З наступаючим Новим Роком!

Вітаю всіх читачів мого блогу з наступаючим 2008 роком та Різдвом Христовим!
Вам та Вашим родинам я хочу побажати в першу чергу, звичайно, міцного Здоров'я!
Коли є Здоров'я, тоді виникають Бажання!
Бажання заставляють нас приймати нелегкі рішення, які, в результаті, приносять кожному відчуття свого Щастя та відчуття присутності когось-чогось доброго, теплого та світлого :).
Нехай усі Бажання збуваються у Новому році!!!!
Будьте Здоровими, Щасливими та Добрими! З Новий Роком!!!

П.С. Так як Різдво по римо-католицькому календарі припадало на середину цього тижня, то відповідно часу та бажання працювати цього тижня ні в кого не було: якось думки зовсім не робочі витають у повітрі у цей час і настрій у всіх св'ятковий. Я не був виключенням, і радісно злився з масами канадських трудящихся :). Багато хто взяв відпустку на цей період часу. Так як я не планував приїхати в Україну, то, відповідно, і бажання брати вихідні дні теж не було. Тому 24 числа я пішов на роботу в надії, що буде скорочений робочий день :), а грошики як не як капають :) як за повний. Воно все так і було, але одне "але". Я завжди думав, що Різдво — це релігійне св'ято і святкують його всі згідно традицій притаманних народу, до якого ти належиш. Маючи нагоду працювати в багато національному колективі, мені було дуже цікаво, як св'яткують різні люди це св'ято. Я був дуже здивований, що в цей день (перед вечерею) в нас буде паті після обіду. Нє, халява — це завжди класно! Але, якось не звично пити пиво та їсти шиночку перед св'ятою вечерею... Доречі, Івана і, заодне мене, запросила одна українська родина (Григорій та Ольга Барабах) на св'яту вечерю. Знаючи це, я все-таки стримався від їди на робочому паті... Провівши маленькі опитування різних людей з оточення щодоїхніх вражень, я зрозумів що тут більшість сприймає Різдво яко додаткові вихідні, час відвідати родичів та просто зробити халявні закупи, бо, як кажуть, всюди великі знижки... враження “збоку” - це наш Новий рік. Можливо я помиляюся, але перші враження такі...

Ввечері ми з Іваном пішли в гості. Я приблизно знав адресу і постарався завести нас скороченим шляхом. В результаті ми запізнилися на 40 хвилин. Тобто, я, як завжди, виділився своєю пунктуальністю :). Мені було дуже цікаво, так як перший раз був поза хатою на св'яту вечерю і мав нагоду побачити трішечки інші традиції. В нас дома мама завжди св'яту вечерю робить як незабутнє св'ято, розповідаючи з року в рік як і що має бути і як це все відбувається у різних регіонах України. Одним словом, я завжди почуваюся яко на лекції про традиції українського народу, все уважно слухаю, бо дійсно цікаво. Правда з моєю пам'яттю я за тиждень вже ніц в деталях не памятаю... але є ж і наступний рік :). Цього року я уважно слухав Івана, Григорія та Ольгу, які теж розповідали все дуже цікаво. Про себе можу сказати одне — на дітях геніяльних батьків природа відпочиває (хто не знає: тато і мама дуже відомі музиканти (трубач та бандуристка (читай носій та промоутер української національної культури) відповідно) у вузьких колах :) професіоналів :)). Після вечері ми поїхали до Української Католицької Церкви на службу. Що мене вразило, це те, що всі пожертви дають у підписаних конвертах. Причина проста — в кінці року церква дає справку скільки ти дав на пожертви. Це зменшує податки. Є речі в капіталізмі, які я просто не розумію. Це один з прикладів. Хоча, це виглядає більш чесно, ніж ситуація з міліонерами (міліардерами) в Америці, які кажуть що дітям грошей не лишатимуть бо це не справедливо і вони мають щось досягнути самі. Ну хіба 1-2 мільйони. А на решта грошей створюють благочинні фонди. А причина зовсім в іншому: статки більше 2 мільйонів доларів при одержанні спадщини оподатковуються майже в половину... (для цікавих детально ). Цікаво коли так буде в Україні.

Наступного дня (25 числа) в Канаді BOXING DAY, тобто повна халява в магазинах. Людей просто як на базарі “стадіон Україна” в 90ті роки — не пройдеш. Всі шукають халяви. Я напепевно зажраний, бо все, що мені б хотілося купити, в ціні впало аж на 3-5$ при ціні 100-200$. Так що я не зрозумів в чому халява... Доречі з роботи люди розповідали, що меблі пригледіли ще 3 місяці тому... чекали боксінг дей і здивувалися, що ціна “впала” аж на 150 дойлярів догори: 800 --> 950. Лохотрон натуральний. Всі якісні товари та бренди дали максимуи 5-10% знижку, при ціні в Канаді більше ніж на 13-20% ніж у США. От така математика.

А далі, я просто захворів. Як завжди температура то горло перед Новим роком, то в мене завжди проблема... Нічого, переживу.
Пару фотографій, які зробив цього тижня.

Ще раз: Будьте Здоровими, Щасливими та Добрими! З Новий Роком!!!

Жити — це добре, а добре жити — ще краще!

Дивлячись українські новини та читаючи українську пресу, можна легко мати представлення як живуть українські міліонери і хто вони є. Суб`єктивно здається, що більшість з них все накрали і є або бувшими бандитами, або діючими, або просто представниками середнього та вищого ешелону влади. Причому більшість з них живуть у фешенебельних помісцях, які закриті за багатьма мурами від трудящихся і добратися туди можна або по перепустках, або коли ти журналіст, який героїчно проривається в таку зону через повітря або воду... Але, як кажуть, одна баба казала... тому не хочу узагальнювати на всіх. Думаю є якийсь процент не бідних людей :), які досягнули все своєю працею, не ставши при цьому бандитами :) і не йшовши "по трупах" інших до свого багатства... Сумно, але думаю що процент таких людей не є великий. Не думаю, що в Канаді якось було інакше — просто поколінь пару пройшло і теперішні дуже багаті родини (мульти-міліонери та мільярдери) просто не згадують чим займалися пра пра дідо з бабою :)... Мені дуже хотілося побачити як живуть рядові трудові міліонери в Канаді і чи варто мені ставити перед собою ціль стати таким же міліонером чи просто кинути цю ідею і придумати собі якусь іншу ціль :), яка оправдає моє перебування тут :). Така нагода в мене випала 15 числа: я був на передріздв`яному прийомі, який організував президент компаніі, де я працюю. Так як працівників у нашій компанії не багато, то всі ми помістилися у будинку шефа — простого трудового міліонера Канадщини. Скажу зразу — виявляється і деревяні будиночки бувають не погані, якщо у них вікна з склопакетами, червоне дерево на підлозі, нормальна опалювальна система (тобто так як у нас — водичка в батереях, а не повітря з дирок у підлозі), вхід у будинку як у фільмах: великий хол та сходи + кууупа місця. Я так не рахував, але думаю 400-600 квадратних метрів хатка потягнула. Про басейн з хатки мовчу — просто красота. Ну і звичайно місце розташування будинку — це мальовнича північна частина Ванкуверу, де живуть усі міліонери. Причому, СУТТЄВА різниця — двох метрових мурів і закритих зон тут я не побачив, хіба що кілька поліцейських машин, які патрулюють вулички. Думаю, що патролюють дууууже пильно і це просто знімає потребу мати мури. Бо, як казала наша нова прем'єр міністр - " я людина не наївна" :) і розумію, що безпека потрібна велика, так я придурків вистарчає всюди. А багаті люди є завжди мішенню... Доречі тут не вулиці, а просто ліс з дорогами, які дозволють під'їхати до помість вище згаданих міліонерів десь врізаних в горі між дерев... ляпота :).
Доречі, добирався я до місця на таксі. Тарифи на таксі тут наступні: при посадці $3.25 + $1.67/KM. В таксі електронний лічильник висить у формі великого табло з червоними цифрами, які чомусь весь час міняються ... причому дуже швидко :(. Щось я відволікся від теми будинку. Коли зібралися всі гості, господар влаштував нам екскурсію по цій "квартирі" так на 15-20 хвилин, яких мені стало достатньо, щоб усвідомити, що дерев'яна хатинка теж не зле :). Я взяв з собою фотоапарат, але якось не пасувало робити фотографії.. Тому варіант краще раз побачити ніж 100 разів почути не вийде.
Паті пройшло весело і цікаво — господарі приготували безліч індійських страв. Всі ви знаєте, що я дуже алергічний і не ї`м гострого. Але вирішив, що колись та й треба почати щось міняти. Запасшись необхідним набором лікарств, я просто почав все пробувати. Хочу вам сказати, що було все дуже смачно. Хіба що одна чи дві стравиі мені не сподобалися. Ну і на другий день мене ніц не боліло. Так що всек ок і можу сказати: І я там був, але медку не ї'в, а все решту попробував і вижив :). Коли ми зібралися йти до дому, то кожному ще в дорожку дали презентік: дрібниця, але дуже приємно. Приїхавши до дому у скромну квартирку у спальному райончику я знову захотів стати міліонером :)...
p.s. Бізнес план з виграшем джек поту в лотерейку 6 з 49 покищо не виходить. Якимось чином весь час випадають інші цифри. Не можу зрозуміти чому. Думаю над якимось іншим планом. На певно буду грати в лотерейку 7 з 56 :).
p.s.p.s. Цей тиждень промайнув як один день. Причин було дві: на роботі не сходився один алгоритм (не буду описувати деталей :)) + я цілий тиждень не висипався, тому що сам не знаю чому :). От так і живу...

Новини останніх тижнів :).

Багато днів пройшло, коли у Ванкувері був сніг :) і я зауважив, що пам`ять починає у мене давати збої, так як не памятаю всіх екшинів звітного :) періоду. Висновок простий: треба і надалі тримати себе організованим і не лінуватися писати нотатки :) раз в тиждень. А тепер спогади :):
Коли ще був сніг, я писав, що не розумію які технологіїї приховані в енергозбереженні квартир... Ну це зрозуміло — не можу ж я все знати, не дивлячись на свою геніяльність та скромність. Але те, що приховані енергозабезпечуючі технологіїї відсутні у китайських кедах (то такий вид дешевого взуття :)) - я впевнений. І, коли я бачу зараз милих посміхаючихся китайців у цих кедах за 5$ на ногах при мінусовій погоді і мр3 плеєрах іPod на вухах (явно не по 5$), то я все-таки не розумію, яка то музика повинна литися з цих наушників, щоб аж ноги зігрівало... За тиждень я змирився з цим і більше не загострюю своєї уваги на цій проблемі :). Але поділитиcя з вами цим мусів :) , бо болить ...
Головною подією минулого тижня був приїзд до мене Івана Івануса. Він приїхав вчитися на 7 місяців до BCIT і так як я маю можливість помогти нєбєзвоздмездно :) людині без надто великих зусиль, то я вирішив його трішечки прігріти так до 2ох місяців в моїй великій, як на одного, оселі :): - буде мені веселіше. Покищо в Івана “випробовувальний період” :) і, якщо він мені сподобається :):):), то ми зможемо при певних обставинах наступних пару місяців прожити разом — веселіше і, чесно кажучи, трошки дешевше житло мені обходитиметься тоді... Так от, маючи гіркий :) досвід зустрічання Володі (я запізнився тоді на 1 годину 40 хв), я проаналізував дорогу до аеропорта та за допомогою інтернету знайшов короткий шлях ще за день перед прильотом Івана. Але, як кажуть, і що це мені дало — я знову запізнився на 1 годину 40 хв ...Так заховав ключі від квартири, що сам знайти не міг... і тут я зрозумів — всі люди мають якісь унікальні дані/звички, чим вони “запямятовуються” іншими (читай дратуть інших)... моя звичка запізнюватися, це те, що напевно ніколи не зміниться :(:(:( - звичайно я старатимуся вдосконадюватися, але.... Радує лише те, що люди, які мене люблять, сприймають це нормально :) .(так само як і мою скромність і геніяльність :)).. У Івана просто не було вибору і він просто з цим змирився :). Те, що мені буде весело, я зрозумів наступного дня, коли ми зайшли віддати передачу одній українській сім`ї на 5 хвилин а вийшли за 5 годин :) - українська гостинність це сила !!! Я по своїй натурі хлопчина общітєльний (мені так здавалося до недавна), але по зрівняюю з Іваном — я просто замкнутий пацан :). Думаю, ще не раз писатиму про різні екшини, на які потраплятиму завдяки Івану...

13 грудня!!!! Перший раз святкування моїх іменин було не у Львові :). І, чесно скажу, трошки сумно було лягати спати на передодні з цією думкою ввечері, але, збудившись від телефонного дзвінка кумів Юри та Олі (вони були першими цього року :)) та відкривши поштову стриньку/skype/icq, настрій у мене був супер. Під кінець дня я отримав 60+ вітань від моєї родини, кумів, друзів, бувших співробітників і знову зрозумів Я ПРОСТО ЩАСЛИВА ЛЮДИНА !!! Не маючи зараз ні влади, ні грошей та знаходчись за тисячі кілометрів - я залишився людиною, яку люблять та пам`ятають!!! Cупер!!! Всім дякую ще раз за вітання! Звичайно, були люди які мене і не привітали — а я чекав... :( , але я думаю це сталося в силу відсутності інтернету або їх зайнятості або незнання :) як це зробити... але це не важливо — я їх все одно люблю :). Кажуть, що тут на роботах не святкують день народжень і взагалі нічого не святкують. Я, звичайно, поважаю традиції суспільства у якому живу, але доповнити їх не вважаю поганим :). У мене на роботі є ще один Андрій — хлопчина з Києва. Ну як не зробити паті в нашій хаті :)! Я розумію, що у це важко повірити, але я НЕ пожалів своєї улюбленої пляшки Becherovka 1L (яку мені з України передали — бо тут не можу знайти ніде....), + в мене була пляшка gorilka "Chortycya" (Андрій з Києва мені її подарував) + купивши закусончик (огірочки мариновані + шиночка + сир + хліб = 60$ :) в центрі Ванкувера) , ми були готові до впровадження нової традиції в компанії. Отримавши дозвіл від президента, ми мали паті по тестуванню цих благородних напитків присвячених іменинам Андріїв! Свято вдалося :). І мені було приємно. Іншим — надіюся також :). На рахунок дозволу на проведення паті — це була для мене новина з життя Канади: безумовно такі речі погоджуються і в офісах в Україні, aле тут є ще один нюанс: якщо на роботі паті і хтось п`є алкоголь, то керівник (або уповноважений ним) зобов`язаний попередити їх, що машиною їхати не можна. Інакше, коли буде аварія, тоді винуватий крім шофера і керівник офісу де пили...сядуть всі. От така не замислувата логіка. Причому, коли співробітник скаже, що він не їде додому машиною, а сам поїде — це вже його особиста проблема. І не сумнівайтеся — всі співробітники підтвердять або заперечать, чи керівник робив попередження чи ні... от такі то тут правила :).

Президент компанії нас запросив в суботу на паті у свій будинок ... але цьому я посвячу окремий пост, який можливо напишу посередині тижня — по свіжих слідах :).

P.S. Task: самогоноваріння в Канаді та як працюють медичні страхівки; Status: In process; %: 30-70%. Due date: after 01/01/2008 :).

У Ванкувері сніг!

Ця радісна новина стала повною несподіванкою для місцевого ТТУ (Трамвайно-Тролейбусного Управління), про яке я писав раніше :). В перший день морозів (-3 C) тут, в одному з районів, пустили тролейбуси старих моделей в ночі, щоб вони не дали можливості утворитися льоду на електропроводці до ранку. Бо тоді нові моделі тролейбусів не зможуть їздити... цікаве рішення. Я подумав, а що буде коли буде -10 :). Не довго мені довелося чекати цього моменту, щоб насолодитися передбачаваним результатом: Сьогодні було — 7 і взагалі, на вихідних випав сніг. Багато снігу, багато мокрого снігу :):):). Як результат утворилися пробки на дорогах, весь громадський транспорт збився з графіку... Я сьогодні добирався до центру 1год 45хв замість звичайних 25 хвилин. Не можу забути сьогоднішній істеричний крик (інакше не скажеш) водія автобуса, яка таким чином попереджала, що в салоні дуууууже слизько, будьте уважні. Це вона казала кожному з пасажирів, що заходив... Так на третій зупинці мені захотілося в неї чимось кинути :). Доречі навкруги я не зауважив, щоб хтось тут цей сніг прибирав... Напевно всі надіються, що він завтра розтане — кажуть буде +13 :)... Так що з радістю можу сказати, що до зими ніколи ніхто не готовий з комунальних служб, не дивлячись чи Канада це чи Україна.

Не можу зрозуміти, чому у мене в квартирі тепло — вікна тонесенькі, стіни деревяні, опалення (це окрема історія — поки не побачиш, не зрозумієш) відносно наших батарей так 30% за розміром... десь тут приховані технологіі є, які я не розумію :). Але не дивлячись на це все, я цього тижня умудрився всетаки похворіти. Температура у мене пригала спонтанно, і я , відповідно, пив лікарства теж спонтанно :). Таке враження, що все ОК зараз, але чомусь дуже замучений. Навіть не знаю, що ще написати..., згадав....

Ви собі не уявляєте, але в Канаді теж існує проблема піратства на інтелектуальну власність. Виявляється тут є люди, які качають музику та фільми через інтернет і не платять за це гроші! ЖАХ! Як їм не соромно! Але так як канадське правосуддя ще у 2003 році сказало, що копіювання музики (не знаю щодо фільмів) з компутера на компутер (Р2Р) для власного користування — це не хорошо, але має право на існування і є легальним.... то всі лейбли, як кажуть, ”з'їли сливку” і ніц зробити не можуть. Хоча кажуть, що лобіювання цього питання є дуже велике. А покищо статистика наступна: Як часто ви качаєте музику на халяву: 4% - кожен день; 9% - раз в місяць; 12% - один-два рази в місяць; 16% - пару раз в рік; 28% - ніколи, бо не знаю як; 31% - ніколи, бо це не добре... Вам це не нагадує попередню статистику про секс :)?

Не маю сили, щось писати ще сьогодні.

П.С. З сумом зауважив, що починається груднево — січневий святковий період у моєму календарі св'ят, днів народжень та іменин... Знову я все пропущу. Але душою я з моїми рідними, кумами та друзями — людьми, яких я уже люблю і яких мені дуже не вистарчає зараз. Я вас всіх дуууже люблю! Напевно просто сісти в літак і полетіти на Львівщину, але покищо я все ще хочу стати канадійцем :) - сам не знаю чому (інтуїтивно напевно:) ), тому як казав Кравчук: маємо те що маємо і немає на це ради :).

І знову тиждень пролетів :).

Як не сумно, але час летить невпинно... Здавалося, що щойно були вихідні... а тут знову вихідні :). Напевно в мене життя тут починає бути звичайною рутиною... Але немає на це ради — не може ж бути св'ято кожен день. Але добре, що, як мінімум, 2 дні в місяць є завжди св'яткові і піднімають настій: дні отримання зарплати :).

Так от такий в мене був не св'ятковий настрій цілий тиждень, поки не отримав чергову партію сміття — набір рекламок з навколишніх магазинчиків, салончиків, сервісів... Зазвичай я не читаю цей пакет макулатури, бо в голові цифри і так не триматимуться, а при потребі купити щось, все одно використовую інтернет — це найкращий спосіб визначити ціну... Цього разу було 2 конверти, які, як мінімум, треба було відкрити і подивитися в середину. Один з конвертів мені і підніс настрій :). Це був опитувальник ... від похоронного агенства :). Пару питань: 1. Якщо ви помрете, то що ви бажаєте: a) бути закопаним; б) бути спаленим; в) ще не вирішив :); 2. Якщо ви помрете, то ви бажаєте покласти весь тягар турбот на ваші похорони на родичів чи на агенство?; 3. Наскільки ви любимі в сім'ї/родині і наскільки вони захочуть виконати вашу останню волю? ... от такі психологічні питаннячка :), по яких можна зробити висновок наскільки вас можна взяти в обороти... . І в кінці просто шедевр: Якщо ви заповнили анкету і відіслали її нам, то во отримуєте НА ХАЛЯВУ програму планувальник ваших похорон!!! Тут я випав повністю. Все таки ще є речі, якими мене можна вразити :). Ну потім я ще так пів годинки походив по своїй квартирі савсєм адін, задаючи собі питання: якщо вмру тут савсєм адін , то навіть не знаю що буде з тєлом :(. Потім я вирішив, що буде проблема, будеться вирішувати :), а так не має чого себе грузити ... І, якщо буде проблема, то мені вже буде не до цього :).

Продовжуючи тему: місяць тому у Канаду на ПМЖ їхав один 40 річний мужчина з Польщі. Його протримали 9 годин у Ванкувері на кордоні. Так як він володів лише польською та російською мовами, його не розуміли прикордонники. В результаті, уявіть собі, що вас тримають в чорирьох стінах 9 годин нічого не пояснюючи, в цей же час вас чекає мама в аеропорті і не знає чи ви приїхали чи ні... Природньо, що нерви не витримують і ви псіханете. Так цей мужчина і зробив :(, за що і поплатився життям — місцева поліція його просто вбила, застосувавши TASSER (електрошок 60000 В) 2 рази.... Добре, що один з пасажирів зазняв це на відео — тому приховати цей інцидент не вийшло. Зараз це є скандал номер один в Канаді. Питань море: невже не було перекладача (або просто працівника аеропорту) з польської/російської? Цей мужчина не мав зброї. Невже 4 поліціянти не могли його зупинити без електрошоку? що це за поліція тоді... Безумовно, що це інше питання з другої сторони: людина їхала на ПМЖ в іншомовну країну, не маючи навіть перекладу на папері хто він такий і яка мета його поїздки...це нормально? Бай зе вей, тут xтось з урядовців ляпнув, що не зобовязані ми тримати перекладачів з не дуже популярних польської/російської мов.... Польша та Росія зразу відреагували нотами протесту... Були заклики навіть бойкотувати Олімпіаду... Так що не все тут супер... Я, доречі, згадав, коли Володя прилітав — я десь годину не міг вияснити чи він прилетів чи ні... Так що прилітаючи до Канади, будьте спокійні і підготовлені до розмови на границі. Бай зе вей, коли я прилетів яко нью імігрант, мені задавали теж багато питань. Більша половина питань - це питання, що були у формі , яку я отримав в Канадійському посольстві, коли візу отримував + додатково питання (по памяті здається що це повний перелік): де я буду жити перші 1-2 місяці; куди прислати перманент кард; чи мене хтось зустрічає; чи є в мене гроші, необхідні для завершення процесу іміграції.

Не буду більше про невеселе. Цього тижня я читав статті про нерухомість та кому жить на Канадщині харашо :). Як виявляється, проблеми ту подібні до України: все дорого :(. Проживання : Середня ціна будинку (так і не знайшов, що собою представляє будинок в цифрах (поверхи, метраж)) наступна від найдорожчого до найдешевшого за 01-10.2007: 568500$ - Vancouver; 415000$ - Calgary; 399013$ — Toronto; 339400$ - Edmonton; 272800$- Ottawa; .....148000$ - St Johns, Nfld; 140300$ - Saint John,N.B.; 122800$ — Thunder Bay, Ont; Trois Rivieras,Que.

Проблема знецінення грошей теж не обійшла Канаду. Якщо взяти за основу (100%) 2002 рік, то в 2007 ціни по країні зросли так: їжа: 108.7-114.2; житло: 111.4 — 143.1; транспорт: 113.8-121.0; мебель, та все звязане з підтримкою житла: 100.9-105.8; медицина: 103.2-109.6. Плюс зауважте, що долар америки за 5 років втратив в ціні ~ 20% з (0.84 --> 1.01).
Одним словом, що робити далі — це питання яке мене не перестає хвилювати не дивлячись на поради Карнегі... і відповіді, нажаль, ще не маю.

П.С. Про Xеловін вже забув, що хотів писати.... :). Як кажуть росіяни: хороша ложка к обеду :). Тому про цю подію напишу наступного року по свіжих слідах. А зараз лише моє скромне личко на Хеловін 2007 і пару фоток з роботи, де ми святкували...

Спостереження тижня.

Минулий тиждень я не мав чим зайнятися, тому вирішив трішечки почитати української преси... Нажаль ніц нового за пів року не помінялося... Як був безлад, так і залишається. Як результат - ніхто ні за що не відповідає. Знову появилася стаття в місцевій газеті про Україну. Нажаль, як завжди, невтішна стаття про трагедію в Керченській затоці. Народу пояснили просто: пам'ятаєте як біля Ванкувера за 100 км танкер розлив тонну нафти і ми тут всі перелякані ходили, так це квіточки .. біля України вилили в пару десятків раз більше всього, чим нанесли просто непоправиму шкоду природі... Хто вилив, як вилив - ніц немає... от і скажіть, що подання інформації не грає ролі... Не будемо про це — це відомі речі. Вертаюся до української преси. Довго сміявся, прочитавши про важливу подію - відвідини президентом України ДАI. Це, я так розумію, вічно живуща організація, з якою президент бореться як зі Змієм Горинечем — одну голову зрубає, на цьому місці дві інші виростає... Там була мулька, що камери спостереження потрібно в Києві поставити для кардинальної зміни ситуації в столиці. Але є проблема щодо закупки - вони дуже дорогі (десятки тисяч гривень). Цікаво скільки в ціні цих камер закладено відкату? :). Читав коментарі... Всі в “захоплені” від ініціятив президента та пояснюють, що не в камерах справа, а в транспортній інфраструктурі країни, яка є у плачевному стані в загальному і повністю відсутня в окремих населених пунктах. Думаю собі - легко критикувати. Якщо знаєте як виправити ситуацію, то зробіть :). Я сам не знаю як це можна пофіксати по всій Україні. Приїхавши у Ванкувер, я побачив тут чудо під назвою СкайТрейн (SkyTrain) і думаю собі, це ж ідеально б вирішило проблему транспорту у Львові — ніц рити не треба, лінія займає, так на окo, 10-15 метрів в ширину. Маю з чим порівняти не на словах, а на власному досвіді яко простого пасажира, який їздив громадським транспортом Львова, Києва, Кракова, Варшави, Праги, Торонто та Ванкувера в середньому не менше місяця в сукупності. Думаю, що не викличе новини, що в Кракові, Варшаві, Празі, Торонто та Ванкувері автобуси та трамваї ходять по графіку. Не буду казати щодо наповнення — по різному, але так, щоб хтось кудись пхався , як мінімум, у Ванкувері такого не бачив. В Торонто так :). Згадав, що притаманне Канаді, а більше ніде такого не бачив. Водій, при вході в автобус, вітається з пасажирами. Звичайно, що пасажири заходять ЛИШЕ черезпередні двері не штовхаючись та пропустивши дітей та інвалідів - як книжка пише, тобто в павилах прописано. Спочатку було якось не по-собі, а тепер прикольно — зранку вже тобі настрій піднімає ця дрібниця... Завжди задався питанням, як в нас так зробити з громадським транспортом— готові відмазки: дорогі вузькі, місця немає , люди злі і т.д. Я й кажу, що не знаю як це можна пофіксати. Але, як мінімум, не красти міські гроші які мали б служити розвязку транспортної проблеми хоча б на локальному рівні. Памятаю, як я працював на глобал меркюрі юкрейн — то така собі “кампанія”, яка мала право на рекламу на громадському транспорті у Львові. Правильно — нормальні гроші за рекламу йшли фірмі, а в ТТУ копійки платили офіційно за аренду трамвайних площ... Не офіційно, думаю, щомісячні відкати були нормальні. Думаю ніц не помінялося і до тепер, хіба що фірма рекламодавець.... А потім плачуть, що грошей на новий трамвай не має. Просто цинізм найвищого гатунку щодо простих людей. Хто контролює рекламу на транспотрі тут ? Це питання просто викликало квадратні фейси у моїх співробітників: як хто? Translink (місцеве Трамвайно Тролейбусне Управління) це все контролює. Це ж його бізнес. Бо технологічно (купити пару станків для друку реклами та найняти дизайнерів/друкарів) це набагато дешевше, ніж десь замовляти у третьої фірми і для чого... Безумовно, це не основні гроші ТТУ, але не малі і покривають певний сегмент витрат. От так просто. Бачив цього тижня, як тут підтримують скайтрейн — профілактично чистили ескалатор, який і до того був чистий, як на мене... за 2 дні почистили і поскладали назад. Це треба бачити, як всі деталі акуратно було поскладано на прощадці, яка перед тим була застелена якимось типу ковроліном. Щоб плитку не надщербити... Звичайно, цього ніхто не зауважує, і сприймається це яко нормальне явище.... але я ж все ще це бачу і покищо ще є речі, які мене дивують.
Вертаймося до Львова і моєї ідеї що для Львова буде ОК мати свій скайтрейн. Побачивши суми грошей, які коштує побудова скайтрейну я зрозумів, що моя ідея — це просто моя ідея :) яка нею і залишиться :(: побудова нової 19 km лінії Canada line буде завершена до початку Олімпіади і розрахована сполучити аеропорт та центр міста. Виділено наступні гроші: Уряд Канади: $450 million; Уряд провінції British Columbia (читай Львівська область): $365 million; Vancouver Airport (який чомусь теж не банкрот, а навпаки — процвітаюче підприємство) : $300 millionTransLink (Трамвайно тролейбусне управління): $400 million А тепер роздуми в голос щодо цього всього, що написав вище. Ну з країною зрозуміло. Не догнати. Але задаю собі дурне питання: що та кому треба зробити щоб, як мінімум, розібралися з грошима в трамвайно-тролейбусному управлінні -прихід/розхід і винести на міське обговорення про потоки грошей, навколо цього бізнесу... я не знаю чи взагалі це питання десь реально проштовхнути. І проблема не в ТТУ, а так у всьому транспортному хазяйстві...

Щоб підняти вам настрій, напишу про те, що в Канаді теж є проблеми :). Так тижня 2-3 тому було проведено опитування типу “SEX in Canada”. Рузультати обговорювалися в майже усіх халявних газетах (які я читаю) і висновок один: проблема в країні страшна і треба щось думати як покращити показники - бо нація вимре або буде поповнюватися лише імігрантами. Я не полінувався і зліпив файлик з графіками з газет. Так що дивіться і постарайтеся знайти проблеми та позиціонувати себе в цих опитуваннях :) (Натисніть мишкою на малюнку, щоб збільшити і побачити надписи...):

Бай зе вей, тут ще є опитування типу “Чи нормальний я?” - де висновок робиться не по відповідях, а по процентному співвідношенню відповідаючого до маси: якщо твоя відповідь, як у більшості — ти нормальний :). Цікавий підхід. Так що привіт всім (нормальним та не нормальним).

Bowling

Цей пост присвячується моєму любимому кумові Тарасикові — палкому прихильнику гри боулінг :). Так от, виявляється в Канаді це є також досить популярний вид релаксу для трудящихся. З ностальгією згадую, як ми ходили з дружнім Progress тімом шаріки поганяти в боулінг клeб в готелі Інтурист і, заодне, відсвяткувати дні народження ковокерів. Ці відчуття за гроші не купиш і питання сервісу, довкілля і т.д. не мали тоді ніякого значення для мене, точніше це питання були другорядні. Компанія SoftServe організувала паті 8 березня для всіх працівників у елітному клубі MI100 у Львові 2 роки тому. От думав я тоді, куул — побачу нарешті, як виглядає нормальний боулінг клуб у Львові. Бо тільки чув, що там все як має бути.... І дійсно, саме обладнання боулінг клубу було дійсно добре і воно відповідає світовим стандартам, як прийнято тепер говорити. А от сервіс... такого хамства зі сторони обслуговуючого персоналу я не бачив давно. Знаючи, скільки це коштувало Серву в грошах — так як було заплачено за аренду усього комплексу — я довго був у шоці. Але знову ж таки, це не було головне. Головне, що у це час на Серві започаткували традицію святкуваня додаткового свята для працівників, що можна було лише вітати. Але вернемося до МІ100 :)... при питанні чи можна пограти боулінг і скільки це коштує мене майже обматюкали на рецепшині — таких як я є дуже багато і дівчинка замучилася всім казати, що місць немає. На питання коли будуть місця відповідь була — а яка Тобі різниця... Хто ти такий? Можете уявити мій фейс, з яким я повернувся до компаніі, яка дуже хотіла пограти боулінг... Один з віце президентів СофтСерву, який і був організатором цього дійства, не повірив моїй розповіді і пішов виясняти сам. Напевно теж почув щось подібне у відповідь. Але передзвонивши комусь з керівництва, за пару хвилин він все поклеїв для нашої компанії: випадково звільнилася одна доріжка і ця ж дівчина, що нахамила мені 10 хв тому, мило пропонувала відпочити... Далі було ще веселіше... поряд з нами були так звані VIP клієнти: пяні, обкурені і буйні. Їхня поведінка просто шокувала нашу скромну компанію, але самі розумієте ніц зробити не можна. Все це задоволення коштувало 18$/година. Не памятаю скільки ми відіграли, але, по-моєму, 3 гри на 6 людей за 2 години. Тобто 18 ігор за 36$. Це я написав тому, щоб було зрозуміло, що в Канаді це задоволення дорожче - CAN$4.65 гра, сервіс опишу далі, хоча сильгно писати немає про що... Закінчу про елітний клюб MI100 у Львові. Додатково до боулінгу там було ще 2 зали — дискотека та ресторанчик, де грала весела музика. Почну з дикотеки — музика, то суб'єктивне... а от сервіс :) догадайтеся самі. Правильно...жахливий. 10 хвилин я чекав, щоб отримати сочок та пиво. Дочекавшись, замовлення я отримав здачу: 100 грн — 10(сік) — 14(пиво) = 26 грн. Напевно, все-таки на моєму фейсі написано, що я лох :(. Хвилин десять чекав, щоб дівчинка повернулася в мою сторону і все-таки віддала мені здачу правильно. Цікаве те, що біля каси стояв дядько, який спостерігав за масою, і коли дівчинка подивилася на нього, він кивнув стверджувально головою — тобто, можеш віддати гроші тому лоху, який виявився наглим і, як мінімум перерахував свої гроші... от це просто супер бізнес! І на довершення опису цього паті: я пішов послухати дійсно професійну музику, яка була у третьому залі. Один нюанс. Хлопчики офіціянти трішенки матюкалися один з одним — тобто своєрідно виясняли де чий клієнт. Не минуло і 15 хвилин як вони розібралися і я отримав свій чай... Можу сказати одне — елітний заклад MI100 запамятав на все життя :).

А тепер про НЕ елітний а простий боулінг клуб в Ванкувері. СКУЧНО, як каже мій кум Андрій :). Доречі це було біля 7 години вечора і місць у закладі теж не було. Я розумію, що повірити важко... але ніякого хамства. Чемно пояснили, що зараз усе зайнято і розказали коли і що звільниться. Трошки треба почекати, якщо ви не проти... дали телефон, щоб наступного разу передзвонити і зарезервувати місце наперед. Пантів мало, всі веселі навкруги, пяних не має, якось все по дитячому виглядає.... І ще — я побачив пенсіонерів, які компашкою прийшли теж побавитися боулінг... це дійсно вразило і ти розумієш проблеми пенсіонерів тут і у нас...+ пару сімей з дітьми... От і немає про що більше писати :). Лише відео, як ми з Олегом кеглі збиваємо :).

I am back :).

