадку — два зайці зразу: мама вийде в інтернет (і, як мінімум, я виконаю її 2 річне бажання):) і я грошеняток на цьому назбираю. Нажаль рекляма від Google не розповсюджується на україномовні сайти... тому буду це робити на англійській. А усіх Вас прошу уклінно зайти на новий сайт Pani Lyalya і клікнути ОДИН раз за ОДИН день на одній з реклам від Google справої сторони сайту. Вам один рух мишкою, а мені пару центиків на абонемент :).

Питання чому реклама від Google не підтримує україномовні сайти — це довге питання. Залишимо його на інший раз.

П.С. Я згадав, що у нашому райончику на днях була неординарна подія. Поступив сигнал, що якісь недобрі люди бомбу підклали у торговий центр. Пів вечора було перекрито парковку і прилеглі парки. І що ви думаєте — дійсно була бомба. Думаю, куди б оце то подітися на час Олімпіяди...

Брак вільного часу.

Глобальне потепління вплинуло на погоду у Ванкувері цього року. Минулих декілька тижнів у нас було як в Анталії: сонечко світило та посміхалося нам добре цілий день. Правда у ночі не було так добре, як у Анталії: у моєму апартменті + 33-35. Кулер не помагав, а ніц іншого під руками не було. Добрий кум Володя пропонував мені навіть кондиціонер вислати з України :). Але мені совість не позволила: якось у свідомості прийнято, що пакунки з Канади до України прямують... а не навпаки :)... треба подумати як домовитися зі совістю :) . Ще одним плюсом було державне св'ято - день провінції (по нашому день області :)). Склавши усе до купи ми мали тиждень тому (пятниця вечір -понеділок) 4 вихідні і я їх повністю провів на пляжі дякуючи моїм друзям, які мене запрошували з собою. Сили я відновив добре і минулий тиждень вся накопичена енергія і стала мені у пригоді: паті кожен день, не буду описувати деталі: файно було одним словом. Відіспався я аж сьогодні -у неділю встав в 16.00 - і чомусь день так швидко пролетів і у мене хороший настрій. Буду його берегти. Тому часу на посиденьки біля комп'ютера не має. Декілька фотографій з минулого:
Stawamus Chief Provincial Park та White Cliff West Vancouver

Спомини про минулі тижні ;).

Дуже приємно, що читачі блогу почали активно коментувати мої творіння. Це надихає до нових постів. Отже, почнемо з відповідей на питання дописувачів:
По-моєму, я вже писав, що медицина у Канаді є умовно безкоштовна і залежить від провінції: наприклад, у провінції Онтаріо з людей беруть грошенятка у вигляді податків, а у Брітіш Каламбіа — 54$/місяць на одну людину, 108$ - на сім”ю (в незалежності скільки є дітей). Як наслідок, податки тут менші. Щодо медицини то на хороших роботах цю суму покриває роботодавець у вигляді бенефітів, які додаються додатково до зарплати. Бенефіти (які найбільш поширені) ще можуть включати розширену медичну страховку + стоматологію + офтальмологію. Роботодавці покривають від 30% до 100% цієї суми. Логічне питання — для чого розширена страховка? Проста відповідь: умовно безкоштовна медицина покриває першу невідкладну допомогу (читай швидка) + операції + огдяд до лікаря по певній проблематиці попередньо отримавши направлення від домашнього лікаря. Таблетки та, наприклад, догляд після операції — це і є ці речі, які покриває розширена страховка. Інакше до 1000$ на день у лікарні... Це я так спрощено написав. Думаю для загального розуміння достатньо. Так от страхівка для іноземців коштує від 2$/день (типу умовно безкоштовна медицина для канадійців) і до скільки грошей є :) на вме решта... Щодо “...А я думав у вас як в кіно - томографія голови, ..”, то це покриває умовно безкоштовна медицина :). Не бачив як це проходить (і дай Боже, щоб і не побачив), але одному товаришу тут таке робили — він упав головою об лід (на ковзанці:(), втратив свідоміcть :(... тоді робили томографію, щоб пересвідчитися що все ОК, якщо не зважати що струс мозгу...

Дуже подобаються мені коментарі кума Андрія Глуховецького! Респект! “...Бачиш і з хорошого життя може боліти голова...” Як у воду дивився кум... Тиждень тому ми святкували отримання прав коліжанкою :), що я не стримався і так випив пів пляшки французького коньяка. Добре напій пішов, але остання маслинка з анчоусами на закуску була напевно не свіжа — наступного ранку не тільки голова боліла... про що це я :).

Вертаємося до прекрасного! Цього тижня мав насолоду переглянути блог Іри . Дякую за супер фотографії — я вже придумав, як твої чудо пейзажі та натюрморти прикрасять стіни моєї скромної оселі :). Бай зе вей, дякую також за запрошення до Каліфорнії! Обов'язково зберуся після відвідин Австралії :).

А тепер як я проводив час. Проводив час я весело і навіть не знаю, що розписувати. Краще трішечки побачити. Я там попідписував трохи евентів.

Неординарний день.

Писати проте, як добре жити та відпочивати у Канаді думаю немає змісту: всі і так все знають :). Тому останньо не сідав до блогу бо, як кажуть, сало як сало – що тут розповідати :)... І от сьогодні — неординарна подія — щось нове. Я знав, що рано чи пізно це мусить статися...
Сьогодні зранку прийшов на роботу не підозрюючи, що так за годинки дві почне страшно боліти голова. Деталі опускаю, бо це не є важливо. Переговоривши віддалено зі своїм любимим лікарем Яремою у Львові через посередника Ігорчика :), я зрозумів що до вечора дотягну :), а дома ще є ”львівські запаси” ліків. Але не так сталося, як гадалося :(. Ставало не гірше, але для мене це був новий “сценарій” болю... тому, подумавши секунду, вирішив все таки звернутися до медичної установи: страх щодо епідемії свинного грипу переміг. Сталося :(! Я йду у Walk-in clinic (просто класний офіс з 5 кабінетами 2 на 3 метри у кожному з яких лікар) у центрі Ванкувера.
Відкривши двері приймальної мене зустріла класична музика з 32ох зубосяючою дівчинкою з наївним питанням how are you? Напервно її засмутила моя нестандартна відповідь — very bad :). На що вона сказала I see.. запиталася чи я тут вперше і дала заповнити анкету з номером медичної страховки. Чекайте так до 45 хвилин - з радістю сказала вона. Так на 20 хвилині я зауважив, що мені класична музика вже, м"яко кажучи, не подобалася... десь на 40 хвилині мене покликали і я зайшов у кабінет лікаря (2х3). Лікаря там не виявилося. Я просто чекав, чекав... і на 15 хвилині думав вже вийти і запитати чи часом про мене не забули.. і ось зайшов лікар. Я йому постарався розповісти що мене турбує і він а) уважно мене слухав — напевно не міг зрозуміти :); b) поміряв температуру (якийсь такий девайс у вухо на секунду засунув і каже 36.6 все OK); c) послухав легені; d) поміряв тиск; e) подивився вухо\горло. Каже нічого страшного — попий обезболюючий tylenol і якщо за 2 дні не пройде , тоді приходи ще раз. На питання де купити лікарство, сказав «я зараз принесу». З словами - все у вас буде ОК, він дав мені на халяву таблеток на 10 разів і ми попрощалися.
Висновки: 1. Не так вже і страшно ходити до лікаря — зі страху все поясниш в деталях як і де болить :); 2. Не треба робити ілюзії, що тут всюди грає музика в приймальнях. Як мені сказали, я пішов у найкращу Walk-in clinic у Ванкувері. Як правило, це все набагато простіше: простий кабінет в дерев'яному будиночку з одним-двома лікарями, яким треба казати яке направлення і куди тобі виписати (якщо щось більше ніж кашель) та черги до 3-4 годин... Тому узагальнювати не можна нічого - я просто розказав свій досвід. 3. Про компетентність лікаря не говоритиму, бо це не те на що я вчився і, відповідно, що я можу оцінити. Але по людині було видно, що це забезпечена щаслива людина, яка робить свою справу. Не можу пояснити чому, але мені здається він не думає чи виплатять йому зарплату у цьому місяці і не обріжуть премію і чи хтось дасть на руку пару копійок, щоб дотягнути до наступного місяця. Але це вже інша тема. Так само як тема чи вартує сюди їхати лікарям: імігрантам тут стати лікарями - титанічна праця, яка потребує величезних зусиль, часу та грошей. П.С. Респект усім лікарям!

Відповіді на питання дописувачів :) та скромні зимові розваги — 2

Дуже приємно, що є коментарі до моїх скромних постів. Це надихає мене на нові творіння. Нажаль вільного часу дууууууже мало і тому мені ніяк не вдається повернутися на випуск новин один раз до тижня. Але буду старатися :). Відповідаючи на питання про крутий спуск, тобто прірву, можу зазначити, що у реальності усі гірськолижні траси відділені символічною стрічкою, яка лише показує межі дороги...і абсолютно не захищає від вильоту з траси. Тут дуже багато попереджувальних знаків (не подумайте, що “ласкаво просимо!” :) а навпаки — “увага! межа траси”). А далі кожен має або не має голову, тобто право вибору. Дуже добрими є приклади, коли когось несуть на носилках. Для цього індивідуму це, звичайно, не добрий приклад... але у цей момент інші N індивідумів, можливо, задумуються про те, що катання на лижах — це серйозна справа та легковажити ніколи не варто.
Тепер про земне. Дарма Андрій переживає про тендітних створінь білочок у цей критичний кризовий час. Почну з джерел проблеми. Так як люди почали заробляти менше грошей під час кризи, то на це гнучко зреагував ринок. Зокрема ціни на нерухомість, машини та наркотики падають. З нерухомістю та машинами ясно — держава всім помагає. А от наркотики... Цей критичний хаос веде до переділу ринків збуту цього свинства і , як результат, майже щоденних новин про якесь вбивство зв”язане з якимось злочинним угрупуванням. Уряд старається боротися з цим як може. Я не зрозумів покищо як, але нічого не міняється на шпальтах місцевих газет: далі стріляюся. При чому тут білочки? Все просто - коли я випадково зайду до парку по дорозі від дому до басейну, то там тусуються білочки. Побачивши мене вони всі розбігаються, залишивши за собою запах маріхуани... так як курять маріхуану канадські білки, українським побратимам і не снилося. Запах стоїть стійкий. Висновки: a) я завжди виходжу з хорошим настроєм з парку; б) канадські білки так обкурилися, що аж почорніли; в) держава помагає білочкам.
Питання олімпіади — це інший тріллер: побудова олімпійського містечка та охорона на олімпіаду вже потягнула 1+1 = 2 мільярди доларів!!! При початкову плануванні 700 000 000 та 150 000 000. Тому питання щодо снігу та льоду на майбутній олімпіаді у Ванкувері 2010 року для всіх учасників — це не питання, це додаткова стаття витрат. Весь бюджет Канади видують на той сніг, але перед світом виконають обіцянку.
На питання теріторіяльної цілісності України не відповідатиму, так як це компетенція президента. У зовнішню політику я дав собі слово не пхатися.
Щодо порівняння Канади та США... важке суб'єктивне питання. Знаю одне: питання не те яка країна краще, питання як влаштуєшся конкретно ти у конкретній країні. У загальному: рівень зарплат по Канаді нижчий ніж в Америці, а податки — вищі. З цієї сторони Америка так на 20-35% попереду. З точки зору медичного забезпечення — у Канаді вона доступніша. Ціни на електроніку/харчування — дешевше у США, чи краще — це питання. Ринок праці: ВСІ мої друзі, які мають можливість бути у Америці не як туристи, кажуть що Канада програє по можливості працевлаштування, але не на багато. По рівню зарплати — писав вище. Ось офіційна статистика. Поставивши вівповідні цифри до оподаткування і отримавши на виході те, що залишається у гаманці — буде мати рельність Канадську помноживши на курс долара США. Наприклад CAN38000 на рік на одну не одружену людину --> USA 2000 в місяць у конверті в Україні, 18000 → 1000. Все відносне. Одне що мені подобається на Ванкуверщині дуже-дуже — це природа навкруги, чистота та відносний порядок. За гроші це не купиш. Не знаю чи відповів на питання достатньо.

Повертаючись до зимових розваг. Майже місяць тому у Ванкувері (точніше у Річмонді) відкрили Олімпійський овальний стадіон, де будуть проходити змагання ковзанярів. Нагоди попасти туди ще не було, але було бажання покататися на ковзанах. Катання на ковзанах — це дійсно ходіння по лезу бритви... Один необачний момент і ти, у кращому випадку, на холодному льодовому покритті з синцями... Не уявляю як можна робити піруети, тулупи :), сальто та інше... На перший раз я з товаришами відвідав місцевий дитячий спортивний центр, який має чотири футбольних поля та дві льодові арени. Коротке відео про мої потуги на льоду:

Скромні зимові розваги.

