Писати проте, як добре жити та відпочивати у Канаді думаю немає змісту: всі і так все знають :). Тому останньо не сідав до блогу бо, як кажуть, сало як сало – що тут розповідати :)... І от сьогодні — неординарна подія — щось нове. Я знав, що рано чи пізно це мусить статися...
Сьогодні зранку прийшов на роботу не підозрюючи, що так за годинки дві почне страшно боліти голова. Деталі опускаю, бо це не є важливо. Переговоривши віддалено зі своїм любимим лікарем Яремою у Львові через посередника Ігорчика :), я зрозумів що до вечора дотягну :), а дома ще є ”львівські запаси” ліків. Але не так сталося, як гадалося :(. Ставало не гірше, але для мене це був новий “сценарій” болю... тому, подумавши секунду, вирішив все таки звернутися до медичної установи: страх щодо епідемії свинного грипу переміг. Сталося :(! Я йду у Walk-in clinic (просто класний офіс з 5 кабінетами 2 на 3 метри у кожному з яких лікар) у центрі Ванкувера.
Відкривши двері приймальної мене зустріла класична музика з 32ох зубосяючою дівчинкою з наївним питанням how are you? Напервно її засмутила моя нестандартна відповідь — very bad :). На що вона сказала I see.. запиталася чи я тут вперше і дала заповнити анкету з номером медичної страховки. Чекайте так до 45 хвилин - з радістю сказала вона. Так на 20 хвилині я зауважив, що мені класична музика вже, м"яко кажучи, не подобалася... десь на 40 хвилині мене покликали і я зайшов у кабінет лікаря (2х3). Лікаря там не виявилося. Я просто чекав, чекав... і на 15 хвилині думав вже вийти і запитати чи часом про мене не забули.. і ось зайшов лікар. Я йому постарався розповісти що мене турбує і він а) уважно мене слухав — напевно не міг зрозуміти :); b) поміряв температуру (якийсь такий девайс у вухо на секунду засунув і каже 36.6 все OK); c) послухав легені; d) поміряв тиск; e) подивився вухо\горло. Каже нічого страшного — попий обезболюючий tylenol і якщо за 2 дні не пройде , тоді приходи ще раз. На питання де купити лікарство, сказав «я зараз принесу». З словами - все у вас буде ОК, він дав мені на халяву таблеток на 10 разів і ми попрощалися.
Висновки: 1. Не так вже і страшно ходити до лікаря — зі страху все поясниш в деталях як і де болить :); 2. Не треба робити ілюзії, що тут всюди грає музика в приймальнях. Як мені сказали, я пішов у найкращу Walk-in clinic у Ванкувері. Як правило, це все набагато простіше: простий кабінет в дерев'яному будиночку з одним-двома лікарями, яким треба казати яке направлення і куди тобі виписати (якщо щось більше ніж кашель) та черги до 3-4 годин... Тому узагальнювати не можна нічого - я просто розказав свій досвід. 3. Про компетентність лікаря не говоритиму, бо це не те на що я вчився і, відповідно, що я можу оцінити. Але по людині було видно, що це забезпечена щаслива людина, яка робить свою справу. Не можу пояснити чому, але мені здається він не думає чи виплатять йому зарплату у цьому місяці і не обріжуть премію і чи хтось дасть на руку пару копійок, щоб дотягнути до наступного місяця. Але це вже інша тема. Так само як тема чи вартує сюди їхати лікарям: імігрантам тут стати лікарями - титанічна праця, яка потребує величезних зусиль, часу та грошей. П.С. Респект усім лікарям!
Сьогодні зранку прийшов на роботу не підозрюючи, що так за годинки дві почне страшно боліти голова. Деталі опускаю, бо це не є важливо. Переговоривши віддалено зі своїм любимим лікарем Яремою у Львові через посередника Ігорчика :), я зрозумів що до вечора дотягну :), а дома ще є ”львівські запаси” ліків. Але не так сталося, як гадалося :(. Ставало не гірше, але для мене це був новий “сценарій” болю... тому, подумавши секунду, вирішив все таки звернутися до медичної установи: страх щодо епідемії свинного грипу переміг. Сталося :(! Я йду у Walk-in clinic (просто класний офіс з 5 кабінетами 2 на 3 метри у кожному з яких лікар) у центрі Ванкувера.
Відкривши двері приймальної мене зустріла класична музика з 32ох зубосяючою дівчинкою з наївним питанням how are you? Напервно її засмутила моя нестандартна відповідь — very bad :). На що вона сказала I see.. запиталася чи я тут вперше і дала заповнити анкету з номером медичної страховки. Чекайте так до 45 хвилин - з радістю сказала вона. Так на 20 хвилині я зауважив, що мені класична музика вже, м"яко кажучи, не подобалася... десь на 40 хвилині мене покликали і я зайшов у кабінет лікаря (2х3). Лікаря там не виявилося. Я просто чекав, чекав... і на 15 хвилині думав вже вийти і запитати чи часом про мене не забули.. і ось зайшов лікар. Я йому постарався розповісти що мене турбує і він а) уважно мене слухав — напевно не міг зрозуміти :); b) поміряв температуру (якийсь такий девайс у вухо на секунду засунув і каже 36.6 все OK); c) послухав легені; d) поміряв тиск; e) подивився вухо\горло. Каже нічого страшного — попий обезболюючий tylenol і якщо за 2 дні не пройде , тоді приходи ще раз. На питання де купити лікарство, сказав «я зараз принесу». З словами - все у вас буде ОК, він дав мені на халяву таблеток на 10 разів і ми попрощалися.
Висновки: 1. Не так вже і страшно ходити до лікаря — зі страху все поясниш в деталях як і де болить :); 2. Не треба робити ілюзії, що тут всюди грає музика в приймальнях. Як мені сказали, я пішов у найкращу Walk-in clinic у Ванкувері. Як правило, це все набагато простіше: простий кабінет в дерев'яному будиночку з одним-двома лікарями, яким треба казати яке направлення і куди тобі виписати (якщо щось більше ніж кашель) та черги до 3-4 годин... Тому узагальнювати не можна нічого - я просто розказав свій досвід. 3. Про компетентність лікаря не говоритиму, бо це не те на що я вчився і, відповідно, що я можу оцінити. Але по людині було видно, що це забезпечена щаслива людина, яка робить свою справу. Не можу пояснити чому, але мені здається він не думає чи виплатять йому зарплату у цьому місяці і не обріжуть премію і чи хтось дасть на руку пару копійок, щоб дотягнути до наступного місяця. Але це вже інша тема. Так само як тема чи вартує сюди їхати лікарям: імігрантам тут стати лікарями - титанічна праця, яка потребує величезних зусиль, часу та грошей. П.С. Респект усім лікарям!
