З наступаючим Новим Роком!

Вітаю всіх читачів мого блогу з наступаючим 2008 роком та Різдвом Христовим!
Вам та Вашим родинам я хочу побажати в першу чергу, звичайно, міцного Здоров'я!
Коли є Здоров'я, тоді виникають Бажання!
Бажання заставляють нас приймати нелегкі рішення, які, в результаті, приносять кожному відчуття свого Щастя та відчуття присутності когось-чогось доброго, теплого та світлого :).
Нехай усі Бажання збуваються у Новому році!!!!
Будьте Здоровими, Щасливими та Добрими! З Новий Роком!!!

П.С. Так як Різдво по римо-католицькому календарі припадало на середину цього тижня, то відповідно часу та бажання працювати цього тижня ні в кого не було: якось думки зовсім не робочі витають у повітрі у цей час і настрій у всіх св'ятковий. Я не був виключенням, і радісно злився з масами канадських трудящихся :). Багато хто взяв відпустку на цей період часу. Так як я не планував приїхати в Україну, то, відповідно, і бажання брати вихідні дні теж не було. Тому 24 числа я пішов на роботу в надії, що буде скорочений робочий день :), а грошики як не як капають :) як за повний. Воно все так і було, але одне "але". Я завжди думав, що Різдво — це релігійне св'ято і святкують його всі згідно традицій притаманних народу, до якого ти належиш. Маючи нагоду працювати в багато національному колективі, мені було дуже цікаво, як св'яткують різні люди це св'ято. Я був дуже здивований, що в цей день (перед вечерею) в нас буде паті після обіду. Нє, халява — це завжди класно! Але, якось не звично пити пиво та їсти шиночку перед св'ятою вечерею... Доречі, Івана і, заодне мене, запросила одна українська родина (Григорій та Ольга Барабах) на св'яту вечерю. Знаючи це, я все-таки стримався від їди на робочому паті... Провівши маленькі опитування різних людей з оточення щодоїхніх вражень, я зрозумів що тут більшість сприймає Різдво яко додаткові вихідні, час відвідати родичів та просто зробити халявні закупи, бо, як кажуть, всюди великі знижки... враження “збоку” - це наш Новий рік. Можливо я помиляюся, але перші враження такі...

Ввечері ми з Іваном пішли в гості. Я приблизно знав адресу і постарався завести нас скороченим шляхом. В результаті ми запізнилися на 40 хвилин. Тобто, я, як завжди, виділився своєю пунктуальністю :). Мені було дуже цікаво, так як перший раз був поза хатою на св'яту вечерю і мав нагоду побачити трішечки інші традиції. В нас дома мама завжди св'яту вечерю робить як незабутнє св'ято, розповідаючи з року в рік як і що має бути і як це все відбувається у різних регіонах України. Одним словом, я завжди почуваюся яко на лекції про традиції українського народу, все уважно слухаю, бо дійсно цікаво. Правда з моєю пам'яттю я за тиждень вже ніц в деталях не памятаю... але є ж і наступний рік :). Цього року я уважно слухав Івана, Григорія та Ольгу, які теж розповідали все дуже цікаво. Про себе можу сказати одне — на дітях геніяльних батьків природа відпочиває (хто не знає: тато і мама дуже відомі музиканти (трубач та бандуристка (читай носій та промоутер української національної культури) відповідно) у вузьких колах :) професіоналів :)). Після вечері ми поїхали до Української Католицької Церкви на службу. Що мене вразило, це те, що всі пожертви дають у підписаних конвертах. Причина проста — в кінці року церква дає справку скільки ти дав на пожертви. Це зменшує податки. Є речі в капіталізмі, які я просто не розумію. Це один з прикладів. Хоча, це виглядає більш чесно, ніж ситуація з міліонерами (міліардерами) в Америці, які кажуть що дітям грошей не лишатимуть бо це не справедливо і вони мають щось досягнути самі. Ну хіба 1-2 мільйони. А на решта грошей створюють благочинні фонди. А причина зовсім в іншому: статки більше 2 мільйонів доларів при одержанні спадщини оподатковуються майже в половину... (для цікавих детально ). Цікаво коли так буде в Україні.

Наступного дня (25 числа) в Канаді BOXING DAY, тобто повна халява в магазинах. Людей просто як на базарі “стадіон Україна” в 90ті роки — не пройдеш. Всі шукають халяви. Я напепевно зажраний, бо все, що мені б хотілося купити, в ціні впало аж на 3-5$ при ціні 100-200$. Так що я не зрозумів в чому халява... Доречі з роботи люди розповідали, що меблі пригледіли ще 3 місяці тому... чекали боксінг дей і здивувалися, що ціна “впала” аж на 150 дойлярів догори: 800 --> 950. Лохотрон натуральний. Всі якісні товари та бренди дали максимуи 5-10% знижку, при ціні в Канаді більше ніж на 13-20% ніж у США. От така математика.

