По гарячих слідах :)

І знову Варшава, транзитна зона. Не маючи бажання ходити по дюті фрі шопах, починаю писати спогади про останній візит до Львова :). П'ять тижнів мого життя пролетіли як один день! Моя робоча відпустка дійсно вийшла робочою: 48 зустрічей для душі за 30 днів, з яких майже 5 повних днів я витратив на свій процес розлучення (і таке буває у житті не зважаючи, що я білий та пухнастий та моя, вже колишня, дружина – теж... але це не означає, що ми обов'язково маємо бути разом в силу певних причин... Всеодно, щастя та здоров'я я бажаю їй та усій її родині від щирого серця). Детально розповідати про всі зустрічі у мене не вистарчить терпіння. Тому скажу одне – ДУЖЕ ПРИЄМНО було зустрічатися з рідними та друзями, які створити мені незабутні миті перебування на Львівщині. Деякі фотографії та загальні враження я виставивлю пізніше. Вибачайте ті з ким я так і не зустрівся за браком часу, іншим разом напевно. Бай зе вей, всі зустрічі, які були заплановані ще за місяць до візиту відбулися... тому замовляйте зустрічі завчасно :).

Отже, закінчився період відпочинку і я повертаюся до Ванкувера. Надіюся наступним разом мене зустріне чисте та дійсно європейське місто Львів і я вже не захочу їхати назад у той капіталістичний світ під назвою Канада :). Виїзд зі Львова був просто фантастичний – ніхто не зіпсував мені нерви: митники та пограничники ввічливо робили свою роботу і за 5 хвилин я вже був у зоні очікування. Забивши цю зону повністю людьми (яких я нарахував на 2 літаки (Варшава та Неаполь)), було враження що ти їдеш у маршрутці.... а зайшовши до місцевого туалету у міжнародному аеропорту Львів, я не зрозумів куди я попав: мені стало жаль людей, які захотіли в туалет не просто попісять :): паперу немає! Одним словом, я думаю, що до приїзду фанів на Євро 2012 роботи ще є не початий край.

Переліт до Варшави був швидкий та легкий: все-таки перша, а не остання, година польоту. Ловлю себе на думці, що настрій у мене хороший. Звичайно туга за рідними заливає серце і душа кричить, але не плаче. Що таке плаче душа я відчув коли їздив на заробітки у Чехію у молоді роки. Тоді здавалося, що їдеш у рабство і немає вибору, бо на Україні тоді було просто жахливо працювати на трьох роботах за 17$ на місяць... Чекаю виліт з Польщі.

Зараз сиджу з лаптопом у літаку Варшава-Торонто , прийнявши два горнятка віскі з колою і поївши польську курятину, вирішив пописати трохи тексту. У літаку сиджу поряд з дітками, які чемно летять на нове місце життя, а попереду дві V.I.P. персони з пост-совєтського простору:), які дебоширять по повній програмі і дивують народ: то водки мало, то сервіс не той.. дикі одним словом. Так як криза (читай відмазка на всі випадки життя), то їда у літаку гірша, ніж було навіть місяць тому. Чай/кава/соки та спиртне криза не зачепила :). Зате кінопрограма нікудишня... буду дивитися концерт Мадонни на лаптопі.. Чекаю з нетерпінням наступного включення в ефір вже на канадійщині.

Велком ту Канада: Прикордонники – 2 хвилини; Митники – відсутні :). Щастя здоров'я! Як я пожалкував, що МАЛО набрав алкоголю та сигарет...

Торонто-Ванкувер: Прикольно було те, що мені дісталося місце біля аварійного виходу і, відповідно, стюардеса мені провела лекцію про те, як треба бути суперменом, коли будемо падати... Напевно не було б людям так спокійно їхали, коли б вони знали хто буде цим суперменом :). Спочатку було якось некомфортно, усвідомлюючи що можна вилетіти у запасні двері у будь-який момент і причому першим..., але з думкою про те, що не часто літаки падають :), я після безкоштовного горнятка апельсиновго соку, відключився до самого Ванкувера (бо все решта за дойляри продавали – повна криза!).

Місто Ванкувер мене зустріло холодною дощовою погодою та чистим аеропортом. ЯКЕ ЧИСТЕ ПОВІТРЯ у аеропорті! ЯКЕ ЧИСТЕ ПОВІТРЯ біля дому! Моя вулиця! Та хіба це вулиця? Просто непорозуміння після Львівських вуличок... Квартира. Жах! Це не квартира, а конура з фанери без жадного мистецтва... запах індійської їжі у під'їзді... Жах!Жах!Жах! Яке все відносне! Україна – у квартирах супер, назовні – погано :), Канада – з точністю все навпаки... От так і жиємо по дві сторони океяну... і не знаю шо робити, бо по золотій середині – вода :).

Ванкувер. Ранок. Проснувся. Ванна. Спокій. Сніданок. Релякс. Уже ніхто нікуди не біжить :), я просто тайпаю свою чергову брєднятину (r).

П.С. Одне вразило при перельотах у поведінці людей.

Львів виліт: всі пхаються в літак один поперед другого. Певна кількість людей (12 нарахував) дивиться на це все з боку з посмішками на лиці.

Варшава виліт: оголосили, що за 20 хвилин буде посадка. Ніхто не лізе один поперед другого. Але все одно – видно ху іс ху: самі активні в черзі з часу оголошення. Нормальні просто сидять та насолоджуються 20 хвилин чергою.

Приліт літака з Варшави у Торонто: оголосили про посадку і прохання не ставати до моменту зупинки літака – тобто сигналу посадка завершена. Але ж то так важко... Самі активні почали ставати і витягувати багаж, як тільки літак доторкнувся до землі... стюардеси просто кивають головами... ясно ху іс ху...

Торонто – Ванкувер виліт: оголошують порядок по номерах місць хто має заходити... всі сидять до останнього у зоні відпочинку.

Ванкувер посадка: ЖОДНА людина не встала до сигналу посадка літака завершена. Ну і ху іс ху? Висновки можна зробити самому...

Я приїхав до Львова!

