неділю, березня 28, 2010

Australian Grand Prix.

Мої двоюрідні брати завжди чекають трансляції з кожного змагання FORMULA-1. Тому цей топік я адресую їм :). Мені випала нагода побувати у центрі подій цього спортивного дійства у Австралії, так як величезний парк у центрі Мельбурна по своєму периметру має трасу, яка використовується для змагань FORMULA-1 не перший рік і цей час. Кількість туристів яка з'їзджається сюди є величезна, але все під контролем і організовано все чітко та грамотно: з ценральної станції метро я громадським транспортом (прямий трамвай) за 20 хвилин добрався до входу GATE-1, де за 10 хвилин пройшов перевірку на заборонені речі та, власне, вхід, де перевіряли вхідний квиток. Доречі, ціни на квитки та їду є на фотографія нижче: для орієнтації скажу, що 1USA=1AUD для туристів. Я колись працював на людину, яка хотіла організувати формулу в Україні. Він казав мені, що на це потрібно величезні гроші як для запуску, так і для підримки. Але це вартує, так як прибутки є ще більші і за 10-15 років себе окуповують. Сьогодні я зрозумів, що це є правда. В загальному я скажу так: на сьогодні побачити будь-яке спортивне велике дійство (чи то олімпійські ігри, чи то формула, чи то теніс...) набагато якісніше по телебаченню, де виставленні професійні камери у всіх найкращих точках. А от відчути дух змагання - це треба бути на місці. Окрім самих перегонів (я доречі був у п'ятницю, коли були тренування спортсменів) навкруги була велика кількість павільйонів з виставками різних авто, кілька дитячих майданчиків та, без сумніву, сувенірні павільйони, де всі речі по вартості один долар продають за 50 доларів... Нажаль я не настільки мав бажання купити собі сувенір, тому залишаться лише кілька непрофесійних фото з події.

четвер, березня 25, 2010

Melbourne Museum.

Львівські музеї завжди мене приваблювали. Я ще застав цей час, коли інформації було обмаль і музеї були додатковим джерелом знань. Вікна моєї школи виходили на природничий музей по вулиці Театральній. Як зараз памятаю мої дитячі враження, як там було цікаво: там були живі істоти, включаючи змій; дуже хороші працівники, які розповідали дітям про цікавий світ поза містом. Вчора у мене була подорож у музей Мельбурна, який включає 5 експозиції: історія розвитку динозаврів, світ комах та тварин Австралії; водний світ; історія Мельбурна; людське тіло. 4 години пролетіли лише на поверхневий огляд експозицій. Вразило мультимедійне забезпечення музею. Наприклад, кожен скелет динозавра мав біноколь, який дивився на об'єкт. Датчик бінокля вловлював, що хтось починає дивитися і у біноклі скелет перетворювався у істоту - динозавра, яка рухалася по місцевині, показуючи як вона жила та полювала десятки століть тому. У кімнаті тварин стояло табло, яке при на веденні на тваринку розповідало усе про неї. Але найбільше вразила експозиція комах - більшість з них були живі - тобто просто жили у мікросвіті, створеному для них. Їх можна було розгледіти через віконця... Про павучків взагалі мовчу. Висновок один - діти самі рвулться у музей, щоб побачити цікавий світ, якого не видно у повсякденному житті. І мене здається закономірним, що хтось захоче у майбутньому продовжувати вивчення тисячі напрямків науки, які наступні покоління побачуть у музеях. Короткий фото звіт з музею

середу, березня 24, 2010

Перший вихід у Мельбурн.