Вирішив вернутися до написання блогу. Я мав бажання це зробити так тижні 2 тому, але у розмові з людиною, яку я дуже люблю, щодо блогу я почув що всяку “брєдятіну” ця людина не читає... Ця фраза, бай зе вей, відбила мені бажання щось писати... Тут я і зрозумів, що з психікою у мене починаються проблеми, раз я цим перейнявся. Але вже все ОК: по-перше, цю людину я не став любити менше :), так як кожна людина має власну думку; по-друге, я дійсно не Джоан Роулинг і не претендую на світове визнання; по-третє, я не можу натішитися, що в мене є вільний час і я можу собі позволити писати всяку “брєдятіну” :), яка як мінімум цікава кільком іншим людям :). It is enough for me.
Життя починає набувати рутиного характеру і за останній час багато подій у мене не було. Але, як казав Омар Хайяма: Ты лучше голодай,чем что попало есть,и лучше будь один,чем вместе с кем попало... За звітний період :) я мав нагоду відвідати один з найвідоміших ресторанів, які спеціалізуються на стейках у Ванкувері: Gotham steakhouse and coctail bar. Президент нашої компанії вирішив зробити приємне та запросив усіх працівників з сім'ями просто повечеряти. А далі — як у фільмах. При вході в ресторан (який має 2 поверхи і, думаю, розрахований так на людей до 100) мене зустріла приємна дівчина і запитала на яке паті я прийшов. З переляку я забув імя президента, але добре що не забув назву компаніі, де я працюю :). За пару хвилин ми все ж таки вияснили куди я маю йти далі.... Мене роздягнули і провели в зал, де зібралися всі ковокери. Як самі розумієте, я, як завжди, запізнився, але так хв 15-20 :), що виглядало пристойно. З першого погляду мене вразило те, що стіл був пустий. Крім посуду та свічок небуло нічого. Всі весело спілкувалися. Хочу сказати на перед, що на столі нічого так і не появлялося... У залі на 25-30 людей весь час було 2 офіціянти, які весь вечір (17.00-23.00) простояли струнко в куточку залу, спостерігаючи що і кому не вистарчає з напоїв і миттєво доливали при потребі. Усі страви приносилися шеф поваром з помічниками. Коли мене садили то запиталися, що я буде сьогодні пити. Я мав необережність сказати, що вино червоне буде ОК... Прослухавши вибір вин (від 20-350$ за пляшку :) ), я зупинився на трьох різних: питали яке до салатів, яке до стейку, яке після стейку... можете уявити, як я ретельно вибитав (читай “косив”) вина...халява буває рідко :). А вина наливали, як пиво в Чехії — допиваєш бокал, тобі доливають те вино що ти пив... Проблема була зі стейками — вибір більше 10; про кожний розповідають, а я просто посміхаюся — ніц не розумію тої англійської (розділ кулінарія) про що і сказав офіціянту, який запитав на чому я зупинився... Він сказав, що для нього не є проблема розповісти мені індивідуально це все на французькій... але я не став зловживати гостинністю офіціянта... Вибрав фірмовий стейк що складається з трьох різних стейків - краб, говядина, риба... Що сказати. Просто супер! На кінець то я побачив, де то ці крабові палички ростуть :) - і крабове мясо зовсім не те, що в наших крабових паличках. На смак —це як білок з яйця, трішечки інша консистенція і легкий солодкуватий присм ак. Бай зе вей, я просив щоб не дуже спецій давали, бо я не любитель. Офіціянт підійщов до мене і запитався на скільки процентів має бути готовий стейк говяжий — 50%, 75% чи 90%. Я зрозумів, що все — приїхав. Косити можу, але не на стільки ж. Але переборов себе і витримавши паузу з розумним лицем сказав що краще всетаки 90% :). Лосось мене вже не вразив, так як що що але лосось і сам готую не гірше :). Десерт мені не сподобався. Але це не суттєво. В загальному мені сподобалося бути тут. В один з моментів я себе зловив на думці, що за я повечеряв сьогодні на суму ~ 150-200$ (холодні закуски 15-20$; стейк 50$, салати 8$; десерт 10$; решта алкогольні напої) , про яку колись мріяв як про місячну зарплату. В Україні, мені здається, все це б обійшлося так в $50. Тепер можу мріяти про час, коли сам зможу легко заплатити за свою вечерю у ресторані такого класу у Ванувері.
Маю 2 фотографії з паті. Ось наш Multilingual multicultural team - 12 працівників фірми є вихідцями з 10 різних країн: Україна; Індія; Філіпіни; Канада; Китай; Болгарія; Росія; Пакистан; Англія . Нажаль не всі були на паті, але маємо, те що маємо photo1 ну і програмери... photo2
П.С. Завтра маю вихідний день. Напишу про хеловін паті та боулінг, якщо ніхто мені настрій не зіпсує :).

Фінансовий звіт за 3 місяці життя в Канаді.

Є речі, які я роблю навіть тоді, коли лінь мене просто перемагає на усіх фронтах. Так, я рахую гроші :). Зазвичай свої, але, не буду лукавити, — деколи і чужі люблю порахувати :). Як кажуть, гроші треба любити і поважати, і тоді вони ставитимуться до тебе відповідно... Я так і роблю. Тепер чекаю на відповідну віддачу :). Для тих, хто рахує мої гроші :), я трішечки полегшу задачу — скажу скільки я трачу. Точніше, потратив за останні 3 місяці і, як результат, вже можна щось узагальнювати. Я так і зробив. Отже, витрати за три місяці наступні:



Коменти:
Всі витрати я узагальнив в американських дойлярах для легшого сприйняття в Україні, хоча дойляри з сусідньої країни почали різко падати. На сьогодні курс 1CAN=1.06USA (досягнуто рекорд, який був зафіксований в 1957 році) а 3 місяці тому 1CAN=0.94USA. Цікаво, що ж американці задумали... як мінімум, наступного року вони віддадуть трішки зовнішнього боргу своїми папіпрцями по льготному курсу..., а потім знову війну якусь затіють, щоб вернутися на вихідні позиції... Впевнений. Що вони знову світ обдурять, але вже за новою схемою. Поживемо - побачимо.

RENT — свідома похибка в малюнку - Середньомісячна цифра — 770.45$, просто, хто памятає, в загальній сумі враховано депозит 390$.
CLOTHES — Моє взуття Columbia мене чекає.... а решта то особисте :). Не буду про особисте...
FOOD — у цьому місяці почав не доїдати. Економити на усьому, де можна... і витратив лише166$ замість 250+. Якщо серйозно, ЗАДУМАВСЯ. Побачив по закупах, що просто купляю великими кількостями на 1-2 тижні і це виходить дешевше,особливо коли якась акція. ЗГАДАВ!!! Цього місяця мене підкормлювали на вулиці добрі люди — то сочок на халяву дадуть, то йогурт, то сочок, то йогут. Доречі, сьогодні я, вже як мавпа, йшов на роботу і не побачивши на виході з скайтрейну привичної роздачі йогуртів в душі обурювався: що за свинство!!! жалітися буду!!! де моя халява... одним словом — не хороший я, як і всі решта навкруги, хто з надією виходив зі скайтрейна.. Ой! А може ці йогурти наколоті?!?!?!
HOME MAINTENANCE — но комент.
ENTERTAINMENT,SPORT — відпочивати (і, відповідно, тратити) стаю все більше та більше... а пора задуматися. Так і допригаюся — ні копійки не залишиться. Ні, щоб гроші на сім”ю, дітей збирати... жартую. Буде така "проблема" :), буду вирішувати.. а зараз, гуляй пока маладой :). Доречі, В нас тут дойляри та центи. А що робити зі збереженнями в інших валютах (маю ще 20 копійок України та 2 злотих з Польщі), ще не вирішив.
HYGIENE, HEALTH — но комент.
PHONE — SKYPE Pro... дзвінки на міські львівські телефони.... а голосових повідомлень як не отримував, так і не отримую...і за що я 3 дойляри що місяця сплачую... бай зе вей: я почув про новий сервіс http://www.justvoip.com/ , де ціни значно менші до України в порівнянні зі скайпом. Не знаю, не пробував ще...
OTHERS — но комент.
От я вам і виклав свою витратну статистику...
Чекаю коменти :):):).
А взагалі, статистика - страшна сила і завжди дає основу для роздумів:
Наприклад: У селі 3 хати; в одній з'їли 1 курку; в другій — 2 курки; а у третій — жодної, тобто 0.
От і скажіть який висновок правильний:
а) Cело процвітає, так як в середньому на кожну хату припадає по одній курці!
чи
б) Куди ми йдемо? У нашому селі голодає третина населення!!

Трішечки напишу статистики для вас за минулий рік по легальних зарплатах у Канаді у 2006, яку вичитав на днях:
середньорічний пейчек(зарплата) — 26300. Якщо брати по Брітіш Каламбія, та віковий розріз: від 16 до 34 років — 22804; від 35 до 44 років - 40888 відповідно;
середня Канадська сім'я заробляє 58000-82000;
Не треба забувати, що з цих зароблених грошей ще платяться податки (21.4%-45%).
середнім класом вважають люди з середнім достатком 92000-244300 за період 25 циклу. Пояснюю формулу 40+40 = рубль 40 :). У вас сім'я з 2 дорослих людей, яка володіє будинком за 300000. Ділимо на 2 = 150000 + річна зарплата 30000 = 180000. Супер! Ви входите в число 20% канадійців, яких статистика вважає середнім класом...
Не розумію, як то виходить 20%, бо мені здається, що тут більше людей у власних будинках живуть.. але це моя суб'єктивна думка...
Статистика - страшна сила ....

П.С. П.С. Думаю, що ілюзія про те, що у Канаді ВСІ живуть класно розвіється в пересічного українця після прочитання мого посту, який викриває підступницький світ капіталізму! Але нажаль, кращого ніхто покищо не придумав :(...
П.С. П.С. П.С. На цьому завершую цикл постів під назвою фінансовий звіт... картина зрозуміла :). Пишіть, які теми вас цікавлять - буду старатися відповісти :).

I am OK :).

Пишку наперед, що в мене все ОК. Навіть дуже... Просто муза не приходить і, як наслідок, не можу себе заставити щось написати толкове :). Буду відвертим - лінь перемогла цього тижня: всю неділю валявся у ліжку та байдикував... Можливо виправлюся на тижні :)...

Події тижня.