...Маючи вдосталь часу у транзитному просторі Варшави, я вирішив трішечки пописати блог, так як з сумками бігати і дивитися що ще де нахаляву лежить уже ліньки :) бо, думаю, що все, що мав купити я вже купив. Отже вертаюся до подорожі. Почалося все як завжди: я хронічно не встигав попакуватися. Безсонна ніч перед польотом виявилася логічною точкою завершення моїх непослідовних дій щодо тижневого пакування. Як зомбі, я сто разів переважував речі: не дивлячись на те, що мої сумки на третину пусті, вони чомусь вперто перевищували ліміт 23 кілограми. Під ранок я найшов компроміс – викинув пару своїх футболок і все ОК - подарунки привести рідним набагато важливіше, ніж просто “повимахуватися” у якомусь крутому вбранні. Але моя радість була передчасною: на самому пункті прийому багажу у мене було ще по 1.2 кг лишньої ваги. Мусів скидати додатковий баласт... але як кажуть, немає на це ради :). Весь мокрий (бо вдягнутий у 2 куртки) та захеканий (легко зрозуміти чому) це дійство я пройшов. Інші дрібниці типу а) забув борд пасси у автоматі – тітонька якась зауважила і кричала мені вдогін; б) випав паспорт, який за 5 сек знайшов; в) забув паролі на сумки, які поставив...я просто не описую. Дякуючи Іванові, ці мої стьюпід кроки виявилися не критичними, але задуматися шо дєлать заставили. Бай зе вей, дякую Іванкові та родині Барабахів, які настояли щоб я всетаки не їхав в аеропорт на автобусі і організували мені поїздку. Бай зе вей два: мені дуже приємно, що усі мої друзі пропонували мені допомогу в організації мого тріпу. Що казати, я лакі бой, що маю всюди хороших друзів. ДЯКУЮ УСІМ!!!!
Ванкувер-Торонто: я просто спав весь час... хібащо, коли 2 рази приносили водичку... тоді просипався. А більше на халяву у AIR CANADA нічого не наливали.
Торонто-Торонто: Так як я секюріті чек пройшов у Ванкувері, то я міг просто по зеленому коридору пройтися 500 м – от і все Але в мене просто не буває! Я мав одну зустріч по передачі документів у Торонто. Це і був непланований екстрім. Я мусів вийти з грін зони, перейти пів аеропорта та знову проходити секюріті чек. Це вже потім я зрозумів, що це була типу митниця Канади. Прикольно, бо мєсто встрєчи виявляється змінити можна і як результат – 25 хвилин я чекав на зустріч. А потім за пару секунд забіжав у дюті фрі купити парфуми... встиг :). Торонто -Варшава: Чи помінявся я за півтора року? Так. Коли летів – Варшава-Торонто, то я пив 2 рази коли роздавали кроваву мері. Тепер, я просто нагло просив кроваву мері у окрему одноразову посуду + соки + вино + колу. Ну, і в перерві між першим та другим разами, так раз 5 приходив і просив ще соку. От що з людьми капіталізм робить! І,що саме цікаве – зовсім не соромно :).
Митниця Польщі – ЗДИВУВАЛА. Я думав, що пройшовши перевірку у Торонто, наступним буде Львів. Але поляки зробили ноу-хау – по середині транзитної зони поставили дверцята, через які пропускали народ... при нагоді забираючи УСІ рідини куплені у дюті-фрі місткістю більше 100ml. Можете собы уявити як я стояв у черзі і чув як матюкаються люди, що вони не розуміють чому у них забирають товари куплені у дюті фрі... з жахом чекав своєї черги і думав чи 160 багсів, які в останній момент залишив у Торонто. Це додаткові витрати... пройшло (бо , як вже писав, мав по 100ml баночки. Чекаю Львівщину :).
Львів!Львів!Львів! Все було добре, за винятком – а) одна моя сумка була взламана і повністю перерита – все з кульків повитряхували... помоєму, нічого не пропало... напевно шукали гроші. Сама митниця прогледіла в моїх речах їжу – лосось зловлений на Ванкуверщині... і нажаль, конфіскували. Ну кажуть по законодавству не можна... на мої слова може домовимося... я зрозумів - наша митниця вже не бере. Лише за красіві глаза (слова митниці) мені не наклали штраф 250 грн, а так (думаєте приїхали з Канади і все тут можна купити? Ваша Канада наші продукти не пропускає, чому ми повинні...) проблем не було. Отже Львів! Батьки, Родина Друзі! Життя прекрасне – іду насолоджуватися ним...

Відео та фото до вчорашнього посту.

Squamish park

Kitsilano pool

UBC Research Park

P.S. Відповідь Богдану :): 20 дойлярами вже нікого в Україні не здивуєш :), жуйки теж вже не актуальні...все решта - компроміс... Я буду оригінальним - просто всім привезу ВЕЛИКИЙ ПРИВІТ з Канади ну і себе звичайно :).

P.S.P.S. Після моє відповіді, я надіюся, потік бажаючих зустрітися зі мною не зменшиться :):):).

P.S.P.S.P.S. Відповідь Володі: Визнаю свої помилки молодості... замість того, щоб на роботі по суботах сидіти, треба було б в гори ходити... бо на Україні не менша краса ніж тут - треба мати лише бажання до подорожування та відкривання України. Що і настійливо рекомендую молоді :).

Маленький статус апдейт :)

Останній місяць був досить цікавий та багатий на події. Безумовно, найбільш важливим для мене є те, що я після року роботи зумів у ті ж компанії вибити собі нові умови контракту, змінивши як і саму посаду (тепер я Software Engineer – або по іншому Software Business Analyst) так і , відповідно, зарплату. Це далося мені досить важко (два тижні переговорів + пів баночки барбадольчику [валер'янка] :)). Без сумніву, ще є куди рости і вимагати ще більше грошей: ніц не можу з собою зробити – ну дуже люблю гроші :). Але з другої сторони, треба дивитися на реалії навкруги тверезо – бачити як краще, так і гірше... тому, як реаліст, я просто задоволений собою :). Друга не пересічна новина – я відвідаю славне місто Львів з короткочасним дружнім візитом у листопаді! З нетерпінням чекаю на зустрічі з родиною, кумами та друзями :). Ще не придумав, як красиво та найбільш ефективно зорганізувати для себе графік зустрічей :)... все в процесі :)...але почну з блогу - чекатиму “запити на зустріч зі мною” поданих у вигляді коментарів до цього блогу з можливими датами і, відповідно, плануватиму свій календар.
Зі вчора у нас почалися дощі, які йтимуть біля місяця... тому останні вихідні я просто хапався за можливість десь провести час поза квартирою на свіжому повітрі... так і вийшло. Я почав займатися “хайкінгом” – тобто ходіння в гори. Я дивуюся собі, чому у Львові я на вихідні не мав бажання кудись податися у Карпати і просто походити в горах. Це супер енергетика і хороший настрій. Рекомендую всім НЕ лінитися і приєднатися до цього виду активного відпочинку. Завтра виставлю фотографії та відео :).

Пост без назви :)

Подій так багато навкруги, що часу на опис усього не вистарчає. Але краще щось, ніж нічого. Отже, нещодавно :) (26 липня-2 серпня) у місті Ванкувері був чемпіонат світу з феєрверків – це змагання хто ефективніше може просто так в небо викинути 200 000 дойлярчиків за 20 хвилин. Мало хто на це спроможний. Цього року це були Китай, Канада та США. Але не подумайте, що тут, у центрі капіталізму, ніхто грошенятка не рахує. Рахують, ще й дуже прискіпливо... Чемпіонат складався з чотирьох вечорів, кожний з яких збирав 300-400 тисяч людей ... тобто 1,2-1,5 мільнона людей. Це дійство починалося в 10 вечора, 20 хвилин щоу, а до шоу та після шоу 10-15% людей осідало в кафе..., де залишали мінімум 25-30$ + всі добиралися до місця подій і назад на громадському транспорті (2.75$+2,75$). Всі гаппі, люди мали екшн; місто – гроші... Як кажуть, добре все робити вчасно. Я не встиг, по своїй ліні, зробити та викласти відео про згадуввне дійство тиждень тому, а тепер, після перегляду відкриття Олімпіади, це вже не є актуально :). Хоча я таки вирішив викласти це відео. Може буде комусь цікаво – частина фінального шоу:

Під враженням того, як Богдан Мушкевич складає чудо міні -супер -літачок :), я зрозумів, що літакобудування - це справа не з легких. Відвідавши на днях аерошоу, я зрозумів, що це мені ніколи не зрозуміти... хіба що порахувати скільки то грошеняток на це треба ... це я в стані :)... мільярди. :):):).. І тоді стає зрозуміло, що є США, Росія, Китай і всі решта... реша просто грають під їхню воєнну та економічну дудку... Трішечки фотографій та відео по темі:


Інші події минулих тижнів у картинках :).