Перший похід по місту був вдалий - я, напевно, скинув кілограм своєї ваги за день. Якщо серйозно, то тут дуже цікаво. У моїй голові весь час йде порівняння міста з іншими, де вдалося побувати. Уявляю собі моряків, які подорожували кілька століть тому і що творилося у їх головах і як усе це вони переказували, повераючись до дому рідним та друзям. Зараз сів у літак - і ти уже на іншому кінці планети, виставив фото у інтернеті - і всі усе не тільки уявляють, але й бачать. Отже, як всюди, є речі, які не звичні для мене. Перше моє враження - так має виглядати Лондон :) у моїй уяві: відносно вузенькі вулички; усі говорять більш англійською англійською мовою, ніж у Ванкувері; УСЕ на ліву сторону: як на машині їду, то на гальма натискаю щосекундно. Вразив чоловічий одяг на вулицях міста - він більш солодкаво-жіночий. Фотозвіт про вулички Мельбурна
п.с. Молочні продукти у Мельбурні - найкращі, які доводилося пробувати у житті. Ціни на продукти - дешевші ніж у Ванкувері.

неділю, березня 21, 2010

Велкоме ту Австралія!


У пятницю ввечері я зовсім не мав відчуття, що за кілька годим маю літак через океан і 15 годин польоту. Речі, як завжди, я збирав в останню хвилину. Цього разу це не була проблема так як їх брав дуже мало. Отже Іванко випровадив мене у добру путь до далекої Австралії і в 21.00 я вже був готовий до планети duty-free. Нажаль дівчата мені сказали, що я не можу нічого купляти з рідиною (тобто парфуми та алкоголь), так як не має інформації чи я 100% маю брати речі на перевірку на границі. Після 10 хвилин вияснень, я заспокоївся і просто під'єднався до безкоштовної мережі інтернет та поговорив по скайпу, принагідно показавши зал очікування аеропорту. Доречі кілька слів про аеропорт у Ванкувері — чистота, розміри та інфраструктура просто вражає.
15 годин польоту авіалініями AIR СANADA пройшли швидко: при першій роздачі напитків більшість людей просили джюс або вино. Тому на має прохання дати горілку з томатним соком та чай з молоком, стюардес запитав чи я з Європи :). Розповівши про Україну, я отримав 3 горілки: чиста з льодом, з томатним соком, з гострим томатним соком + чай з молоком :). Потім я перекусив і був готовий на другу роздачу напитків: 2 віскі + чай з молоком :). Поспавши так годин 10, я був готовий до другогого прийому їди — омлет а фрукти + червоне вино пішло з кавою. По дорозі я ще подивився 2 фільми і ось я у Сіднеї!
Як виявилося речі забирають всі після паспортного контролю. Добре, що тут теж є duty-free :). Чекаючи на паспорний контроль , повз чергу проходила собака, яка біля мене зупинилася і, гавкнувши два рази, пішла далі. Напевно почула що я кіт :). Пройшовши паспорний контроль за 1 хвилину я пішов за речами і на митний контроль. Не сподобався мій багаж — відвели в сторону і почалося. А чому так речей мало на 3 тижні? (я мав 2 сорочки, 2 футболки , класичне взуття, просте взуття , 3 пари носків/трусів, одні спортивні шорти, плавки та окуляри і все це у великій сумці на 23 кг.) чому немає класичних штанів?... я сказав що мені відомо, що у Мельбурні усе дешевше ніж у Ванкувері, тому я все куплю собі тут, бо грошеняток взяв достатньо. Сказали що я виділяюся з толпи, не стандартний випадок. Чому я не летів бізнес класом :)? І тут питання — а чого собака наша на вас відреагувала? - я відповів як у фільмі — це ви у собаки запитайте.... не правильна відповідь. За наступну годину я це зрозумів: перехресні питання по кругу від різних людей, просвітка — так мені весело давно не було. Головне що буду мати, що у блозі написати :), бо звісно — наркотиків я не вживаю і не маю. Пройшовши митницю, з перерви у 5 годин між літаками, залишилося лише 2 години. Тому я просто сів у електричку-метро (2 зони, білет до центру та назад — 30$=29USA, по чистоті та написам на вагончикам – Ванкуверське метро це просто ідеал!), заїхав до центру Сіднея подивитися на чудо світу Сідейську Оперу. Так як не мав фотокамери, то просто попросив одного з туристів зробити хоч одне фото на пам'ять :). Вернувся вчасно і долетів до Мельбурну. Далі буде!
п.с. Повітря ут свіже та солодке :).