А далі, я просто захворів. Як завжди температура то горло перед Новим роком, то в мене завжди проблема... Нічого, переживу.
Пару фотографій, які зробив цього тижня.

Ще раз: Будьте Здоровими, Щасливими та Добрими! З Новий Роком!!!

Жити — це добре, а добре жити — ще краще!

Дивлячись українські новини та читаючи українську пресу, можна легко мати представлення як живуть українські міліонери і хто вони є. Суб`єктивно здається, що більшість з них все накрали і є або бувшими бандитами, або діючими, або просто представниками середнього та вищого ешелону влади. Причому більшість з них живуть у фешенебельних помісцях, які закриті за багатьма мурами від трудящихся і добратися туди можна або по перепустках, або коли ти журналіст, який героїчно проривається в таку зону через повітря або воду... Але, як кажуть, одна баба казала... тому не хочу узагальнювати на всіх. Думаю є якийсь процент не бідних людей :), які досягнули все своєю працею, не ставши при цьому бандитами :) і не йшовши "по трупах" інших до свого багатства... Сумно, але думаю що процент таких людей не є великий. Не думаю, що в Канаді якось було інакше — просто поколінь пару пройшло і теперішні дуже багаті родини (мульти-міліонери та мільярдери) просто не згадують чим займалися пра пра дідо з бабою :)... Мені дуже хотілося побачити як живуть рядові трудові міліонери в Канаді і чи варто мені ставити перед собою ціль стати таким же міліонером чи просто кинути цю ідею і придумати собі якусь іншу ціль :), яка оправдає моє перебування тут :). Така нагода в мене випала 15 числа: я був на передріздв`яному прийомі, який організував президент компаніі, де я працюю. Так як працівників у нашій компанії не багато, то всі ми помістилися у будинку шефа — простого трудового міліонера Канадщини. Скажу зразу — виявляється і деревяні будиночки бувають не погані, якщо у них вікна з склопакетами, червоне дерево на підлозі, нормальна опалювальна система (тобто так як у нас — водичка в батереях, а не повітря з дирок у підлозі), вхід у будинку як у фільмах: великий хол та сходи + кууупа місця. Я так не рахував, але думаю 400-600 квадратних метрів хатка потягнула. Про басейн з хатки мовчу — просто красота. Ну і звичайно місце розташування будинку — це мальовнича північна частина Ванкуверу, де живуть усі міліонери. Причому, СУТТЄВА різниця — двох метрових мурів і закритих зон тут я не побачив, хіба що кілька поліцейських машин, які патрулюють вулички. Думаю, що патролюють дууууже пильно і це просто знімає потребу мати мури. Бо, як казала наша нова прем'єр міністр - " я людина не наївна" :) і розумію, що безпека потрібна велика, так я придурків вистарчає всюди. А багаті люди є завжди мішенню... Доречі тут не вулиці, а просто ліс з дорогами, які дозволють під'їхати до помість вище згаданих міліонерів десь врізаних в горі між дерев... ляпота :).
Доречі, добирався я до місця на таксі. Тарифи на таксі тут наступні: при посадці $3.25 + $1.67/KM. В таксі електронний лічильник висить у формі великого табло з червоними цифрами, які чомусь весь час міняються ... причому дуже швидко :(. Щось я відволікся від теми будинку. Коли зібралися всі гості, господар влаштував нам екскурсію по цій "квартирі" так на 15-20 хвилин, яких мені стало достатньо, щоб усвідомити, що дерев'яна хатинка теж не зле :). Я взяв з собою фотоапарат, але якось не пасувало робити фотографії.. Тому варіант краще раз побачити ніж 100 разів почути не вийде.
Паті пройшло весело і цікаво — господарі приготували безліч індійських страв. Всі ви знаєте, що я дуже алергічний і не ї`м гострого. Але вирішив, що колись та й треба почати щось міняти. Запасшись необхідним набором лікарств, я просто почав все пробувати. Хочу вам сказати, що було все дуже смачно. Хіба що одна чи дві стравиі мені не сподобалися. Ну і на другий день мене ніц не боліло. Так що всек ок і можу сказати: І я там був, але медку не ї'в, а все решту попробував і вижив :). Коли ми зібралися йти до дому, то кожному ще в дорожку дали презентік: дрібниця, але дуже приємно. Приїхавши до дому у скромну квартирку у спальному райончику я знову захотів стати міліонером :)...
p.s. Бізнес план з виграшем джек поту в лотерейку 6 з 49 покищо не виходить. Якимось чином весь час випадають інші цифри. Не можу зрозуміти чому. Думаю над якимось іншим планом. На певно буду грати в лотерейку 7 з 56 :).
p.s.p.s. Цей тиждень промайнув як один день. Причин було дві: на роботі не сходився один алгоритм (не буду описувати деталей :)) + я цілий тиждень не висипався, тому що сам не знаю чому :). От так і живу...