Цей тиждень пролетів швидко, так як робочих днів було лише чотири. Але не дивлячись на це, я був замучений в кінці тижня. Причина проста — фізичне знесилля :). Точніше відсутність фізичних навантажень. Як результат, я мав не зрозуміло який приступ 2 тижні тому. Хто ще не знає, 5 числа я спокійно їхав на роботу... аж раптом мені потемніло в очах і чую, що серце випригує і не можу дихати... (знову забув як дихати!!!! :(:(:(). Все, що витиснув з себе, це сказати тіточці, біля якої стояв у метро: ХЕЛП МЕ ПЛІЗ та взяти її руку та прикласти до свого серця... Вона мені зразу дала місце і вже хотіла швидку викликати на найближчу станцію метро... як вмів пояснив, що в мене таке буває та не треба швидкої, лише місце, щоб сісти і розслабитися. Так як медичної страховки місцевої ще не маю, то сам виклик швидкої (по-моєму біля 250$-500$) може стати причиною серцевого нападу :). Хоча маю страховку з Онтаріо. Саме цікаве, що так числа 4го, я скурпульозно почав вивчати медичну систему Канади, так як кожна провінція тут, це як окрема держава, і має свої нюанси. В Онтаріо (там є славне місто Торонто :)) медицина безкоштовна і вступає в дію після 3ох місяців перебування в провінції, в Брітіш Каламбія — ти мусиш платити так званий monthly premium — тобто страховий мінімум 54 $ в місяць на людину, а далі гнучка система знижок коли є сім'я, діти, річний дохід. Кому цікаві деталі, дивіться тут. Ця належність до Медичного Сервіс Плану є обовязковою для жителів Брітіш Каламбія і вступає в дію після 6 місяців перебування у Брітіш Каламбія. Тому, коли кажуть, що медицина на халяву в Канаді — це відносно. В Онтаріо при сплаті податку в кінці року, сума на медицину включається в податки, а в Брітіш Каламбія - то окрема парафія :). Тому і виходить, що податки брітіш колумбійці платять менше... але це не так. Не дивлячись на це та подивившись на стан медицини в Америці (фільм Sicko by Michael Moore — автор Fahrenheit 9/11), я все таки впевнений, що тут медицина БЕЗКОШТОВНА (при середній зарплаті канадійця 40000$/рік — заплатити 600$ на підтримку медицини тобто 1.5% від зарплати то не є так і багато). Не знаю на скільки ця медицина якісна, і дай Боже, щоб подовше не доводилося відчути це не власній шкурі. Бо думки і розповіді чув діаметрально протилежні, а істина десь, як завжди, по середині. Бачив лише одне, що швидка тут їздить дійсно швидко і забезпечення її явно на порядки вище українських швидких. Я мовчу про життя ЛІКАРЯ тут і про його соціальний/матеріальний статус. Не до порівняння...
Щодо мого інциденту — це все просто пояснити. Сидяча робота і не загорами геморой, простатит, імпотенція ну, і як фінал — інфаркт або інсульт. Картина не втішна і надо шота рєшать :). І те, що в мене в спині нерв защемило — це дзвіночок, що я вже на стартовій прямій цього невтішного прогнозу :) здобутків сидячої роботи. Вихід простий — добре харчування, мінімум нервових переживань та активний спосіб життя!
Почнемо з першого — харчування. Без сумніву, що перевершити мою маму в приготуванні їжі, це є не реально :). Моя бабця також, ще в радянські часи, завжди щось придумувала, щоб здивувати оточення при скудному виборі продуктів на ринку. Але її маково-горіхово-ромові торти я памятаю добре до сьогодні. Це була просто смакота, яку не можу ні з чим порівняти і до тепер... Я згадав мультфільм Ratatouille (2007). Коли я його дивився в кінотеатрі там була сцена, коли ревізор попробував творіння кухаря-мишки і в нього в мить згадалося дитинство, як мама приготувала якусь його любиму страву... скажу чесно, що в мене пішли мурашки по шкірі і сльози на очах. Я зразу згадав, як мама колись заставляла мене їсти і казала, колись згадуватимеш і думатимеш, який був дурний ... вже згадую. Але, як то кажуть немає нічого поганого, щоб на доре не вийшло. Мамина та бабціна школа залишили слід :). Цей тиждень я просто фотографував те, що собі приготовував їсти. На снідакок в мене стандартно: пластівці кукурудзяні + курага , банан, ізюм, мускатний горіх, грецький горіх + молоко або сік. А на обіди вечері було наступне... і, як кажуть, дівчата!!! де дивилися ваші очі :):):) - такий талант не розгледіли — дивіться тепер в інтернеті :) мої кулінарні творіння. А ще я вмію багато чого :), перелічувати довго... одним словом, такий бриліянт пропадає... Ладно все про себе та про себе. Знаю, що треба скромнішим бути.... але не виходить.
Минулого тижня я також відвідав з дружнім візитом японський ресторан. Олег десь знайшов цей заклад і запропонував мені з'їздити. Ми там і повечеряли. Було дуууууже смачно і не дорого. Одна з фотографій є з цього ресторану — а не з мого домашнього столу :). Можливо треба буде попробувати що смачного їдять інші нації — тобто походити по різним національним ресторанчикам. Мезину та супрастіну в мену багато :), а розширити свій кулінарний кругозір лишнім не буде :).
Нерви — нерви... легко говорити: не переймайся, не хвилюйся, не переживай. Напевно це, все таки, залежить від кожної особистості і це закладено на генному рівні як вижити в цьому світі кожному індивідуму. Згадую серіал IT Crowd. Там є ціла серія присвячена стресу... Просто абалдєнний фільм. Рекомендую подивитися. Стрес, як рукою знімає. Але в загальному напевно немає однозначного рішення. Коли організм чує, що все — приїхали, тоді і включаються тормозні реакції — пофігізм, просте “забивання” на все і так далі. Кожному своє.
На рахунок активного способу життя. Це у нас родине :). В мене так активності на десятьох, але не має де тратити :). Я вже писав на рахунок спорт комплексів тут. Не минуло і ще одного місяця, але все одне Євроспорт у Львові на першому місці по чистоті та сервісу у моєму суб'єктивному рейтингу. Сьогодні є неділя. І в мене найбільша проблема — де подітися і як провести вільний час. Бо завжли є спокуса проспати цілий день. Але я не піддався спокусі у цей раз... Ще в суботу після прибирання квартири (такий собі лайт фітнес :)) я вирішив піти на розвідку у спорткомплекси у найближчому радіусі 10 км. По гуглу нагуглив 15 лінків але так як мені Олег показав один з комплексів біля тогрового центру Metropolis, то я в нього і вирішив піти і не шукати пригод собі на голову. Скажу зразу — не дойшов. Так, як зробив стратегічну помилку: я пішов не навпростець, як співає наш Поплавський, а через торговий центр. Так і пролетіло 2 години. В результаті, крім ecco я знайшов ще одну файну фірму — Columbia :). А яке в них взуття виявилося файним і чомусь дешевим... як кажуть взула та забула... в мене так і вийшло. І вже потім мозок та здоровий глузд казали, що в мене повна хата ecco (а вони як ковзани — важко зношуються) та не потрібно мені ще одну пару осіннього взуття, навіть такого красивого, як я взув пару хвилин тому... хоча і ціна по-моєму OK як на халяву — 80$. З цією думкою я проспався, і ранком всетаки душа ще хотіла нового взуття на халяву... Сьогодні я вернувся в магазин і побачив це взуття знову... все сподобалося... ціна не сподобалася 135$. Вчора якась потвора не не своє місце поставила.. ніякої знижки немає :(. Думаю за 135$ завжди встигну купити. З таким настроєм я дійшов до басейну. Тобто рекреаційного центру: басейни (один дитячий, один дорослий), сауна, джакузі, тренажерний зал. За вхід платиш $5.10 + 2x0.25$ (роздягалка в басейні і тренажерній частині комплексу). Щодо роздягалок — то єврейська система 40+40 = рубль 40 тут працює на ура. В роздягалці ти кидаєш 25 центів кожен раз, коли закриваєш свою камеру схову. От, наприклад, забув мило — давай ще 25 центів! От так і тренується організованість мас :). Щодо мас. В більшості це китайці. Такі кумедні — вcі такі задоволені життям, радуються всім дрібницям та так захоплено один одному щось завжли говорять... це плюс - настрій підмімає. Що їх багато — це мінус :) і настрій просто.... В комплексі я провисів 4.5 години — зал (перший раз після Торонто, майже не плавав бо китайці... дивись вище :) + сауна та джакузі...). Так день і пролетів :). А зараз був весь в хорошому настрої та натхненні для написання цього блогу, п'ючи китайський ароматний чай та заїдаючи німецьким печивом.

P.S. У моїх друзів Андрія та Іринки Бідочків цього тижня народився хлопчик з чим і вітаю їх від щирого серця! Здоров'я, Достатку, Удачі та Божого Благословення для нового жителя Землі!!!

P.S.P.S. Місяць жовтень - традиційно червоний у моєму записнику. Я вже пропустив річниці весілля кумів Ігора та Іринки Новосадів, Юри та Олі Токарів, день Народження похресниці Христинки, а попереду ще так з 10 екшинів, які я пропущу... Це дійсно САМЕ ВАЖЧЕ, чим треба жертвувати прийнявши рішення бути в іміграції. Але моя любов до всіх моїх рідних/друзів не має кордонів!!! З цим і живу. Здоров'я, Достатку, Удачі та Божого Благословення усім моїм любимим людям на Землі!!!!

Володя у Ванкувері.

Минулого місяця у мене в гостях був Володя Крупач протягом 10 днів. Всі це зауважили, так як часу на пости та спідкування в мене не було :). Надіюся сьогодні все надолужити :). Отже Володя... Він гризе граніт науки у Львівському Інституті Менеджменту (ЛІМ). Я в захоплені, що від не зупинився на традиційно одній освіті і вирішив за власні кошти здобути другу вищу освіту - MBA (Master of Business Administration http://en.wikipedia.org/wiki/MBA). Не можу сказати про себе такі слова, так як дисертацію я так і не захистив в силу об''єктивних/cуб''єктивних причин. Змарнував шанс, який мені дав колись рідний вуз - рекомендації для вступу до аспірантури :). Хоча за останні 5 років я мав ще можливість захиститися... але я зробив інший вибір, в результаті чого я зараз тут :). Кожному своє :). Вертаємося до Володі. У ЛІМ виникла ідея послати людей на стажування у Канаду. Приймаючою стороною виступав British Columbia Institute of Technology (BCIT), що в місті Ванкувер. Ще місяців так 4 тому Володя мені говорив, що можливо приїде до Канади, але не у Торонто (де я був у цей час), а у Ванкувер. Що ж не зробиш, щоб побачити товариша! За цей час я підготувався добре — перебрався до Ванкувера, знайшов тут роботу, винайняв квартиру... одним словом, зробив усе, щоб побачити/прийняти Володю... А причина проста — він один з небагатьох активних дописувачів на моєму блозі :). Без сумніву, що перше місце в даній номінації посідає мій кум Андрій Глуховецький, якого я також радий буду прийняти у Ванкувері при нагоді :). Андрійко, придумай нагоду :). Зі слів Володі, стажування та білети студенти проплатили з власної кишені, а решта - організаційна робота та культурна програма — це на себе взяв BCIT. Точніше - Світлана Хомінко – організатору туру зі сторони BCIT. Весь тур відбувся завдяки її зусиллям та її ентузіазму. Хотів би відзначити, що пробувши у Ванкувері лише два місяці, я майже не знайомився з людьми навкруги. Всі знають, який я скромний в зав'язуванні нових знайомств, і як мало в мене часу на товаришування... весь час себе гружу і так різними екшинами, що часу дійсно обмаль... З приїздом Володі виникла нагода побачити діаспору тут. У Торонто, як всі памятають, я жив в українському районі і мені вистачало спілкування з Олею, Іринкою, Любою, п. Марією та їх оточенням/родиною. Завдяки їхнім зусиллям в Торонто був для мене суцільний святковий день :). Хочу ПОДЯКУВАТИ їм ще раз при нагоді :). Вертаюся до теми : Я весь час чув в Україні, що діаспора помагає Україні а ще більше вчить як будувати Україну. В уяві наши людей, діаспора тут — старенькі дідусі/бабусі з мішками грошей, які заробили тут за все життя і тепер тратять ці гроші на благочинність, щоб про них всі говорили та захоплювалися + вчать як будувати Україну :); ні, щоб приїхати в Україну і тут все робити самим... Це і озвучив пан Медведчук на останньому з”їзді українців (багато з цих українців, доречі, стали діаспорою завдяки “плідній роботі” цього ж таки пана Медведчука )... Не знаю чому склався такий стереотип, але це пропоганда. I ще одна порада: треба уникати діаспору — бо засосе і загниєш — ніколи не впишешся в місцеве життя і, як результат, нічого не доб”єшся... Це теж стереотип. Як завжди, головний критерієм повинна бути ЛЮДИНА та її вчинки. Безумовно, що звички, традиції, менталітет — це речі, які є спільними для однієї національності, і які зближують людей. І так виходить, що краще мати в оточенні добрих людей зі спільними звичками, традиціями та менталітетом. Але це не є ні необхіна ні достатня умова, як кажуть математики, щоб твердження було правдивим. Зате напевно таки 100% істина щодо поганих людей та негативу — хочеться мати силу та можливіть відмежуватися від цього. Думаю, що про націю складається враженя в залежності від поведінки більшості. І, як казав наш перший президент Кравчук: маємо те що маємо :). тому і стереотипні представлення можливо і правдиві... але враження треба складати від випадку до випадку. Як кажуть тут: кейс бай кейс :). Отже, забігаючи на перед, скажу, що враження в мене про діаспору у Ванкувері склалося дуже позитивне. Не знаю, чи матиму час з кимось потоваришувати дуже близько, але думаю що при можливості спілкуватимуся з цими людьми :). Я побачив, як прості люди стараються зробити добро, нічого не вимагаючи взамін... Високопарні слова, але.... Простий приклад, організація цього туру. Світлана в церкві попросила відгукнутися людей, які б могли прийняти українців на час їхнього відвідування BCIT. Помоєму 15 студентів приїхало з України. Тобто відгукнулося 15 сімей тут у Ванкувері, які змогли прийняти цих студентів. Більшість сімей — це імігранти зі стажем 5-10 років, які тут все починали з нуля і досягнули якогось стабільного стану. Напевно це було не легко. Але тепер води дивляться по іншому на світ і думаю, що основна причина прийняти людей з України було бажання дати можливість хоча б кільком людям трішки більше побачити світу, подивитися де є Україна зі сторони, розширити свій кругозір... Вершувшись до дому, ці студенти вже думатимуть про два варіанти: як щось поміняти в Україні (в силу своїх можливостей) або як імігрувати з України. Це вже друге питання. Чи це не є вклад у розвиток України зі сторони діаспори? Думаю, що так. Колись поляки так підтримували своїх, все робили для того, щоб більше поляків побачило світ. Як результат - Польща тепер набагато попереду нас... Але про таких людей з діаспори ніхто не говорить. Нажаль. Згадую випадок, коли моя хресна мама Галя Чабан, яка живе в Америці, прислала фотографії з дому. Я там побачив Настю Гончар — дівчинку, яка спасла свою сестричку, а сама мала дуже сильні опіки. Їй робили операції в Бостоні. Я був в шоці, коли взнав, що ця дівчинка жила в моєї хресної мами. Доречі, прохання прийняти Настю теж було озвучене в церкві. І моя хресна мама відгукнулася на нього. По українському телебаченню я протягом місяця-двох весь час чув, як президент Ющенко та уряд помагають дівчинці в лікуванні. Не спорю. Можливо в лікуванні - так. Про це повторювалося 100 разів з телеканалу на телеканал, що вже починало дратувати людей. Хоча б один раз хтось сказав, що живе ця дівчинка у родині з української діаспори і діаспора помагає цій дівчинці також. Не чув жодного разу... Не думаю, що людям з діаспори потрібно це, але можна сказати ДЯКУЮ цим людям. Думаю, що таких прикладів дуже багато, просто вони не доносяться до людей в Україні... На цьому лірично-патріотичний розділ закінчено. Хоча можна говори та та писати дуже багато на цю тему...
Вертаємося до Володі! Я обіцявся зустріти його в аеропотру в 16.15 год якогось там дня. Це не важливо. Важливо час. Це була субота і я мав досить багато часу на те, щоб добратися до аеропотра вчасно... Правильно. Як завжди я запізнююся :(. Так прийти за 2-3 хв до відправлення поїзда, це норма для мене. Мій кум Тарасик може вам, при бажанні, розписати ці екшини, коли ми з ним кудись їздили і скільки нервових клітин я йому вбив... Але випадок з Володею став моїм рекордом — я прибув у аеропорт у 17.55. Так — мінус 1 година 40 хв. Не буду описувати свій стан. Ніякі виправдовування не підходили... Але, дякуючи затримці літака та митниці Канади, Володю затримали аж до 18.00 :). Так що все вийшло навіть не зле :), якщо не врахувати що 2 пляшечки медової української з перцем горілочки для мене розбили чи то митники чи то прикордонники чи то доблесні грузчики. Я сильно не розстроївся по відомій причині :). Правильно — медова, значить не для мене. Я планував подарувати цю горілку моєму проперті менеджеру, завдяки якій я не залишився на вулиці 2 місяці тому і яка мені дуже сильно помогла з облаштуванням квартири. Значить не судилося. Зате моя бехерувочка доїхала нормально ціла і готова до споживання !!! Ось і зараз, для натхнення, смакую її пишучи цей пост і з жахом зауважую, що пляшка (літрова) то закінчується :):):). В Україні пляшечка бехерувочки/мартіні та кільо краветочок на виході з супермаркету при місячній закупівлі продуктів — то був принак що в мене все ОК. Інакше моя Улянка казала, що напевно в мене фінансова криза :):):).
Вертаємося до Володі! Один день Володя побув у родині Людмили та Віктора Омельченків, яка першою зголосилася прийняти українських студентів. Але так я живу набагато ближче до центру Ванкувера і, думаю, мені менш накладно було гостювати Володю, то він перебрався до мене. Два тижні пролетіли швидко та цікаво. Будні дні — це рутина: в мене робота, у Володі наука та бізнес зустрічі, ввечері ми десь ходили по місту/магазинах. На вихідні Світлана та діаспора влаштували виїзд на пікнік у Horseshoe Bay -виїзд на пікнік у Horseshoe Bay - Whytecliff Park , на другий день вихідних - екскурсії по кількох мальовничих місцях Ванкувера : Vancouver Grouse Mountain, Capilano Bridge. На наступні вихідні Людмила організувала поїздку в Burnaby Mountain Park я потім показав Володі Stanley Park. Так і пролетів час. Думаю фотографії самі по собі розказують як було файно там нам. Сорі, так як виставив фотографії обмежену кількість фотографій з Володею. Більшість - лише себе, любимого. Хто хоче побачити Володю — заходьте на його блог (http://vkrupach.blogspot.com/). Про те як ми тут по вечорах обговюрювали політичну та економічну ситуацію в Україні і шляхи виходу з кризи. Це інше питання. Добре, що є Юля тимошенко, яка знає що і як робити. Дай Боже, щоб дійсно щось зробила... Люди ій повірили, надавши ще один шанс. Хотілося б вірити, що в неї, так як і в інших політиків колись таки та проснеться совість і вони подумають про народ... бо працьовитості потенціалу - ми ні чим не гірші канадійців... так, не буду знову вертатися до вступу... Наближався день від''їзду Володі... В мене почався депреснячок.... дуже хотілося до дому, до Львова, не дивлячись на те що Ванкувер зе бест. Крім того я мав температуру пару днів. Настрій ніякий. Знову пуста хата та 4 стіни.. Поскучав, подумав і згадав анегдот: адін :(:(, савсєм адін :(, адін :( :), савсєм адін :), адін :):):), савсєм адін :):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):)...