Фонтан1,Фонтан2, ... ФонтанN

Ці вихідні я провів у роздумах на самоті з океаном :) Думки не описуватиму, бо паперу, тобто інтернет простору, не вистарчить. Між роздумами про життя-буття я вдосталь накупався і трішечки погрівся на сонечку. Сповнений життєвої енергії, я зібрався трішки пописати блог... Точніше, змонтувави відео про фонтани, які я знімав протягом двох попередніх днів в центральній частині міста. Думаю вам сподобається. Головне, щоб вистарчило терпіння на перегляд... бо у мене десь на монтажі 15го фонтану вже терпіння почало обриватися... але я все ж таки довів почату справу до кінця (як завжди :):):)):

P.S. Минулої суботи мене тягнуло до дому до Львова: у нас у родині було весілля мого двоюрідного брата Сергійка та Іванки, яке я, нажаль, бачив лише по відео та фотографіях... (інтернет- це сила!!!). Ой як хотілося попригати в родинному колі. Напевно коли приїду з дружнім візитом до Львова, то попрошу зробити реплей :) для мене :). А покищо лише передаю вітання молодятам та бажаю їм довгого щасливого, здорового, цікавого, багатодітного сімейного життя у достатку та любові.

Сонний період.

Цього тижня я був повністю замучений. Не знаю, що викликало у мене цей стан. Скоріше за все хронічне недосипання, яке викликане тим, що я почав думати і перейматися різними проблемами насущними... але кому це цікаво :). У перервах між роздумами та перейманнями, я трішечки відпочивав і працював :). Так більше новин і немає. Вернуся до хорошого ретро...

Президент компанії, де я успішно вже майже як рік працюю, влаштував паті в себе в хаті на початку червня. Була серйозна причина – початок літа. Я вже раз описував подібне дійство. Цього разу було не менш цікаво. Я вже почав насолоджувався розмовами з ковокерами та їхніми сім'ями про глобальні проблеми людства (глобальне потепління / падіння долара та дорожчання бензину / вибори президента Америки... і т.д.), так як потрішечки починаю розуміти тую англійську мову і теми розмов вже виходять за привичні рамки “звідки ти” і ніхто не робить ВАВ коли чує слово Україна. Як кажуть, вечір пройшов cool'но.

Минулого тижня я був на Харісон лейк – місце з якого я почав досліджувати Ванкуверщину :). Не маю сили робити відео, лише пару фоток. Вразило те, що температура води озера +10-12 градусів у середині літа. Я лише зайшов в озеро на пів-метра і за 10 секунд вийшов від судорожних болей... Я зразу уявив cобі, як тонув Титанік колись і який то напевно був жах... А на нашому озері бавилися у водички лише дітки... бо, напевно, це жировий прошарок їм дозволяв так весело це робити... Я виставив одну фотографію, де видно вплив фастфуду на дітей. Сумно. Про фаст фуд розповім пізніше, бо, ви не повірите, але я попробував гамбургер зі смачною картопелькою фрі та надзвичайною пепсіколою у мережі Dairy Queen (типу МсDonalds) на Canada Day – державне св'ято у Канаді.

Почну з початку. Ми з Олегом вирішили відкрити купальний сезон у Ванкувері. Для цього ми швиденько хотіли добратися у Норс Ванкувер еріа по хайвею. Але, нажаль, ми навпаки - втратили годину в пробці... Виявляється одна жіночка не мала св'ятового настрою у цей день та вирішила ефектно попрощатися з життям – викинутися з мосту. Тому весь рух перекрили і 6 годин її просили цього не робити. Вговорили :). Як написала місцева газета, сорі що, можливо, ви один з 25000 людей, які провели вихідний у машині, але ви спасли життя. І це добре. Покупавшись, нас чекало наступне дійство – фейєрверк. По дорозі до нього, ми зголодніли... але так як вже все було закрито, то залишався лише фаст фуд. Думаю ну хоча б один раз попробую... Смакота, просто делікатес... але радість пройшла так за під години, коли почала боліти селезінка та печінка.... так дві години і боліло, що трохи відвертало мою увагу від фейєрверку... але цей фейєрверк мене не вразив - у Львові не гірше!!!. Буду чекати чемпіонат світу з феєрверків у кінці місяця. Вернуся до гамбурргеру...я вже перевірив, чи маю з собою медичну карточку та страховку, але все обійшлося. Напевно наступний раз піду у фаст фуд не швидко. Бай зе вей, не хотілося попробувати на собі канадську медицину в дії, бо все всюди однаково. Про медицину тут писати можна багато, але скажу вам просто – нічого на халяву не буває. По розмовах людей навкруги, я роблю висновок, що дивіз медицини тут простий: допомогти тобто спасти, коли ти в критичному стані - це ОК, але лікувати тут тебе ніхто не буде, коли ти +- даєш собі раду. Постараюся написати окремо пост на цю тему у майбутньому.

Все, замучений після вчорашнього паті в нашій хаті. От так і живемо. Не зле :), що всім решта також бажаю.

Заповнення інформаційних дир :).

Усім відомо, що...не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні. Але, чомусь, перемагає інша приказка - не відкладай на завтра те, що можна відкласти на післязавтра. Таким чином у тебе буде 2 вільних дні :). Легко згодившись з другим, у мене вже назбирався так повний місяць-другий вільних днів... Мої родичі та куми добре знають, як я люблю порядок і не терплю безладу в оселі :), тому те, що в мене творилося останнім часом передати не можу. Це забирало масу енергіі у мене на роздуми робити чи не робити порядок сьогодні. Цих вихідних я собі твердо вирішив, що ліміт безпорядку досягнуто і потрібно шото рєшать :). Так і пройшли вихідні. Не дивлячись, що я обезсилений * сьогодні ввечері, я вирішив довести до кінця ще одну справу – заповнення інформаційних дир про моє буття за минулий місяць - написати блог про подіі цього часу.

Вже не пам'ятаю дати, але це не є важливо. Два дні ми з Олегом зробили собі тур по нових незвіданих місцях - Lighthouse Park у West Vancouver (місце, де кучкуються міліонери – це по ціні нерухомості + краєвиди треба просто бачити, описати важко. Ну ми, як відомо, не міліонери і просто відвідали одне з небагатьох не приватних місць в цьому районі) та Cultus Lake Water Park. Вражень багато, які не лягають на папір :). Треба пережити. Зараз лише фото з Lighthouse Park та Cultus Lake Water Park і відео:

Мої друзі, що проживають у США, розповідали мені, що у них досить мала українська ком'юніті і спілкування у цьому напрямку для них не вистарчає з різних причин... Я думаю, що маю велике щастя, що попавши у Канаду, я цього не відчуваю. Слухаючи місцеве радіо по дорозі на тенісний корт, я не зауважив, як почала співати Таїсія Повалій. Не будучи її фаном, я задумався звідки на моєму плеєрі почала грати її пісня... аж поки не почув, що це Ді Джей Славко з українського радіо Ванкувера, яке віщає пару годин в тиждень на одній з радіостанцій міста.. Настрій в мене піднявся :)... всюди наші :). Це не зауважуєш, коли йдеш по вуличках Львова... а тут китайці, індійці, філіпінці... і одиниці - європейці. І ти розумієш, що такі речі, як українська національні традиції, українська культура – це дійсно те, що завжди буде з тобою і до чого тебе завжди тягнутиме... Місцева українська громада мала непересічну подію минулого місяця. Ванкувер відвідав кардинал Любомир Гузар. Я кілька разів був на службах з участю Владики в Україні. Це неперевершенне відчуття. Я це знову пережив тут. Кілька фото та відео:

Наступного тижня я був на мистецькому вечері в українськькій православній церкві. Як це не звучало б зі сторони, але хочу вам сказати, що я отримав масу задоволення. Фото та відео:

П.С. Сорі, що мало коментів, але я ж написав, що я обезсилений...