Новини останніх тижнів :).

Багато днів пройшло, коли у Ванкувері був сніг :) і я зауважив, що пам`ять починає у мене давати збої, так як не памятаю всіх екшинів звітного :) періоду. Висновок простий: треба і надалі тримати себе організованим і не лінуватися писати нотатки :) раз в тиждень. А тепер спогади :):
Коли ще був сніг, я писав, що не розумію які технологіїї приховані в енергозбереженні квартир... Ну це зрозуміло — не можу ж я все знати, не дивлячись на свою геніяльність та скромність. Але те, що приховані енергозабезпечуючі технологіїї відсутні у китайських кедах (то такий вид дешевого взуття :)) - я впевнений. І, коли я бачу зараз милих посміхаючихся китайців у цих кедах за 5$ на ногах при мінусовій погоді і мр3 плеєрах іPod на вухах (явно не по 5$), то я все-таки не розумію, яка то музика повинна литися з цих наушників, щоб аж ноги зігрівало... За тиждень я змирився з цим і більше не загострюю своєї уваги на цій проблемі :). Але поділитиcя з вами цим мусів :) , бо болить ...
Головною подією минулого тижня був приїзд до мене Івана Івануса. Він приїхав вчитися на 7 місяців до BCIT і так як я маю можливість помогти нєбєзвоздмездно :) людині без надто великих зусиль, то я вирішив його трішечки прігріти так до 2ох місяців в моїй великій, як на одного, оселі :): - буде мені веселіше. Покищо в Івана “випробовувальний період” :) і, якщо він мені сподобається :):):), то ми зможемо при певних обставинах наступних пару місяців прожити разом — веселіше і, чесно кажучи, трошки дешевше житло мені обходитиметься тоді... Так от, маючи гіркий :) досвід зустрічання Володі (я запізнився тоді на 1 годину 40 хв), я проаналізував дорогу до аеропорта та за допомогою інтернету знайшов короткий шлях ще за день перед прильотом Івана. Але, як кажуть, і що це мені дало — я знову запізнився на 1 годину 40 хв ...Так заховав ключі від квартири, що сам знайти не міг... і тут я зрозумів — всі люди мають якісь унікальні дані/звички, чим вони “запямятовуються” іншими (читай дратуть інших)... моя звичка запізнюватися, це те, що напевно ніколи не зміниться :(:(:( - звичайно я старатимуся вдосконадюватися, але.... Радує лише те, що люди, які мене люблять, сприймають це нормально :) .(так само як і мою скромність і геніяльність :)).. У Івана просто не було вибору і він просто з цим змирився :). Те, що мені буде весело, я зрозумів наступного дня, коли ми зайшли віддати передачу одній українській сім`ї на 5 хвилин а вийшли за 5 годин :) - українська гостинність це сила !!! Я по своїй натурі хлопчина общітєльний (мені так здавалося до недавна), але по зрівняюю з Іваном — я просто замкнутий пацан :). Думаю, ще не раз писатиму про різні екшини, на які потраплятиму завдяки Івану...

13 грудня!!!! Перший раз святкування моїх іменин було не у Львові :). І, чесно скажу, трошки сумно було лягати спати на передодні з цією думкою ввечері, але, збудившись від телефонного дзвінка кумів Юри та Олі (вони були першими цього року :)) та відкривши поштову стриньку/skype/icq, настрій у мене був супер. Під кінець дня я отримав 60+ вітань від моєї родини, кумів, друзів, бувших співробітників і знову зрозумів Я ПРОСТО ЩАСЛИВА ЛЮДИНА !!! Не маючи зараз ні влади, ні грошей та знаходчись за тисячі кілометрів - я залишився людиною, яку люблять та пам`ятають!!! Cупер!!! Всім дякую ще раз за вітання! Звичайно, були люди які мене і не привітали — а я чекав... :( , але я думаю це сталося в силу відсутності інтернету або їх зайнятості або незнання :) як це зробити... але це не важливо — я їх все одно люблю :). Кажуть, що тут на роботах не святкують день народжень і взагалі нічого не святкують. Я, звичайно, поважаю традиції суспільства у якому живу, але доповнити їх не вважаю поганим :). У мене на роботі є ще один Андрій — хлопчина з Києва. Ну як не зробити паті в нашій хаті :)! Я розумію, що у це важко повірити, але я НЕ пожалів своєї улюбленої пляшки Becherovka 1L (яку мені з України передали — бо тут не можу знайти ніде....), + в мене була пляшка gorilka "Chortycya" (Андрій з Києва мені її подарував) + купивши закусончик (огірочки мариновані + шиночка + сир + хліб = 60$ :) в центрі Ванкувера) , ми були готові до впровадження нової традиції в компанії. Отримавши дозвіл від президента, ми мали паті по тестуванню цих благородних напитків присвячених іменинам Андріїв! Свято вдалося :). І мені було приємно. Іншим — надіюся також :). На рахунок дозволу на проведення паті — це була для мене новина з життя Канади: безумовно такі речі погоджуються і в офісах в Україні, aле тут є ще один нюанс: якщо на роботі паті і хтось п`є алкоголь, то керівник (або уповноважений ним) зобов`язаний попередити їх, що машиною їхати не можна. Інакше, коли буде аварія, тоді винуватий крім шофера і керівник офісу де пили...сядуть всі. От така не замислувата логіка. Причому, коли співробітник скаже, що він не їде додому машиною, а сам поїде — це вже його особиста проблема. І не сумнівайтеся — всі співробітники підтвердять або заперечать, чи керівник робив попередження чи ні... от такі то тут правила :).