Купивши минулого року сезонний абонемент на Grouse Mountain я зазделегідь визначив чим буду займатися на зимових вихідних цього року: лижні та оздоровчі гірські повітряні ванни :). Тому вікендне життя стало одноманітне: субота - лижі, неділя - відновлення сил після лиж :). Ці недільні цикли деколи я розбавляв іншими розвагами (ковзани, кінотеатр, бовлінг, басейн) та роботою. Так і пролетів ще один місяць. На перший погляд скучна рутина, але запевняю вас — це приємна рутина. Бачу, що починаю повторюватися з минулорічними подіями... але немає на це ради. Тому, кому цікаво, то рефрешнута версія фото 2009 року та відео

Не знаю, як можна описати відчуття, які отримуєш при катанні а лижах. Це треба пробувати.




П.С. Не вистарчає часу та сил на опис серйозних речей (криза а Канаді, курс канадського долара щодо американського тезки, як правильно заплатити податки в Канаді, підготовка до олімпіади у Ванкувері, як можна правильно потратити 1 мільярд доларів на олімпіаду? А потім другий мільярд :)...). Тем багато і не знаю на якій зупинитися детально. Якщо будуть запити на якісь теми — підготуюся та випущу аналітичну статтю :).

Сьогоднішній свіжий блог.

Повернувшись з України (доречі, обіцяні фотографії є тут ), я не зумів перебудуватися: зустрічі, паті, різні екшини мені не дозволяли так просто вернутися до канадійського спокійного способу життя :). Одне, що я зауважив — це те, що мій сон плавно з'їхав до 5-6 годин на добу та я перестав готувати їсти дома. У цей час у мене були різні екшини - від простих посиденьок у суші-барі до Family Christmas Sing-along concert (англійські різдв'яні пісні у виконанні Vancouver Voices). Доречі, багато чого собі міг уявити про себе... але те, що співатиму англійські колядки з залом місцевих людей :):):) - це вже поза моїми фантазіями :). А далі були Свята Вечеря за римо-католицьким календарем, Новий Рік та Свята Вечеря за греко-католицьким календарем. Не буду описувати деталі, так як усе варто робити вчасною, а не місяць по події. Одне, що зроблю, так це те, що ніколи не пізно: ПОДЯКУЮ Григорію, Олі, Іванові, Уляні, Ірині, Стасові, Ані, Світлані та Андрію за створення дійсно української, св'яткової різдв'яної атмосфери на Ванкуверщині у цей час. Один момент: на Новий Рік я викликався спекти сирник для діяспори. Все вийшло як завжди за виключенням того, що сирник не тримався купи :). Але все одно була смакота :) не дивлячись на такий конфуз :). Доречі, було дуже красиво навкруги у Різдв'яно-Новорічний зимовий період: сніг у Ванкувері побив рекорд 40 річної давнини! Доречі, такого морозу та снігу на території всієї Канади не памятають від моменту ведення записів.

Так безтурботно проводячи час останні 3 місяці (перед Новим Роком здебільшо поїдаючи попкорн, сосиски, мівіну та іншу “смакоту”), я не зауважив коли зумів поправитися до 94 кілограм з 82. Все! Так жити не можна! - вирішив я собі та почав знову готувати (бай зе вей купив собі хлібопічку - як результат - хліб не до зрівняння з тим, що у магазинах) та купив абонемент у басейн, сауну, джакузі та зал (приблизно 38 дойлярів США на місяць). От так то легко можна втратити ідеальну форму... і потім важко відновлювати її: так я почав минулий тиждень з 100 метрів плавання у день і вже дійшов до 500, попереду наполеонівські пляни — вернутися до 1 км/день. Щоб не розслаблятися, дав собі додаткову нагрузку на вихідні - лижі.

І забув про головне. Вже другий тиждень поміж цим всім я хворію на ногах якоюсь простудою. У день - все ОК, а під вечір мені зле (голова болить та температура +-37) . Ці вихідні не пішов на лижі (поміняв їх на бовлінг) та просто провалявся дома... . Зате , маючи час сьогодні, написав блог пост :).