* - У нас була група Vоплі Vідоплясова в суботу!!! Що можу сказати. Танці були просто супер – я відривався по повній програмі :) не жаліючи себе... бо проснувся я лише наступного дня, не чуючи ні рук ні ніг, так біля 1 години дня... Це було дійсно св'ято української музики. Хлоці наживо відіграли двох годинний концерт, завівши публіку так на хвилині 5тій..і не давали розслабитися :). Бай зе вей, Олег Скрипка знову зламав ногу: як він сам сказав: неудачно побрився :). Але це не завадило йому пригати і рухатися на сцені у звичній йому манері :). По завершенні публіка скандувала “ВВ” так хвилин десять і вони вернулися.... Попурі українських народних пісень на 20 хвилин розривало тихенький нічний клюб у центрі Ванкувера... Деталі для цікавих: білет 42$ + кожне пиво 5%, 350ml – 6$-8$. Людей так 200-250. Ніхто не штовкався, усі були в 1-3 метрах від сцени або сиділи за столиками. Атмосфера - фестивально-дружня, з легким запахом драпчику :). Усі ГАППІ :) Пиво не коментую... Тут не пиво а пііііво, яке нагадує не буду казати що. Канада пасе задніх і до українського пива їм просто вічність... Доречі, на білетах було написано, що камери брати на паті не можна. Але це, напевно, прочитав і виконав лише я...:(, но коммент. Другим разом буду розумніший – життя навчить :).

Я знову в ефірі :)

Думаю, що не відкрию вам таємницю, коли скажу, що час дуже швидко проходить... Пам'ятаю, немов би вчора, я сидів і писав блог “Я не потірявся” ... і почитавши ще раз коментарі від членів мого фан клюбу :), мені стало якось тойво :) і я вирішив, що надо шото дєлать :)... Отже я почанаю літний сезон байок про моє життя-буття у канадійському містечку Барнабі, що в 14 км від славного міста Ванкувер. Сьогодні занурюся у минулий звітний період, який проілюструю слайдами :).
Так місяць тому моя мама, відомий у вузьких львівських колах клумбо-мейкер :), почала наводити порядок на певних острівках землі (клумбах) біля нашого дому та на Високому Замку у Львові. На її питання, які там клумби у Вас, я не знав, що відповісти. Я взяв фотоапарат і просто пройшовся навколишніми вулицями біля роботи. Тут клумбами займаються професійно (професія має назву ландскейпер і година його роботи коштує 12-15$). Кожен офісний будинок старається виділитися перед іншими двома речами: якраз тими простими клумбами і ціною ренту офісних приміщень :) (бай зе вей, ціни на рент офісів у центрі міста Ванкувер не є самими високими у світі... десь в другій десятці. А на першому місці Лондон та Москва). Вертаюся до квітів: Муніципалітет міста, який збирає гроші за стоянку кожної машини в місці, має гроші на підтримку цієї краси і відмазку куди йдуть гроші, які порахувати не реально... тому ілюзій не треба мати, що та краса то просто краса.. це величезний бізнес, який вигідний усім. Для компаній в офісах - це є і цікава і красива прихована конкуренція за потенційних клієнтів, що ходять по вулицях. Доречі, пройшло біля півтора місяці і зараз на цих клумбах вже зовсім інші сезонні квіти. У всіх є робота і око завджи радує красота навкруги. Правда десь по середині, а слайди тут , відео:

Одного з тижнів, Оля Агапонова, організувала екскурсію в BCIT (British Columbia Institute of Technology), музей антропології. Що тут можна сказати. Люди, ходіть у музеї! Дуже цікаво проходить час і самому собі здається, що ти стаєш розумнішим та освідченішим. Жартую... об'єми інформації не можливо переварити. Ми ходили (підкреслюю, не вивчали, а просто ходили і дивилися) біля чотирьох годин по музею. Признаюся чесно про мій стан після третьої години: memory failure. Need to be restart :):):). Структура музею мала три великі експозиції – вироби Першої Нації – це корінні жителі Північної Америки на території Канади; Скарби тсімшиян (мініатюрні вироби з міді); фарор/фаянс з Китаю (слайди відсутні... лише відео) + БЕЗЛІЧ міні експонатів з китайської, японської, місцевої культур. Але саме цікаве було при виході – маленький магазинчик, у якому можна було доторкнутися до мистецтва у прямому змісті цього слова... або купити собі памятку. Пару з них мене вразили ціною, тобто політикою ціноутворення, догадайтеся про деталі моїх здогаток самі :) по фотографіях. Леонід, на мої критичні висловлювання щодо цього сказав класну ідею, яка мені дуже сподобалася... Ти, каже, пишеш програму... яка більшості людей до одного місця – теж можна сказати – жодного мистецтва, і за це ти хочеш не малі гроші... а чим митці гірші :). Довго я сміявся, бо Леонід має рацію.. Висновок, з яким всі згідні адназначна - дойляр падає в ціні :). Слайди, Відео:

А потім була поїздка на White Rock в пятницю після роботи – це курортне містечко в 100 км від Ванкувера. Це напевно мрія життя пенсіонера, який хоче сидіти біля моря і насоджуватися кравидами з мінімальною курортною інфраструктурою, яка включає ресторани, ресторани, ресторани, ресторани, ресторани... так за місяць перепробував всі кухні, і знову по колу... так і проходить життя мільйонерів...скучно :):):) але я б не проти так пожити... не знаю чи то старий вже чи то що... Слайди.
Наступним івентом було відвідування Bowen Iceland – це мальовничий острів з лісами, лісами та лісами. Дуже хороша дічина Аня організувала курси англійської мови на природі з цікавою компанією. Бай зе вей, ну ніяк та англійська в голову не лізе... таке враження, що стає гіршою та гіршою... але люди кажуть навпаки :). Все відносно :). На останньоу паті в нашого боса, я нормально випив собі bacardi, rom, gorilka and beer with orange juce... і англійська пішла як рідна.... але це окрема історія. Походили погуляли повідпочивали :). Слайди, Відео :

Пройшло 4 години, як я за комп'ютером сиджу, а лише приблизно половину розказав, описав, виставив... замучився... далі буде :).

P.S. Буде при умові, що я побачу масу :) масу позитивних коментів на мої НЕмарні труди.

Я не потірявся :).

