По гарячих слідах :)

І знову Варшава, транзитна зона. Не маючи бажання ходити по дюті фрі шопах, починаю писати спогади про останній візит до Львова :). П'ять тижнів мого життя пролетіли як один день! Моя робоча відпустка дійсно вийшла робочою: 48 зустрічей для душі за 30 днів, з яких майже 5 повних днів я витратив на свій процес розлучення (і таке буває у житті не зважаючи, що я білий та пухнастий та моя, вже колишня, дружина – теж... але це не означає, що ми обов'язково маємо бути разом в силу певних причин... Всеодно, щастя та здоров'я я бажаю їй та усій її родині від щирого серця). Детально розповідати про всі зустрічі у мене не вистарчить терпіння. Тому скажу одне – ДУЖЕ ПРИЄМНО було зустрічатися з рідними та друзями, які створити мені незабутні миті перебування на Львівщині. Деякі фотографії та загальні враження я виставивлю пізніше. Вибачайте ті з ким я так і не зустрівся за браком часу, іншим разом напевно. Бай зе вей, всі зустрічі, які були заплановані ще за місяць до візиту відбулися... тому замовляйте зустрічі завчасно :).

Отже, закінчився період відпочинку і я повертаюся до Ванкувера. Надіюся наступним разом мене зустріне чисте та дійсно європейське місто Львів і я вже не захочу їхати назад у той капіталістичний світ під назвою Канада :). Виїзд зі Львова був просто фантастичний – ніхто не зіпсував мені нерви: митники та пограничники ввічливо робили свою роботу і за 5 хвилин я вже був у зоні очікування. Забивши цю зону повністю людьми (яких я нарахував на 2 літаки (Варшава та Неаполь)), було враження що ти їдеш у маршрутці.... а зайшовши до місцевого туалету у міжнародному аеропорту Львів, я не зрозумів куди я попав: мені стало жаль людей, які захотіли в туалет не просто попісять :): паперу немає! Одним словом, я думаю, що до приїзду фанів на Євро 2012 роботи ще є не початий край.

Переліт до Варшави був швидкий та легкий: все-таки перша, а не остання, година польоту. Ловлю себе на думці, що настрій у мене хороший. Звичайно туга за рідними заливає серце і душа кричить, але не плаче. Що таке плаче душа я відчув коли їздив на заробітки у Чехію у молоді роки. Тоді здавалося, що їдеш у рабство і немає вибору, бо на Україні тоді було просто жахливо працювати на трьох роботах за 17$ на місяць... Чекаю виліт з Польщі.

Зараз сиджу з лаптопом у літаку Варшава-Торонто , прийнявши два горнятка віскі з колою і поївши польську курятину, вирішив пописати трохи тексту. У літаку сиджу поряд з дітками, які чемно летять на нове місце життя, а попереду дві V.I.P. персони з пост-совєтського простору:), які дебоширять по повній програмі і дивують народ: то водки мало, то сервіс не той.. дикі одним словом. Так як криза (читай відмазка на всі випадки життя), то їда у літаку гірша, ніж було навіть місяць тому. Чай/кава/соки та спиртне криза не зачепила :). Зате кінопрограма нікудишня... буду дивитися концерт Мадонни на лаптопі.. Чекаю з нетерпінням наступного включення в ефір вже на канадійщині.

Велком ту Канада: Прикордонники – 2 хвилини; Митники – відсутні :). Щастя здоров'я! Як я пожалкував, що МАЛО набрав алкоголю та сигарет...

Торонто-Ванкувер: Прикольно було те, що мені дісталося місце біля аварійного виходу і, відповідно, стюардеса мені провела лекцію про те, як треба бути суперменом, коли будемо падати... Напевно не було б людям так спокійно їхали, коли б вони знали хто буде цим суперменом :). Спочатку було якось некомфортно, усвідомлюючи що можна вилетіти у запасні двері у будь-який момент і причому першим..., але з думкою про те, що не часто літаки падають :), я після безкоштовного горнятка апельсиновго соку, відключився до самого Ванкувера (бо все решта за дойляри продавали – повна криза!).

Місто Ванкувер мене зустріло холодною дощовою погодою та чистим аеропортом. ЯКЕ ЧИСТЕ ПОВІТРЯ у аеропорті! ЯКЕ ЧИСТЕ ПОВІТРЯ біля дому! Моя вулиця! Та хіба це вулиця? Просто непорозуміння після Львівських вуличок... Квартира. Жах! Це не квартира, а конура з фанери без жадного мистецтва... запах індійської їжі у під'їзді... Жах!Жах!Жах! Яке все відносне! Україна – у квартирах супер, назовні – погано :), Канада – з точністю все навпаки... От так і жиємо по дві сторони океяну... і не знаю шо робити, бо по золотій середині – вода :).

Ванкувер. Ранок. Проснувся. Ванна. Спокій. Сніданок. Релякс. Уже ніхто нікуди не біжить :), я просто тайпаю свою чергову брєднятину (r).

П.С. Одне вразило при перельотах у поведінці людей.

Львів виліт: всі пхаються в літак один поперед другого. Певна кількість людей (12 нарахував) дивиться на це все з боку з посмішками на лиці.

Варшава виліт: оголосили, що за 20 хвилин буде посадка. Ніхто не лізе один поперед другого. Але все одно – видно ху іс ху: самі активні в черзі з часу оголошення. