Неординарний день.

Писати проте, як добре жити та відпочивати у Канаді думаю немає змісту: всі і так все знають :). Тому останньо не сідав до блогу бо, як кажуть, сало як сало – що тут розповідати :)... І от сьогодні — неординарна подія — щось нове. Я знав, що рано чи пізно це мусить статися...
Сьогодні зранку прийшов на роботу не підозрюючи, що так за годинки дві почне страшно боліти голова. Деталі опускаю, бо це не є важливо. Переговоривши віддалено зі своїм любимим лікарем Яремою у Львові через посередника Ігорчика :), я зрозумів що до вечора дотягну :), а дома ще є ”львівські запаси” ліків. Але не так сталося, як гадалося :(. Ставало не гірше, але для мене це був новий “сценарій” болю... тому, подумавши секунду, вирішив все таки звернутися до медичної установи: страх щодо епідемії свинного грипу переміг. Сталося :(! Я йду у Walk-in clinic (просто класний офіс з 5 кабінетами 2 на 3 метри у кожному з яких лікар) у центрі Ванкувера.
Відкривши двері приймальної мене зустріла класична музика з 32ох зубосяючою дівчинкою з наївним питанням how are you? Напервно її засмутила моя нестандартна відповідь — very bad :). На що вона сказала I see.. запиталася чи я тут вперше і дала заповнити анкету з номером медичної страховки. Чекайте так до 45 хвилин - з радістю сказала вона. Так на 20 хвилині я зауважив, що мені класична музика вже, м"яко кажучи, не подобалася... десь на 40 хвилині мене покликали і я зайшов у кабінет лікаря (2х3). Лікаря там не виявилося. Я просто чекав, чекав... і на 15 хвилині думав вже вийти і запитати чи часом про мене не забули.. і ось зайшов лікар. Я йому постарався розповісти що мене турбує і він а) уважно мене слухав — напевно не міг зрозуміти :); b) поміряв температуру (якийсь такий девайс у вухо на секунду засунув і каже 36.6 все OK); c) послухав легені; d) поміряв тиск; e) подивився вухо\горло. Каже нічого страшного — попий обезболюючий tylenol і якщо за 2 дні не пройде , тоді приходи ще раз. На питання де купити лікарство, сказав «я зараз принесу». З словами - все у вас буде ОК, він дав мені на халяву таблеток на 10 разів і ми попрощалися.
Висновки: 1. Не так вже і страшно ходити до лікаря — зі страху все поясниш в деталях як і де болить :); 2. Не треба робити ілюзії, що тут всюди грає музика в приймальнях. Як мені сказали, я пішов у найкращу Walk-in clinic у Ванкувері. Як правило, це все набагато простіше: простий кабінет в дерев'яному будиночку з одним-двома лікарями, яким треба казати яке направлення і куди тобі виписати (якщо щось більше ніж кашель) та черги до 3-4 годин... Тому узагальнювати не можна нічого - я просто розказав свій досвід. 3. Про компетентність лікаря не говоритиму, бо це не те на що я вчився і, відповідно, що я можу оцінити. Але по людині було видно, що це забезпечена щаслива людина, яка робить свою справу. Не можу пояснити чому, але мені здається він не думає чи виплатять йому зарплату у цьому місяці і не обріжуть премію і чи хтось дасть на руку пару копійок, щоб дотягнути до наступного місяця. Але це вже інша тема. Так само як тема чи вартує сюди їхати лікарям: імігрантам тут стати лікарями - титанічна праця, яка потребує величезних зусиль, часу та грошей. П.С. Респект усім лікарям!