Як зауважив Сашко ... щось Андрій пише все рідше і рідше, пости все коротші і коротші. Друзі "ми єво тіряєм". Я не згідний з цим твердженням повністю, але дійсно я бачу, що доля правди тут є: я “тіряю” :( вільний час, який мав на написання постів. Проте, ви мене не “тіряєте” як людину, яка починає загнивати в жахливому бутті капіталізму і думати лише про примітивні символи цієї системи - $$$.... Я відчуваю, що маю знову бажання включити свої мозкові клітини для аналізу життя-буття на Канадійщині та викласти на блозі результати цього аналізу з інтервалом тиждень, максимум два... З понеділка почну пробувати це втілити в життя :).

Все відбувається періодами. Напевно прийшов час, що я активно почав зливатися з просто хорошими людьми навкруги у славному місті Ванкувер. Більшість з них - це українська діаспора, але є і виключення :). (Доречі, сьогодні я почув, що українська діаспора Ванкувера налічує близько 86000 людей, скучати не прийдеться :)). Отже, спочатку в мене був період, коли я мав дуже багато часу для себе, а зараз починається період, що планувати вільний час необхідно заздалегідь на 2-3 тижні. Весь час цікаві зустрічі, нові люди, екшини. За минулий звітний період, мене лише один раз тягнуло до дому :). Так, це було моє День Народження! Дякую ВСІМ, хто мене не забуває і надіслав щирі та теплі слова на мою адресу! ДУУУУЖЕ приємно! ДЯКУЮ ЩЕ РАЗ! Цей тяжкий процес переходу з 35 років до 36, я розтягнув на кілька днів :) і провів його у колі друзів і співробітників. Доречі, я відчув гостру потребу у приватному будинку, щоб запросити всіх цікавих мені людей на моє скромне паті. Нажаль місця та мебелі у мене є мало і це не дозволило мені провести екшн на повну катушку, запросивши всіх людей, ких я хочу бачити... думаю з роками виправлюся :).

Новин у мене дуже багато, але писати все це займе не одну сторінку тексту... Тому я знову схалявлю, виставляючи фотографії з останніх двох подій (my36 and autoshow) на яких я був присутній... далі буде. :)

Прийшла весна...

Це і є основна причина, яка відволікає мене від написання блогу.. думки явно не лягяють на папір, тобто на блог пост :) . Як не дивно, але писати не має про що, а вільного часу обмаль (робота, хата, паті, лижі, басейн сауна... одним словом - будні). Чекаю, коли прийде Муза... бо покищо мене відвідала лише Туга: 22 березня та 25 березня старшими на рік стали мої похресники Кирилко Філоненко та Соломійка Токар відповідно. У ці дні мені дууууже хотілося зайти у гості до діточок та любимих кумів. Але, але, але :)... маємо те що маємо :) - я віртуально ї'в салатики та тортикиx через скайп... Я вирішив бути оригінальним і не слати, яко вуйко з Канади, дойляри (кому потрібні ті дойляри, які весь час падають :)), а щиро привітати на весь світ моїх похресників!

Кирилко та Соломійка!
Вітаю Вас з Днем Народження!
Здоров'я та Наснаги, Світлої Радості та Невичерпної Енергії бажаю Вам від щирого серця! Ростіть розумними, талановитими, багатими (духовно і матеріально) та добрими людьми на радість Батькам та родині! Успіху та Удачі Вам на непростій дорозі життя!

Перехідний тиждень...

Минулих вихідних у наших районах перевели годинники на літній час. Це мене повністю вибило з ритму життя. Здавалося б нічого страшного не сталося — просто треба вставати раніше на одну годину. Але це не про мене. Результат був плачевний: я, як содат, зранку зривався без 5 хвилин до виходу з дому і, не поснідавши, біжав на свій автобус... Декілька разів не добігав :). А на роботі - кінська доза кави, і день почався... Так я і не зауважив коли прийшла п'ятниця... хіба що по п'ятничному одязі (вільний стиль, хто не в курсі) ковокерів я зрозумів, що незабаром (тобто через 8 годин) починаються вихідні. Правда я це зрозумів вже на роботі, і тому у цей день був як біла ворона в офісі: у костюмі...

В суботу я вирішив зробити паті у моїй хаті: запросив родину Комінко до своєї скромної оселі :). Ми з Іваном знову здивували гостей нашими кулінарними творіннями і провели цікаво вечір. Ось і усі події тижня...

Згадав, що переглянув кінострічку “Вавілон 2005” , яка ще раз заставила мене задуматися над філософією життя :). Я усвідомлюю, що я - щаслива та здорова людина, яка у теплі може собі позволити за чашкою бразилійської кави та набором фруктів зі всього світу (не писатиму яких) у хорошому настрої під релакс музику писати всяку брєднятіну ®, користуючись компутером та інтернетом. Хочу поділитися своїм хорошим настроєм і побажати усвідомити і усім іншим, які, як мінімум, мають змогу читати мій блог у цьому ж інтернеті, який лишається лише невідомим магічним словом для 2/3 населення планети, яке веде боротьбу за щоденне виживанння.

8 Березня

Нажаль не мав змоги привітати усій дорогих мені дівчаток/жіночок з 8 березня індивідуально, тому вітаю всіх віртуально :):

Вітаю усіх любимих та дорогих мені представниць прекрасної половини людства зі Святом жінок, весни та краси. Будьте завжди бажані, веселі, красиві.
Щастя Вам, здоров'я та кохання. І нехай чоловіки будуть у Ваших ніг - не тільки в цей день, але й в усі інші 364 дні на рік :)!

Більше новин у мене і немає цього тижня... будні :(. Хібащо нове відео з катання на лижах. Думаю, що це вже набридло всім. Але це вечірний Ванкувер, якого ще не знімав. Камера, все-одно, не передає усієї краси:

No news this week.

Не маю сили і часу писати щось цього тижня. Займався вивченням оподаткування трудящихся і проектував все це на себе. багато часу це з'їло.. тому
Просто відео з останніх спусків:

Обіцяні топіки :).

Цього тижня я, як завжди, працював і відпочивав. Президент компанії, де я працюю, спонсорнув працівникам квитки на хокейний матч, тому я не зміг не піти на халяву :). Це був юнацький хокей (до 21 року), тому білетики були по 20$, а на професійний хокей білетики від 75$-300$. Як кажуть любителі хокею, різниця у грі не є дуже велика. Так як я не є любителем хокею, то це все дійство не справило на мене дуже велике враження. Я і далі не розумію, як мій тато в телевізор влізає, коли транслюють хокей або футбол... але всі люди різні :) і, напевно я, все-таки, якийсь не правильний :) щодо фанатіння від командних ігор — напевно тому, що сам ніколи не брав участі в цьому :(... Хоча, напевно, ні: красивий футбол мені подобається дивитися як по телевізору так і на стадіоні. Хоча рідко переймаюся результатом матчу. А ще мені подобалося дивитися як грає у футбол Progress team на чемпіонатах Softserve: тоді і за результат якось переживалося також.... добре, що Progress team — THE BEST at Softserve :)!!!, тому мої нервові клітини не спалювалися. Бай зе вей, привіт рідному тіму :)! Вертаюся до хокею. Як не дивно я на стадіоні бачив шайбу, сидячи в 14 ряду з 50. Перши й тайм був цікавий — билися хлопці пару разів аж до крові :), публіка тішилася. А далі стало скучно, бо команда ванкувера Vancouver Giants була на порядок вище (є чемпіоном) і виграла 7-0. А потім вже ніхто і не бився... Набір розваг між періодами — морозиво, попкорн, пиво, соки, води... ніц особливого, крім ціни :). Одним словом, було цікаво для загального розвитку, але сказати ВАВ!, мене не хотілося.... про що не скажеш, коли побачив чемпіонат світу по феєрверках. Фотографії з місця події.
+ відео, де відмітився що я там був :) :