Фінансовий звіт за другий місяць життя в Канаді.

Можу спати спокійно... Не минуло і чотирьох годин, як я підбив свій бюджет за минулий місяць і в мене все зійшлося :). Трішки важко стало вести бухгалтерію, так як дали мені кредитну картку... плутаюся де “+ “де “—“ в розрахунках ставити. Але вже, по-моєму, освоїв ази обліку кредитної історії... тим більще, що все є он лайн в банку...Не знаю, чи ще комусь цікава ця інформація, але вирішив цього місяця такаж виставити її в блог. Наступного місяця вже напевно не писатиму — бо це вже буде рутина. Отже, цифрі наступні:


Коменти:
RENT — Не подумайте, що халява :). Хто не памятає, я просто минулого місяця заплатив за 2 місяці наперед. Але цифра 780-800 місяць все ж таки засмучує... Але то таке.. Ну дуже велика квартира для одного скромного хлопця :). Треба собі завести якусь тваринку...Наприклад - козу. І, як каже якась народна мудрість, за місяць — два виставити її за двері. Тоді почуєш, як добре без кози і так багато місця навкруги... а потім другу козу... :):):). Ой, я забув що я кіт...
FURNITURE - немає потреби щось купляти ще.. покищо. Можливо теелвізор куплю наступного місяця... але компа з інтернетом вистачає. Покищо :).
CLOTHES — не можу втриматися від зрубних покупок... попав на розпродажу взуття і не втримався — купив не ECCO :) - а новий мій улюблений бренд - http://www.merrell.com/ - якість така ж, але ціна дешевша. Ну і пару інших халявних речей не пропустив :).
FOOD — витрати такі ж як минулого місяця, але реально став більше їсти — і вишуканіше... просто вже трішки орієнтуюся що де і за скільки
HOME MAINTENANCE — но комент.
ENTERTAINMENT — відпочивав не менше цього місяця. Деталі про останні 2 тижні напишу на вихідних.
HYGIENE, HEALTH — ніц не помінялося - вітаміни, зубні пасти щітки, креми... краса потребує жертв :):):) стрижка 16$, хто не в курсі.
PHONE — подумую про SKYPE Pro з наступного місяця. Покищо лише кредит на скайпі для екстрених випадків..
OTHERS — просто тратився на речі, які мені хотілося — купив фотоапа :).
Все, йду спокійно спати...

I am OK :).

Мені дуже приємно, що багато людей після мого двотижневого мовчання в блозі, занепокоїлося за мій стан і перепитало листами чи у мене все ОК. Так все ОК :)! Настільки були насичені подіями дні, що до компутера майже не підходив + трішечки прихворів... Але думаю за ці вихідні (знову 3 дні субота - понеділок) надолужу пропущене... Чекайте :). Всіх, кому я не байдужий, цілую та обнімаю!!!!

Promised Harrison Lake's photos.

Promised Harrison Lake's photos

To be or not to be.

Класичний вислів Вільяма Шекспіра показує, що людина зажди має вирішувати проблему вибору. Кажуть, що добре було при Радянському Союзі, коли не було вибору і всі жили за одним сценарієм, не маючи альтернативи у розвитку, тобто шлях простий - навчання (школа, інститут), потім робота, і, як результат, – пенсія 120 рублів. Як повезе, то квартиру на роботі дадуть... Думаю, що це хибна думка, так як і у цей час були працівники з білими роботами (наприклад, партійна робота) та чорні - більшість інших професій. Була зрівнялівка по зарплаті, яка багатьом давала можливість спати спокійно (сусід далеко не втік по достатках), але для індивідуальностей, я думаю, це було дуже важко. Квартир теж не давали всім підряд.... Або обіцяли так за років 20-30... Як на мене, не було стимулу щось розвивати, винаходити, окрім стимулу під назвою страх та різні грамоти, медалі та інші каджети, які коштували копійки, а людям забивали голову тим, що це куул... Без сумніву були, є та будуть завжди люди – фанати. Але таких людей мало, і як правило, в якийсь момент (сумно, коли під кінець життя) вони теж розуміють, як їх використовували ... Зараз все інакше. Чи не так? Як кажуть, багато можливостей навкруги. Проблема знайти, де це навкруги і, звичайно, попасти в струю. Але для цього завжди треба стикатися з проблемою вибору – що робити, як і коли, щоб досягнути цілі і головне -ЯКА ЦІНА досягнення цієї цілі, і чи вона вартує цього всього... філософське питання. Я завжди мав думку, що щось не попадаю в струю або, коли попадаю,то щось пливу не правильно... але, як не дивно,я ніколи не не жалів про свій вибір. Не знаю добре це чи ні... Цю всю філософію я розписав тому, що цього тижня я себе зловив на думці, з якими проблемами вибору зараз стикаюся я, і подумав, які проблеми в мене були так три-чотири роки тому. В цей час я чомусь захотів іммігрувати до Канади в силу різних причин... Якщо чесно, є в мене підозра про 2-3 основні чинники, які мене спонукали на це, але це інша розмова і не на загал. ЦІНУ поставленій цілі я собі теоретично розписав... Практично вийшло все набагато важче та дорожче. Тобто дабл прайс. Моє близьке оточення знає через що я пройшов :). Але все добре, що добре закінчується. Зараз кардинальна різниця... проблеми інші. Як мінімум глобальні цілі ще собі не поставив. А чи вартує? :). Теж філософське питання.. А цілі буденні далі :)...

Не можу без басейну та залу... Це як наркотик. Коли присідаєш, то тяжко кинути. В Торонто в мене був басейн та сауна у сусідньому будинку... проблема вибору відпала, бо було зручно, чисто, близько і, завдяки п. Марії, безкоштовно. У Ванкувері – проблема вибору. Я вже був у двох басейнах для середнього класу. Точніше водних комплексах з басейнами, гірками, джакузі та саунами.. Не повірите – поки що спорткомплекс Євроспорт у Львові на першому місці по чистоті приміщень роздягалень, душових та по саунах! Нажаль, по чистоті (можливо складу) води та доступності для людей програє (тут одноразовий вхід 5-6$, але по відношенню до зарплат... но комент). Правда я ще не був у закладах клубного типу. Думаю за ними мій вибір :), але і біжучі заклади не погані. Побачу. Проблема вибору велика – по Google в моєму районі до 10 спортивних закладів. Надіюся за місяць виберу.
Наступний вибір – фотоапарат. Я вирішив, що необхідно купити собі на кінець то фотоапарат, щоб робити якісні фотографії та виставляти в інтернет :). Добре, що в мене є кум Юра, який у цьому спеціаліст і знає про мої сім п'ятниць на неділю і про те, що я завжди ставлю задачі типу піди не знаю куди та принеси не знаю точно що саме :)... Після відповіді на ЕН питань, Юра намалював собі картину, що мені буде добре і щоб у мої руках ця річ не зламалася у перший день :). Вибір - My camera
Я витратив пару днів, щоб знайти цей фотоапарат тут в Канаді. Уявіть собі: Канада, це не Америка. І ціни тут ...
Цифр.фотоапарат Canon PowerShot S3 IS 6 млн.пiкс., 2816x2112, 12-x zoom + Memory card Secure Digital 2Gb Transcend -2шт = $500
Digital Bag Lowepro Apex AW 100 $50
Заряд.пристрій з автомоб. Зарядкою + 4 акумулятора АА NiMH 2700 mAh - $40
Акумулятори AA NiMH 4 x 2500 mAh $20
Разом $610* 0.95 = 580$ USA
В Україні все це коштує 500$, де мені це все Юра і купив. Добре, що один товариш на днях приїзджає і привезе мені це все. THANKS A LOT!!!!

Наступна проблема – стрижка. Майже півтора місяці насилував себе піти в перукарню. Так як живу у китайському районі... правильно: Пострижуть як китайця :). Добре, що Олег за пару років життя тут вже вивчив ринок і сказав мені де стрижуть ОК - це югослави. Пішов. Стрижка в майстра – 16$, у студента -7$. Знову вибір. Не можу ж я себе не любити :):):) 16$.... Постригли не зле, але коли розраховувався зі 100$ мені дали здачу 64$, з якими я і пішов на вихід і ще метрів 100, розмірковуючи чи це я не почув правильно 36 а почув чомусь 16... Вернувся. Перепитав... Просто випадково мені помилилися зі здачею... зробив вигляд, що повірив.....
Отже, відходячи від каси перераховуйте свої гроші і будьте пильними :).