Президент компанії нас запросив в суботу на паті у свій будинок ... але цьому я посвячу окремий пост, який можливо напишу посередині тижня — по свіжих слідах :).

P.S. Task: самогоноваріння в Канаді та як працюють медичні страхівки; Status: In process; %: 30-70%. Due date: after 01/01/2008 :).

У Ванкувері сніг!

Ця радісна новина стала повною несподіванкою для місцевого ТТУ (Трамвайно-Тролейбусного Управління), про яке я писав раніше :). В перший день морозів (-3 C) тут, в одному з районів, пустили тролейбуси старих моделей в ночі, щоб вони не дали можливості утворитися льоду на електропроводці до ранку. Бо тоді нові моделі тролейбусів не зможуть їздити... цікаве рішення. Я подумав, а що буде коли буде -10 :). Не довго мені довелося чекати цього моменту, щоб насолодитися передбачаваним результатом: Сьогодні було — 7 і взагалі, на вихідних випав сніг. Багато снігу, багато мокрого снігу :):):). Як результат утворилися пробки на дорогах, весь громадський транспорт збився з графіку... Я сьогодні добирався до центру 1год 45хв замість звичайних 25 хвилин. Не можу забути сьогоднішній істеричний крик (інакше не скажеш) водія автобуса, яка таким чином попереджала, що в салоні дуууууже слизько, будьте уважні. Це вона казала кожному з пасажирів, що заходив... Так на третій зупинці мені захотілося в неї чимось кинути :). Доречі навкруги я не зауважив, щоб хтось тут цей сніг прибирав... Напевно всі надіються, що він завтра розтане — кажуть буде +13 :)... Так що з радістю можу сказати, що до зими ніколи ніхто не готовий з комунальних служб, не дивлячись чи Канада це чи Україна.

Не можу зрозуміти, чому у мене в квартирі тепло — вікна тонесенькі, стіни деревяні, опалення (це окрема історія — поки не побачиш, не зрозумієш) відносно наших батарей так 30% за розміром... десь тут приховані технологіі є, які я не розумію :). Але не дивлячись на це все, я цього тижня умудрився всетаки похворіти. Температура у мене пригала спонтанно, і я , відповідно, пив лікарства теж спонтанно :). Таке враження, що все ОК зараз, але чомусь дуже замучений. Навіть не знаю, що ще написати..., згадав....

Ви собі не уявляєте, але в Канаді теж існує проблема піратства на інтелектуальну власність. Виявляється тут є люди, які качають музику та фільми через інтернет і не платять за це гроші! ЖАХ! Як їм не соромно! Але так як канадське правосуддя ще у 2003 році сказало, що копіювання музики (не знаю щодо фільмів) з компутера на компутер (Р2Р) для власного користування — це не хорошо, але має право на існування і є легальним.... то всі лейбли, як кажуть, ”з'їли сливку” і ніц зробити не можуть. Хоча кажуть, що лобіювання цього питання є дуже велике. А покищо статистика наступна: Як часто ви качаєте музику на халяву: 4% - кожен день; 9% - раз в місяць; 12% - один-два рази в місяць; 16% - пару раз в рік; 28% - ніколи, бо не знаю як; 31% - ніколи, бо це не добре... Вам це не нагадує попередню статистику про секс :)?

Не маю сили, щось писати ще сьогодні.

П.С. З сумом зауважив, що починається груднево — січневий святковий період у моєму календарі св'ят, днів народжень та іменин... Знову я все пропущу. Але душою я з моїми рідними, кумами та друзями — людьми, яких я уже люблю і яких мені дуже не вистарчає зараз. Я вас всіх дуууже люблю! Напевно просто сісти в літак і полетіти на Львівщину, але покищо я все ще хочу стати канадійцем :) - сам не знаю чому (інтуїтивно напевно:) ), тому як казав Кравчук: маємо те що маємо і немає на це ради :).