Я захворів на лижі. Купив собі абонемент на наступний рік, який дійсний і цього сезону ще до 30 квітня. Зараз пару тижнів знижки більше ніж на 50%: ціна з податками — 309.75$. Так як я купив абонемент онлайн і в перший тиждень, то я отримав ще один білет (49.35$, якщо пам'ятаєте), на який протягом року можу когось завести один раз... думаю продам за 30-35$ комусь — всім вигідно :). Добирався громадським транспотром до гори — 1 година 10-20 хвилин. От так я і пропадатиму по суботах...
Накінець то зібрався вам про нерухомість написати. Покищо збираю інформацію, так як про кредити раніше року роботи немає резону говорити.... Ціни високі :(... для прикладу приведу дослідження, яке було в одній з місцевих газет. Воно так +- і є. Правда багато нюансів, але не на часі зараз про це говорити.. Слайди :): Те, що можна купити за 400000$ на Ванкуверщині :). Я живу у BURNABY, 20-30 хвилин на добирання до центру міста.

А от мої нехитрі калькуляції:

Висновки робіть самі, скільки суб'єктивності у наведених цифрах...

І знову лижі :).

Напевно вже стає нецікаво читати мою брєднятину :), бо я починаю повторятися. Цей тиждень був буденний: робота, хата, робота, хата + сауна/басейн/зал. Напевно не вартує писати, що знову їздив на лижі :), але, будучи об'єктивним, скажу що я минулого разу увів васв оману на рахунок цін на катання :). Цього разу халява не пройшла — за денний абонемент заплатив $49.35 (30+ - тоді, коли після 16.00), але отримане задоволення вартує цього. Це інше питання, що пройшовши з оплаченим квитком я побачив хлопців, що знову пропонували білетики по $15... Як кажуть, трудно, хоча звичайно халява і в Канаді є халява і, безумовно, її хочеться завжди. Зате на наступний тиждень вже домовилися з хлоцями наперед :). Щодо катання, то я росту - катався вже на складніших трасах (на мапі попереднього поста - синього кольору біля траси The Cut). Але коли прийшов спочатку і подивився на The Cut без туману, то не повір, що минулого тижня просто так собі тут катався... Не мине року і буду кататися на трасах типу експерт :). Можна ставити діагноз - підципив вірус лижника :).

Моє нецікаве відео — включив камеру перед собою, коли спускався вниз:

частина друга:

і ще одне відео приблизно 4.5 хвилини — підйом на кріслах.. просто зняв усю трасу :):

Пару фоток

Це все було в суботу... А в неділю я відсипався до обіду, пообідав... І - як кажуть, добре їсти, файно спати, Бог здоров'я мусить дати... :) - наповнений здоров'ям, я просто пішов прогулявся райончиком - 10 градусів тепла, свіже повітря... і сонце!!! просто супер, про що не скажеш за вчора...

Ось і все на сьогодні... Можливо наступного тижня буде щось цікавіше :).

Про лижі :)

Дякуючи родині Барабахів, я, все-таки, вибрався на лижі у минулу суботу. Погода була не найкраща: у місті моросив дощик, а у горах був густий туман... Проте це, все одно, не впливало на мій настій :), бо три тижні підготовки до катання і бажання просто кататися на лижах :)... байдуже дріб'язкові деталі. Приїхавши на гору і вийшовши з машини, до нас підійшли хлопці, які запропонували купити квиток на денне катання всього за 15$ (~50% ціни) :) - ось і перша подія, що не могла не підняти настрій. Далі все просто: один пропускний пункт у підніжжя гори, де сканується білет, пройшовши який ти піднімаєшся на гору за допомогою RedSkyryde. А далі всі гірки у твоєму розпорядженні скільки хочеш часу до 10 вечора. Це все зручно видно на мапі гірських трас. Зразу скажу, що як продвинутий початківець, я спочатку покатався з дітками на супер трасі Paradise (50-100 метровій гірці :)), а потім, відчувши впевненість у ногах, пішов на трасу The Cut - шириною так 100-120 метрів, з середнім нахилом і довжиною 1500 m. Мені було не складно, весело і безпечно :). Каталися ми годинки так півтори... Під кінець, по-незвичці, ноги вже не тримали лижню :)... Щодо підйомника, то це були крісла на 4 людей, на які сідаєш на ходу. Напевно таке ж є тепер у Буковелі (the best winter resort in Ukraine). Черги на підйомник великої не було: 4-5 хвилин. Будучи об'єктивним скажу, що це скоріше виняток — коли дуже добра погода, тоді буває і до 40 хвилин чекати приходиться. Я отримав море задоволення. Хоча кажуть, що я 20% всієї краси бачив за недоброї погоди... Я, впринципі, уявляю, що це за краса: літом я тут був, якщо памятаєте, з дружнім візитом я відвідував медведиків гризлі. Зараз їх не має, бо сплять напевно :). Тепер головне — реальна ціна на екшин. За тиждень можна буде купити річний абонемент за 240$, який діє до кінця цього сезону і весь наступний. А один день коштує $32.95. Хоча дивлюся на сайті і бачу, що ціни там вищі... не знаю, чому невідповідність така. Думаю, що буду ходити кататися на лижах +- щотижня, можливо навіть після роботи :)... На рахунок лиж, то без сумніву, що curve лижі кращі :). Куплю собі в кінці сезону на розпродажах... а взуття — просто супер. Одним словом, я задоволений :) собою, і тим як я провів суботу. Правда у неділю та сьогодні всі м'язи спини болять...

P.S. Про нерухомість не маю сили писати.. знову на тиждень відтягну :).

P.S. P.S. Я розумію, що це не є по темі, але це я довго сміявся.... Респект уряду Канади, який так промоутить свою країну на всі сторони, що люди в далекій Кенії мріють сюди попасти за будь-яких умов... Якщо не при житті то хоча б...

Тижневі думки...