Наступна проблема – окуляри. Знашов магазин, де мені їх справлять за 100$. Приніс, здав, заплатив гроші. Як результат – отримав візитку з телефоном, по якому в кінці тижня маю подзвонити. Пішов на вихід і ще метрів 100, розмірковуючи чи це я б не мав мати хоча б якусь розписку, що гроші заплатив, здав окуляри..... Вернувся. Перепитав... Просто випадково мені забули виписати розписку... зробив вигляд, що повірив.....
Отже, відходячи з будь якого закладу торгівлі перераховуйте свої гроші і будьте пильними :).
Люди всюди однакові!!!!

У суботу плавав у басейні та ходив грати теніс. Басейн вже описав, тому корти далі.... В парку вирубано ліс, і у цьому місці збудовано так 20 кортів. Безкоштовних, асфальтних, з нормальною сіткою та виглядом.. Граєш скільки хочеш аж поки хтось не прийде хтось наступний. З цього моменту у тебе залишається 30 хвилин до завершення. Просто та геніально. Всі задоволені. Про лісний запах та підсвітку після 7 голини вечора кортів просто мовчу...Канада, одним словом.

І останній вибір цього тижня.
Сьогоднішній відпочинок – їздив з Олегом на Гарісон лейк. Я вже там був місяць тому, коли тільки приїхав у Ванкувер. Настрій тоді був трохи іншим – все нове і у підвішеному стані... Тепер усе інакше.. Просто насолоджувався відпочинком.
Приїхали туди. А там чемпіонат світу по скульптурах на піску.... красота... пару фото зробив...
А потім ми мали просто поплавати та позагорати... Але там були водні мотоцикли.. ні.. я не буду.. ви ж знаєте, як я боюся швидкості, екстріму... Одним словом Олег мене 5 хвилин уговорював .... і знову вибір... я згадав, як я не знайшов однодумців в Вондерленді пригнути з висоти 170 метрів.. і подумав, що це подібна ситуація. Думаю не перший і не останній я спробую!!! Почалося з того, що ми мали заповнити договір про оренду катера на 1 годину (120$ + 700$ застава на випадок поломки катера) зі всіма умовами на 3 сторінки... не минуло і 30 хвилин, як ми прочитали все і підписалися...
А потім – інструктаж – хвилин 10. Дуже цікаво хлопчина говорив... але чомусь по англійськи і я просто посміхався і кивав головою, коли чув рідне англійське слово OK, так як решта слів просто пролітало повз мене.... Дуже "проінструктованим", підписавши папери, які в принципі казали, коли щось не так – спасіння утопаючого, справа рук самого утопаючого...я з Олегом гордо сіли на скутер... Ну що сказати – враження просто фантастичні!!!! Я вже знаю, що куплю собі, коли стану багатим... Ми годину каталися на швидкості 70км / год, і все було ОК. Але в кінці, на швидкості біля 5 , ми якось не добре згрупувалися при повороті і, в результаті, перевернулися... Картина наступна – глибина 300 метрів, мої тапочки десь порозліталися, я в одному кінці, Олег – в іншому. Катер (перекинутий) по середині. Я зразу згадав Титанік і що в мене не має медичної страховки, і що заповіту ще не склав, і що тільки 2 тижні тому я , юний..., плавав у холодній воді, і що можливо осьось зловить судорога і якась рибка припливне на свіже м'ясо.... одним словом я не міняюся.... Давно не мав стільки адреналіну в крові.. Але все одно задоволений собою – освоїв новий вид транспорту, придуманого людиною...

Додатково в мене був вибір – писати цей пост сьогодні , чи піти спати в 10 годині. Я зробив вибір на користь написання. Думаю правильний вибір ... :)

Завтра виставлю фотографії., бо вже 1ю25 ночі в мене і замучений...

П.С. Цього тижня іменини святкували Наталі. Вітаю з днем Ангела усіх моїх Наталь!!!!

New set of photos.

Я виставив фотки з поїздки в Тофіно.

Перший місць у Ванкувері - фінасовий звіт.

Коли я цікавився як там за кордоном (в Канаді чи в Америці) люди живуть, які витрати для новоприбулих імігрантів, то завжди чув загальні відповіді... Можливо мені просто легко вести бухгалтерію, так як трошки знаю компутери :), тому для мене не проблема показати вам цифри. Вони звичайно суб'єктивні: можна було б на чомусь з'економити, чимось пожертвувати... але я їхав сюди не з ціллю заробити грошенятка та повернутися в Україну. Мені і в Україні було не зле. Я їхав спробувати пожити іншим стилем життя, світу побачити, збільшити свій кругозір, набратися досвіду життєвого та професійного... тому я просто стараюся і старатимуся нормально жити. Якщо сподобається, то залишуся тут, ні - чемодан, аеропорт, Україна, рідне місто Львів :)). Отже, цифри наступні для однієї людини:

Коменти:
RENT - Трішечки лякає сума за рент квартири, але це просто плата за 2 місяці 780 + 780 + завдаток 390. Але, думаю на це треба і розраховувати, так як ніхто не здасть апартмент новоприбулому імігранту без кредитної історії просто так за місячну платню. В принципі можна знайти і скромнішу квартиру від 600$.Або жити з кимось...
FURNITURE - так як більшість мебелі я отримав безкоштовно, то з'економив десь 700-900$;
CLOTHES - впринципі не є необхідні витрати, але коли бачиш на розпродажах брендову річ.... важко пройти поруч :). Доречі - то буда помилка купляти щоденні речі в Україні. Тут вони є дешевші, коли знати місця :). А от речі для іміджу - для роботи костюми, взуття екко, окуляри.. - це все в Укпвїні дешевше в 2 рази...
FOOD - їжа тут ЩЕ РАЗ ПІДКРЕСЛЮЮ дуже добра і зовсім не відрізняється від того, що у нас... за виключенням ціни (дорожче) та якості (краща). Без сумніву, можна їсти паперову і не смачну іжу з розрахунку 100-150$ на людину. А сенс? Мати гроші, щоб потім лікуватися...
HOME MAINTENANCE - пральні пороршки, рідина до посуди і т.д. тут без сумніву якість не до зрівняння з Україною... сумно...
ENTERTAINMENT - відпочинок, то субєктивна річ від 0 до 100000.... скільки не жаль собі любимому. Вже писав в попередньому пості про відпочинок...
HYGIENE, HEALTH - ну це звичайно моя слабкість, хто мене знає - вітаміни, зубні пасти щітки, креми... краса потребує жертв :):):)
PHONE - покищо не маю необхідності в мобілці чи наземному телефоні чи платному інтернеті :). скайп то супер :). А мобільний звязок тут дорогий 50$ місяць. Наземний - 20$. Internet - 30$. От і економія :)
SALARY, TAXES - отримав зарплату і заплатив податки... Нажаль не можу поділитися цією інформацією... :):):). Про податки покищо ніц сказати не можу. В кінці року все перераховуватиметься, тоді знатиму все реально.
OTHERS - це можна було б і не тратитися. Наприклад ще одна моя слабість - лотерейки... не дивлячись, що закінчив прикладну математику... але це вже інша історія.
Надіюся, ця інформація комусь та й дійсно стане у пригоді :). Мене цього тижня кілька людей просили написати як я ту Канаду починав... зберуся з духом і часом, та й також напишу з цифрам... Як каже Ющенко, мені немає що приховувати :), бо за мною правда. А чи варта сюди їхати? Це і надалі питання риторичне і кожен має мати свою відповідь. Це як річ в магазині - поміряло 10 людей, а підійшло лише одному... Питання чи варто міряти, кожен має зробити сам. :)

Знову пролетів тиждень...

В мене таке відчуття, що час зупинився... Не дивлячись на те, що я вже майже 4 місяці поза межами України, мені здається що лише місяць тому я покинув Львів...
З новими технологіями (інтернет, ай пі телефонія) я взагалі не відчуваю, що я не дома. Про це я згадую лише на вихідних, коли збираюся десь відпочити... Вибір місць відпочинку тут просто вражаючий. І зараз я бучу лише одну велику відмінність між Україною та Канадою:
на вихідні є незлічена кількість місць відпочинку, які доступні для середнього класу людей за помірну (щодо зарплати) ціну і з дуже високою якістю сервісу... Думаю до Євро-2012 на Україні це мало б трохи помінятися в кращу сторону. Як це зробити – хай думають наші політики, про яких до речі я вже починаю забувати.... і згадав, що новини я давненько не читав. Саме цікаве, і не тягне час тратити на це... Почну з трагічної новини для мене – поламав окуляри, про які писав минулого тижня :(. ЦЕ МЕНІ ТРОХИ ЗІПСУВАЛО НАСТРІЙ НА ВИХІДНІ :). Два дні вже чую дискомфорт. І згадав, в мене температура 37.5... Не минуло і 4 місяців, як почав пити таблетки ... Але все по порядку.
В п'ятницю ввечері Олег (з яким мене познайомив Діма Дещенко) мені запропонував поїхати в Тофіно – місцевий курорт на тихоокеанському узбережжі. Це містечко знаходиться на Вікторія Айланд, де я вже був так на початку місяця. Схема добирання проста – Ванкувер --> порт --> паром --> острів, по якому треба проїхати так км 200. Ми виїхали в 7 ранку. В 8 були в порті, де вже була черга на паром на 10 год. Подорож поромом – 1 год 40 хвилин. А потім ми відвідали по дорозі національний парк з деревами, які я бачив лише в кіно... потім була долина каменів і сам пляж. Не зупиняюся на описі, так як краще раз побачити.... Фотографії при нагоді заберу в Олега і виставлю. До речі, збираюся фотоапарат цього тижня купити. Тоді буду робити багато фоток :). чи можливо камеру? Ще не визначився. Та от пляж... побачив пляж, і все з голови вилетіло – перший раз за 2 ,по моєму, роки без свідомо тикнув окуляри в сумку і побіжав плавати... Мене не насторожило, що всі нормальні люди плавають в плавальних комбінезонах... (результат 37.5 сьогодні :)) і я поплив... тобто 15 хвилин входив у воду. Думаю так градусів 17-20. А коли море стало по коліна, я ще так до години насолоджувався хвилями і безкоштовним спа :). Просто супер... Я згадав , як я ми з серву компанією на Задорожне їздили після роботи поплавати в троха теплішу водичку... Правда перед тим ми по чуть чуть коньячку , а після купання так конкретно по чуть чуть... :) Ах, як мені цього не вистарчає... Після плавання, ми ще так годину досліджували місцеву красу. На цей момент я вже поламав окуляри, але красота навкруги пом'якшила мої страждання :). Потім ми верталися. Це просто було море адреналіну. Так як останній паром пливе в 22.45, то ми розраховували що у 20.00 ми ще попадаємо на паром... Не тут то було. Ми приїхали запізно – все закрито на прийом . Нам сказали, що є ще місця у інщому порті – 20-30 км. Було пізно, і ми трішечки заблукали. Але добралися так до години... Їдемо і я думаю, як людям яким перед самим носом закривають двері і кажуть місць немає, то напевно жахливо. Ми заїхали в порт і там горить зелене світло!!!! Супер!!! Встигли!!! За нами лише 2 машини запустили і закрили ворота... Можете собі уявити наш стан.. Я зразу відрубався поспати, Олег також... аж десь за годину нас збулили. Добрий дядя сказав, що за 15 хв почнеться паркування на паромі, але нажаль ви і 2 машини за вами не попадають, так як перевищено ліміт безпеки по людях... От і отримав я стан, коли перед носом тобі кажуть ні... прочитав всі молитви, і Господь поміг мені уникути ще одного стресу (крім морального + 120+ дойлярів за ночліжку десь на острові). Почали їхати машини і ОДНА НЕ ЗАВОДИТЬСЯ. Вав, я не пам'ятаю коли я тішився з того, що комусь погано... Це був саме той випадок. Але за рано я тішився. Перед нами все одно закрили шлагбаум.. Мені вам не передати, як Олег і люди, що були за нами,говорили з службовцями, які чомусь все одно нас не хотіли пускати. А в машині, яка поламалася було 4 людини. В результаті торгів і переговориів нас пропустили... а дві інші машини залишилися..
Давно так не тішився і не переймався такими дрібницями... Але фану було море за цю поїздку.... А зараз лікуюся.... Дурна голова, болять ноги. У моєму випадку – болить все. Але, як каже наш перший президент Леонід Кравчук -маємо те що маємо. Головне, що настрій в мене хороший. Хоча, як згадаю про окуляри....

Звіт за тиждень .

