понеділок, листопада 12, 2007

Bowling

Цей пост присвячується моєму любимому кумові Тарасикові — палкому прихильнику гри боулінг :). Так от, виявляється в Канаді це є також досить популярний вид релаксу для трудящихся. З ностальгією згадую, як ми ходили з дружнім Progress тімом шаріки поганяти в боулінг клeб в готелі Інтурист і, заодне, відсвяткувати дні народження ковокерів. Ці відчуття за гроші не купиш і питання сервісу, довкілля і т.д. не мали тоді ніякого значення для мене, точніше це питання були другорядні. Компанія SoftServe організувала паті 8 березня для всіх працівників у елітному клубі MI100 у Львові 2 роки тому. От думав я тоді, куул — побачу нарешті, як виглядає нормальний боулінг клуб у Львові. Бо тільки чув, що там все як має бути.... І дійсно, саме обладнання боулінг клубу було дійсно добре і воно відповідає світовим стандартам, як прийнято тепер говорити. А от сервіс... такого хамства зі сторони обслуговуючого персоналу я не бачив давно. Знаючи, скільки це коштувало Серву в грошах — так як було заплачено за аренду усього комплексу — я довго був у шоці. Але знову ж таки, це не було головне. Головне, що у це час на Серві започаткували традицію святкуваня додаткового свята для працівників, що можна було лише вітати. Але вернемося до МІ100 :)... при питанні чи можна пограти боулінг і скільки це коштує мене майже обматюкали на рецепшині — таких як я є дуже багато і дівчинка замучилася всім казати, що місць немає. На питання коли будуть місця відповідь була — а яка Тобі різниця... Хто ти такий? Можете уявити мій фейс, з яким я повернувся до компаніі, яка дуже хотіла пограти боулінг... Один з віце президентів СофтСерву, який і був організатором цього дійства, не повірив моїй розповіді і пішов виясняти сам. Напевно теж почув щось подібне у відповідь. Але передзвонивши комусь з керівництва, за пару хвилин він все поклеїв для нашої компанії: випадково звільнилася одна доріжка і ця ж дівчина, що нахамила мені 10 хв тому, мило пропонувала відпочити... Далі було ще веселіше... поряд з нами були так звані VIP клієнти: пяні, обкурені і буйні. Їхня поведінка просто шокувала нашу скромну компанію, але самі розумієте ніц зробити не можна. Все це задоволення коштувало 18$/година. Не памятаю скільки ми відіграли, але, по-моєму, 3 гри на 6 людей за 2 години. Тобто 18 ігор за 36$. Це я написав тому, щоб було зрозуміло, що в Канаді це задоволення дорожче - CAN$4.65 гра, сервіс опишу далі, хоча сильгно писати немає про що... Закінчу про елітний клюб MI100 у Львові. Додатково до боулінгу там було ще 2 зали — дискотека та ресторанчик, де грала весела музика. Почну з дикотеки — музика, то суб'єктивне... а от сервіс :) догадайтеся самі. Правильно...жахливий. 10 хвилин я чекав, щоб отримати сочок та пиво. Дочекавшись, замовлення я отримав здачу: 100 грн — 10(сік) — 14(пиво) = 26 грн. Напевно, все-таки на моєму фейсі написано, що я лох :(. Хвилин десять чекав, щоб дівчинка повернулася в мою сторону і все-таки віддала мені здачу правильно. Цікаве те, що біля каси стояв дядько, який спостерігав за масою, і коли дівчинка подивилася на нього, він кивнув стверджувально головою — тобто, можеш віддати гроші тому лоху, який виявився наглим і, як мінімум перерахував свої гроші... от це просто супер бізнес! І на довершення опису цього паті: я пішов послухати дійсно професійну музику, яка була у третьому залі. Один нюанс. Хлопчики офіціянти трішенки матюкалися один з одним — тобто своєрідно виясняли де чий клієнт. Не минуло і 15 хвилин як вони розібралися і я отримав свій чай... Можу сказати одне — елітний заклад MI100 запамятав на все життя :).

А тепер про НЕ елітний а простий боулінг клуб в Ванкувері. СКУЧНО, як каже мій кум Андрій :). Доречі це було біля 7 години вечора і місць у закладі теж не було. Я розумію, що повірити важко... але ніякого хамства. Чемно пояснили, що зараз усе зайнято і розказали коли і що звільниться. Трошки треба почекати, якщо ви не проти... дали телефон, щоб наступного разу передзвонити і зарезервувати місце наперед. Пантів мало, всі веселі навкруги, пяних не має, якось все по дитячому виглядає.... І ще — я побачив пенсіонерів, які компашкою прийшли теж побавитися боулінг... це дійсно вразило і ти розумієш проблеми пенсіонерів тут і у нас...+ пару сімей з дітьми... От і немає про що більше писати :). Лише відео, як ми з Олегом кеглі збиваємо :).




1 коментар:

Volodia Krupach сказав...

Привіт еген!

А заскучив за хамством :-). Мене це також напрягало всі такі добрі і так посміхаються що аж сам починаєш тупо посміхатись і вітатись з бабусями на зупинці. Із цього стану ейфорії мене моментально повернули українські стюардеси :-).
Прикро зізнаватись але хамство у нас всюдисуще!
Бачу ти мастер боулінга!
Гарного дня!