Ще з минулого тижня в мене було бажання взнати відношення пересічних громадян Канади до такої організації як НАТО. Переглянувши новини з України, я так зрозумів, що це є нова “проблема” для політичного бомонду країни, яку впроваджують у маси. Наперед хочу сказати: люди всюди однакові — говорять тими фразами, якими їх зазомбувала маленька владна верхівка. Серед небагатьох опитаних, я так і не міг почути відовідь навіщо для Канади НАТО окрім двох причин: захист від нападу Росії :) та від світового тероризму + можливість мати збройні сили країни конкурентноздатними на світовому ринку, тобто використовувати напрацювання щодо організації процесів та технологічних досягнень провідних країн світу у воєнній галузі... Що таке Росія і де вона є — зрозуміло, більше 50 років тут в голову вбивають що це є десь там на другому кінці світу і дуже небезпечне. І взагалі там холодно і всі п'ють. Про Україну ще менше інформації... А от що таке світовий тероризм і де він знаходиться — це було питання, на якому мені всі ввічливо казали, що це проблема уряду і це питання не по адресу... Ще одне питання: чи не боїтеся ви, що можете бути призвані до армії і послані в одну з гарячих точок світу. Тут позиція чисто меркантильна: по-перше, ніхто не заставить тебе поїхати а якусь точку без твоєї згоди; по-друге, після проходження служби в одній з таких точок, людина отримує дуже багато пільг і бонусів від держави. У випадку смерті — державні виплати на довгий період сім'ї. Тому легко бачити,що це є економічно дуже вигідно. Ризик один — тебе можуть там вбити. Але це твої проблеми. Всі моральні сторони проблеми типу “захист миру на землі”, це одна сторона медалі, але бізнес є бізнес, з своїми плюсами і мінусами... і проблема, дійсно, уряду зробити так, щоб економіка була здорова і люди мали вибір між професіями, які б давали нормальні гроші для життя і мінімальний ризик втрати здоров'я... і тим більше життя. Хоча я і не чув про масові професії, які покращують стан здоров'я, коли працюєш :(. Напевно, депутат Верховної Ради України :) - це і є та професія, яка відповідає вищезгаданим критерям :). Але, можливо, я наївний. Згадавши знамениті слова Маяковського “Все работы хороши,выбирай на вкус...” я не полінувався і переглянув статистику американського бюро статистики праці, яке оперує цифрами а не термінами “одна баба сказала “:). Список професій, які найбільш небезпечні з точки зору втрати життя: лісоруб (92,4 смертних випадки на 100000 працівників в рік, середня зарплата — $29730 в рік), пілот цивільної авіації (92,4; $129250), моряк-рибак (86,4; $24100), будівельник (47; $42430), мусорщик (43,2; $25760), фермер (37,5; $40440), будівельник, що ставить дах (34,9; $30840), електрик (30; $49100), водій грузовика (27,6; $33520)... тому висновки робимо самі: депутат Верховної Ради України і в Африці — депутат Верховної Ради України :). Вертаюся до НАТО... Про технології думаю все всім зрозуміло. Кому цікаво більше взнати про НАТО, я виставив банер (позичив з сайту Богдана Мушкевича :)) на своєму блозі :) (зліва внизу), тим самим підтримавши ініціятиву уряду України дати можливість Україні приєднатися до провідних країн світу як мінімум у питанні розвитку армії країни...
Після таких глобальних роздумів, вертаюся на землю... тобто на лижі. Не думав, що придбання мною секонд хендних лиж викличе такий ажіотаж. Тому виклав фото цього еквіпменту — ну не є це модель минулого року... не винуватий я... і маємо те, що маємо за 20+$ Але це не є кінець історії... Нажаль, я так і не поїхав на ці вихідні кататися... лижі купив, але чомусь не подумав, що розмір черевиків та кріплення мають підходити один до одного... пів тижня думав як вирішити проблему.. за 1$ маю 5 викруток (screwdrivers), якими успішно відкрутив кріплення.... тепер домовився з менеджером будинку щоб дрелькою (hand drill) зробити дирочки цього тижня... чим цей тріллер закінчиться напишу наступного тижня...
Мав я пригоду з банком. Я виписав собі чеки, щоб платити поточні рахунки... Ці чеки мали до мене прийти за 10 бізнес днів. Вже пройшло 25... добре, що можна платити і готівкою, але в критичних ситуаціях. Я, взагалі-то, не розумію, для чого ці чеки потрібні в обігу... просто повітря продається людям...
P.S. Я пройшов випробовувальний період на роботі!!! І тепер я фул тайм софтваре девелопер в канадській фірмі :). Це, як мінімум (найгірший сценарій), дає можливість отримувати 1500$ (точніше 60% від мінімуму {30000$ або зарплата за рік}) в місяць, коли тебе звільнять з роботи протягом року, коли ти шукатимеш іншу роботу...
P.S.P.S. Місцева новина, яка мене шокувала цього тижня...Тут є община, яка вважається першою в Канаді (типу аборигени) і яка є на утриманні держави і живе в резервації, яка, по розмовам оточуючих, ніц не робить... не знаю на скільки це правда... Вони живуть у районі Канади, де зараз на вулиці температура -50 градусів морозу. Так от, один мужчина , який належить до цієї общини, трошки(!?) випив і вирішив піти до сусіда в гості за 500 метрів продовжити паті, захопивши з собою двох дітей 3ох та 4ох років відповідно (не памятаю точно). Причому діти були повністю роздягнуті — в маєчках і трусиках. По дорозі він їх загубив... Знайшли дітей замерзлими в двох сугробах :(. Татко, по-п'яні, згадав про них за годин 8... Просто жах :(. Але виявляється, можна цинічно цю трагедію використати в інших цілях. Висновок, який я прочитав в одній з газет, вразив мене ще більше: треба общині більше грошей виділяти, бо бачите як їм зле — в людей весь час дипресія, яку заглушають випивкою і ось до чого вона приводить.
P.S. P.S. P.S. Кредити на нерухомість... так як у дружній Америці іпотечна криза, то я вирішив присвяти вивченню цього питання у Канаді. По-моєму кризи тут немає :( - тобто, як було все дорого так і залишилося. Зараз кредит на 30 років 5.31% в США, 8% - Канада. Не маю сили вже писати детальні результати. Наступного тижня :).

Тиждень в мене видався вдалим :).

Так як лижний комбінезон я купив ще тиждень тому, то можна було б зробити висновок, що я серйозно настроєний покорити лижні траси Ванкуверщини... До реалізації моїх наполеонівських планів не вистарчало дрібниці - лижнього спорядження. Я вже писав раніше, що за великі гроші купити його не проблема і будь-хто може, а от на халяву ... Ну халяви просто не буває... я витратив 2 вихідні дні, щоб все-таки купити те, що я хочу і всього за 21.5$ (лижі 5$, палиці -1,5$, чоботи — 15$) в одному з магазинів типу планета суперсекондхенд :). Я розумію природнє питання: чому ж такі дорогі чоботи!!! Відповідаю: тому що мені совість не позволила заплатити менше. Просто на взутті не було ціни і я, з жалібними очима та невпевненою англійською :), запитався скільки? Мені відповіли, що ми — доброчинна організація, яка помагає бідним купляти життєво необхідні речі (в моєму варіанті лижі...) за символічну ціну, а кошти направляються на їжу ще біднішим... Я думаю, ну косити я канєшна можу, але не на стільки ж. І, так як в мене в гаманці було всього +-20 дойлярів (не переживайте - решта на кредитках :) та банківських рахунках), то я вирішив за лижі дати 15 :). Не знаю чи це виглядає логічно, але настрій в мене піднявся після цього екшину “доброчинності” з моєї сторони і я вирішив його закріпити: купив собі літрову пляшечку мартіні (13$) та хорошого французького вина (750ml-22$). От такі в мене контрасти. Але результат досягнуто і наступних вихідних я піду кататися на лижах!!! Бай зе вей, зразу хочу засмутити скептиків, які думають, що якість лижнього спорядження погана. Як не дивно, ніц йому не бракує, хіба що не патнове... думаю, коли добре кататимуся на лижах, то куплю собі пантове... а зараз і це мені виглядає не гірше, ніж я брав на прокаті у Львові...