Тиждень пролетів, як один день... Трохи легше, так як поступово входжу в роботу, але сплю все одно по 6 год і , як результат, дуже замучений... В дома все спокійно, все чисто і красіва навкруги... причина проста: нікого, крім мене, в апартменті немає і тому ніхто не смітить і не злить мене :). Скажу чесно - мені починає подобатися тут і поплакатися не тягне більше :)... Отримав перший чек, відкрили мені кредитну карточку без будь якої мінімальної суми на депозиті (500$). Сказали, що я їм сподобався візуально після отримання чеку :)... Хотів цього тижня поміняти водійські права, але не вийшло... сказали що все треба спочатку проходити... ще буду виясняти, бо жаль затраченого часу та грошей в Торонто на цю справу.
Цього тижня Ігорчик Новосад поставив інтернет моїм рідним. СЕНКС ЙОМУ ЗА ЦЕ ДУЖЕ ВЕЛИКИЙ!!!! Так що балакав зі Львовом майже весь вільний час. Збираюся купити фотоапарат, щоб можна було фотографувати мої пригоди ... от і більше новин немає :(...

Я виставив підбірку фотографій за перші дні у Брітіш Каламбія, яку обіцяв виставити при нагоді...

P.S. Зауважив за собою схильність ходити по магазинах... просто так, без наперед спланованої цілі щось купити. Як я напевно згадував, живу я у містечку під назвою Барнабі (типу Брюховичі щодо Львова). В моєму мікрорайоні Метротоун - назва великого торгового центру - 470 магазинів з них 6 супермаркетів маштабу ВАМів у Львові. Кожен раз коли вертаюся з роботи то годинку-дві просто дивлюся що де є... Сьогодні просто йшов у торговий центр, так як там є відділ для перереєстрації та здачі водійських прав (логіка розташування драйвер центру в торговому центрі проста - там багато людей проводить багато часу, так чому б не дати держ. установу там, де людям буде зручно і швидко до неї добратися та інші справи повирішувати). Після того, як мені відмовили в перереєїстрації (див. вище), я пішов заспокоюватися по магазинчиках...
Попав на розпродаж красовок Adidas та Wilson. В середньому 30-35$. Нажаль були 42,45 розміри. Те, що було 43, мені не подобалося по вигляду.... Далі були магазини, де продають Ecco та окуляри Silhouette. В екко пристала дівчина-продавець... ніц не зрозумів спочатку, що вона говорить. Я щось пробекав по англійськи - типу ніх фернштейн :) і вона помаліше почала говорити... сказала зразу видно, що я з Європи - вона це по взутті побачила - то європейські моделі... Я так поміряв пар 5 взуття американські моделі :) - воно мені дійсно подобається... але сказав що не планував сьогодні ніц купляти. Мені відповіли - но проблем - коли буде бажання приходи :) і дали візитку. Лишилося якось бажання викликати у собі... але важко, так як екко тут $170+... потім зайшов в оптику. І знову, дівчина-продавець зразу сказала - вав, бачу у Вас класична модель Silhouette. Тому думаю інші окуляри вас не цікавлять. У нас є Silhouette на особливі оказіїї... я сказав що я пацан з Європи і просто дивлюся що і по чому:).. Правду казав мій кум Андрій Глуховецький, що це дорога штука в Канаді. Мої тут коштують 429$, а на особливі оказії - 529-600$... Так що дякую Андрієві та Світлані, що все зробили для того, щоб я купив саме silhouette 2 роки тому: пояснили наскільки то є практична та зручна річ і дали знижки при покупці. Лінзи до окулярів то окрема розмова :):):) - вони теж просто супер! При моїй не акуратності до таких реей, вони навіть не поцарапалися за ці 2 роки... THANKS!!! Воно так дійсно і є. Не представлю себе без цих окулярів тепер. Лінзи до окулярів то окрема розмова :):):) - вони теж просто супер! При моїй не акуратності до таких реей, вони навіть не поцарапалися за ці 2 роки... THANKS!!!
Потім я пішов за сіллю в супермаркет, і знову ледве дотягнув рюкзак додому... Напевно в них тут всетаки все наколото... рука тягнеться і тягнеться... жах. Кум Юрко казав, що то від нервів я так хочу їсти... можливо так воно і є. За пів року вже ніц мене не хвилюватиме і не переживатиму сильно за все... тоді і буду менше їсти.... :):):). Але надіюся мiй ліміт - 80-85 кг я ще не перебрав (на фотографіях такий худенький :)). Куплю при нагоді вагу...

First 10 days with new life style...

Коли народжується дитина, вона взнає світ зa допомогою батьків: вони їй поступово протягом перших 16 років кажуть що добре, а що погане, вчать пристосовуватися до зовнішнього світу, пропагують набір правил співіснування з іншими людьми... одним словом - вчать жити. Це є мій спрощений варант трактування поняттня виховання і випуску в світ дитини... 10 останніх днів, проведених тут на Ванкуверщині, пролетіло для мене як один, я вчився жити. Це був свого роду швидкий метод пристосування до суспільства, що є навкруги з купою стресів/помилок/маленьких перемог та поразок... Вселившись в квартиру повністю пусту, я змушений був за лічені дні облаштуватися. Без сумніву, що можна було на все це не звертати уваги, і жити як бомж.... але, як кажуть, впасти завжди легко, а от поставити собі планку і втриматися на вехру - то для цього треба зусиля, везіння, і т.д. Скажу зразу. МЕНІ ПОЩАСТИЛО! Дякуючи жіночці, менеджеру цього будинку, я безболісно вирішив майже всі побутові питання за 2 дні і більшість речей отримав безкоштовно. З'економив деcь 500-800 дойлярів. Додатково, цілий тиждень вештався по супермаркетах, як зомбі... так як спав в середньому 5-6 год в день (вночі вчився), вивчаючи та скуповуючи продукти та різні дрібниці до дому... наприклад, проста швабра тут в супермаркеті коштує 14 дойлярів, а я знайшов за 2 у китайському магазині. І так по кожній дрібниці - шукаєш де дешевше, але при цьому не гірщої якості... одним словом освоєння ринку. Цікаво. Як казав мій кум Тарасик, сприймай це все як велику пригоду і все буде ОК. Я так і стараюся... Я знову повертаюся до мрії дитинства - бути кухарем. Треба щось з тим робити, так як той кухар так смачно готує, що я весь час пережираюся... Дорога кума Іринка засипала мене рецептами різних страв, так що я маю чим зайнятися коли є вільний час. Вчора перемив, продизенфікував всю хату, хоча і так все було чисто... але що зробиш, що я такий бризгливий (я знаю лише одного Юру Гарбузюка, який мене переплюнув в понятях еталон чистоти :)). Отже - замучений, але задоволений собою, я збираюся продовжити наступний тиждень в праці та відпочинку... Я зняв свій апартамент веб камерою. Довго думав, чи виставляти відео на всезагальний огляд та закулісне обговорення :), і вирішив все-таки дати вам можливість подивитися на мій побут. Як каже Ющенко, мені не має чого приховувати... і в моєму варіанті це дійсно правда :). Краще один раз побачити, ніж 100 разів почути. Сорі, але зауважив, що відео в дзеркальному вигляді (права ліва сторона переплутані... але думаю це не проблема)

Ванкувер - життя продовжується...

Нікому не цікаво слухати про чужі проблеми... У кожного вистарчає своїх. Тому писатиму не про свої проблеми, а про те, як це я їх вирішую...
Закінчилася епопея з квартирою. В 9 годині вечора 31 липня я мав дозвіл на проживання ;) з певними умовами: квартира винаймається на пів року мінімум і проплатити треба за 2 місяці наперед... Вибору не було, так як час в готелі закінчувався за 15 год. Квартира, по українських мірках, дво-кімнатна. Подібна квартира на 1му поверсі є в неті, там і будинок видно. Але зекономити не вийшло так як не відомо чи здається...з 1го чи з 15 числа. В резутьтаті я живу на 3му поверсі у згаданому будинку: площа 60-70м2; $780/month + electricity(~20-30$). Пуста хата. Крім того, що на малюнках нічого немає... треба купляти пошвидше. Покищо не ставлю інтернет (30$/month), бо є халява - хтось не запаролив свою мережу... За 3 місяці буду шукати можливо дешевший варіянт (800--->650), але це важкувато. Є можливість підселити собі ковокера з філіпін на 1-2 місяці... думаю, чи вартує ;).
Робота. Фірма маленька, але всі навкруги аналітики, причому вже бачу - дуже сильні. За два дні я просто , як кажуть, ходжу з широко відкритими очима...ДУЖЕ ЦІКАВО і ДУЖЕ ВАЖКО: мова - но коммент, про знання прогресу (то я на цьому програмував останні 5 років), які зовсім ніякі теж мовчу... але МУШУ витягнути.
Відпочинок. Кризис пройшов (надіюся)... За вихідні був на двох подіях разом з Дімою Дещенком - 15 км пішки по північному Ванкувері + фінал чемпіонату світу з феєрверків у центрі міста. Навіть не знаю, як описати... Рот не закривався від подиву, що людина може придумати. Друга подія - гей парад в Ванкувері :). Набагато прикольніше, ніж в Торонто. Теж мирно і весело. Правда цього разу бачив все близенько, так як місця у Ванкувері багато :). Ніц вже не здивувавло :). Фотки будуть, коли Діма запише диск :). Перший раз поплавав в океані: вода холодна та менш солена, ніж в Турції. Знову таки, перший раз побачив сову та єнота в парку... Простому парку в центрі міста. Просто їх тут не рухають вже ен поколінь людей, і тому інстинкт втікати від людей в тварин просто відсутній...
Харчування та побут. Я зауважив, що займаюся чимось більше, ніж ходжу на роботу і басейн!!! За останні роки, нажаль, був такий стиль життя... а зараз по магазинах ходити теба, взнавати які продукти/njdfhb добрі, де, що і по чому :). Цікаво та накладно але, водночас, я радуюся як дитина від будь якої єрунди. Почав варити істи... після перерви в 10-12 років (в Чехії варив сам). Без сумніву, так як готує моя мама, мені ще вчитися та вчитися але не дарма я хотів бути кухарем в дитинстві. ВАВ! Як смачно я готую, по зрівнянню з кафешками в центрі :). Сьогодні зварив зупу з шампіньйонів та з горошком та морквою, запік собі свинину в овочах, рис... Як смачно вийшло!!! І хто сказав, що продукти тут неякісні.. в багатьох канадійців руки криві до варіння або не готують дома - то можливо так і є, але я ще не зауважив такого.
П.С. Так готує моя мама :)
П.С.П.С. Перший раз за життя знаходжуся в 4ох стінах сам... відчуття жахливе було перший день... поплакав і перейшло. Це мало колись статися... Добре, що є інтернет та скайп... інакще б було ще важче... але ВАЖКО це не є ПОГАНО. Думаю, що варто все це перейти, щоб добитися можливості жити в найкращомі місці на Землі. Принаймні спробувати. Бо на халяву ніц не буває і тут також всі пашуть. Точнішк е дуже оргінізовано працюють і виходить все ефективно. Цікаво чи мені це буде до душі, чи переможе бажання вернутися... побачимо.

Шок у Ванкувері...

Ванкувері - найкраще місто на землі, яке я бачив. В суботу/неділю катався по околицях: То турція\словакія\карпати\крим\польща в одному місці по краєвидах...фотки при нагоді виставлю. Але покищо дивитися на це все можна, а от рухати... грошеняток не хватить... так що почуття різні... Сорі, що не писав довго... Зараз в мене такий стан, що вити хочеться.. :). Дійсно закінчилися канікули, почалася іміграція.... Важко, просто жах. Деталей писати не маю часу, але щоб було зрозуміло - пишу правду - позавчора був стан, що пів години просто сидів і плакав... :(. Трохи попустило... Я в принципі сильна людина (я так думаю) і це все переживу, але крім того я ще дуже вразливий і думки для чого то мені все було починати в 35 років самому просто виїдали мій мозок... три дні щукав хату для життя і не знайшов нічого... а в готелі місяць пожити - 3000$ мінімум... мовчу, що я їм ці три дні... і скільки сплю... барбовал(заспокійливі) - найходове зараз в мому меню. Дякую Дімі Дещенко, який тут зараз є і мені помагає морально вижити і шукати апартмент. Ми з ним пів району перейшли від хати до хати, щоб знайти апартмент. Знайшли, але на даний момент не маю підтвердження, що мене туди беруть: перевіряють хто такий і чим дихаю. Так що стан напів критичний...

Перший робочий день. Важко, бо все нове, але думаю витягну... якщо не виходитиму в нет тиждень, значить переселився в апартмент без інтернету... 1-2 тижні і поставлю.. все.