Я вернувся до перечитування місцевих газет. Знову вразило в газетах те, що купа насильства навкруги: стріляють, грабуть, обдурюють на кожному кроці... От і думаю: піддатлива людина просто з дому не виходитиме, базуючись на подану інформацію. Задав собі питання чому так раптово стало багато кримінальної хроніки? Відповідь не заставила мене довго на себе чекати.... ті ж газети під кінець тижня виступали з пропозицією збільшити видатки місцевого бюджету на міліцію у поточному році, бо в 2007 році виявилося мало потратили. Як подивився на видатковий бюджет Ванкувера 2007, то просто ... вирішив вам його написати, щоб не коментувати (в мільйонах доларів): Бюджет міста — 848(100%) з яких: міліція — 179 (21%); упорядкування парків — 91(11%); пожежна служба — 80(9.5%); вода — 74 (8.7%); каналізація — 71(8.3%); сміття — 35 (4%); бібліотеки — 34 (4%) інше — 284 (35.5%). Цікаві ріоритети витрат одним словом.

Ще одна річ, що мені впала в око :): запаси картоплі у світі. Вразило те, що Україна 5та у світі після Китаю, Росії, Індії та Америки по вирощуванню, а от по перебці (типу на чіпси :)) її не згадують у лідируючих позиціях. Висновок — все бабло за кордоном робиться і до України вертається у вигляді чіпсів лейс :).

А більше не має що і писати, басейн, зал, сауна....

П.С. Я з жахом зауважую, що я і далі не знаю англійської мови... почав слухати аудіокниги... ніц не розумію, що там говорять. Напевно запишуся на курси і буду вивчати, вивчати та ще раз вивчати... Або, коли не буде вибору, почну рух за надання українській статусу третьої державної.

Релаксний тиждень :).

Давно мене не чіплялася така солодка хвороба як ЛІНЬ. Денний графік в мене був простий: робота... а після роботи я просто валявся у ліжку, слухаючи релаксну музику та дивлячись художні фільми... і так цілий тиждень... нічого не вчився, нічим не переймався (сорі, перейнявся бійкою українських політиків :)), ніц не робив... самому аж соромно за “бєзцельно” прожитий тиждень, але не можу себе перебороти: хвороба прогресує :). Напевно, як кожна батарейка, я використав свій запас енергії і розрядився і тепер я на стадії підзарядки :). Маю одну проблему, яку ніяк не можу зібратися вирішити: купити собі лижі, тобто халявні користувані лижі 20-35$ (лижі + лижні чоботи). Нові купити не проблема: комплект коштує від 800-2500$. Будуть лижі, тоді буде стимул щовихідних їздити кататися на гiрку Grosse Montain, яка в годині їзди від моєї квартири на громадському транспорті. Не можу згадати, які ще проблеми цього тижня були до вирішення... по-моєму ніяких. От і добре, що все так добре :). З наступного тижня знову почну читати пресу, щоб бути в курсі новин та цікавої статистики, якою буду з вами ділитися.

П.С. Насторожує халявність написання моїх останніх 2-3 постів... чи то муза покинула, чи то лінь перемагає... чи то я той во - канадізуюся :).

HAPPY NEW 2008 YEAR!!!

Вітаю Усіх з Новим 2008 Роком та Різдвом Христовим!

Невпинно біжить час... так і пролетів рік 2007, який для мене виявився дуже цікавим та різноманітним на події. Крім цього мені ВДАЛОСЯ ЗАВЕРШИТИ справу, про які мріяв :). Дрібниця, але приємна. За це і подякую 2007 року і з нетерпінням чекатиму екшинів, які мені приготовані на рік 2008. Вже зараз починаю зауважувати, що в мене катастрофічно знову починає не вистарчати часу...Чи це я такий активний, чи це я такий неорганізований... напевно 50 на 50 :).
Почну з початку, святкування Нового року. Я був запрошений на свято Нового Року до української громади при Українській Католицькій Єпархії Нью Вестмінстеру. Свято виявилося дуже цікавим на події :) і головна з них - сюди завітав новообраний спікер Українського парламенту Арсеній Яценюк та Надзвичайний та Повноважний посол України в Канаді Ігор Осташ. Я зрозумів, що будучи за 13 000 кілометрів від України можна придумати багато казок як ми тут всі разом св'яткували і всі, як то кажуть, “з”їдять сливку”... Але критично подумавши, що я не маю потреби “в дешевих понтах”, скажу як воно було дійсно :). Коли я побачив спікера при вході в церкву то подумав, от пацан місцевий так подібний на Яценюка, що напевно всі йому це говорять тепер і він дуже популярним став... Але побачивши, що за ним зайшов посол України в Канаді Ігор Осташ, я зрозумів, що так щоб двоє двійників... це занадто. Все виявилося просто — спікер приїхав відпочити в Канаду на пару днів і не полінувався і відвідав Українську громаду. Говорив небагато, але суть зводилася до одного — в Україні все буде ОК, повертайтеся і вкладайте гроші.... Я так подумав, що це звернення не до мене, бо грошей багато я ще не маю, щоб вкладати ... :). А потім були 1-2 хвилинні розмови людей з владою :) у неформальній атмосфері. Я переборов притаманну мені скромність :) і, після кількох реплік, попросив зробити спільне фото. На цьому екшн із спікером завершився і почалося паті, яке нагадувало українське весілля: всі їли, пили, танцювали. В перервах виступали дітки, був міні звіт справ, які провелися громадою, забави, трошки колективного співу :). Одне, що зауважив — тут бавляться всі від малого до старого. За молодих зрозуміло, а от старші... А старші люди тут впевнені у собі: добре виглядають і мають гроші. Це, напевно, і є суттєва різниця між Канадою та Україною :(. Ще я мав нагоду познайомитися з багальма людьми. Цікаво. Одним словом я отримав море задоволення від святкування Нового Року. Дай Боже, щоб так і цей рік пройшов.
Натупним івентом (подією) була св'ята вечеря. Нас з Іваном запросила Світлана Комінко до себе на це дійство. Ну що сказати... Мені було тяжко, так як я виділявся з усіх українців: один не мав вишитої сорочки (ПРИВІТ МАМІ- майже народній артистці України :), яка не встигла дитині вишити в дорогу сорочку червоними та чорними нитками :). Я вже це їй сказав і думаю, що тепер матінка не сплять і все вишивають, вишивають...:):):)... бо варіант з вернісажу (то такий базарчик народних товарів у Львові) мені не підходить. Хочеться щось унікальне :). В мене була бабця Аня, яка вишила національний костюм з бісеру. Красивішого творіння я не бачив і це памятка в родині на віки. Думаю, мама мені теж вишиє щось унікальне :). Вернуся до вечері. Все було вишукано та дуже святково. Більшість гостей було з Тернопільщини та Івано-Франківщини. Трішечки інші традиції, знову цікаво :). Дякую Світлані за свято!
Так і пролетіли 2 тижні. Весь цей час я ще умудрився хворіти :(, причому серйозно: горло відпустило лише вчора і сьогодні перший день, що проснувся з думкою, що ніц мене не болить і мені добре :).

Далі фото , так як хочу йти спати :).

П.С. Cорі за халявний стиль написання поста, постараюся виправитися надалі.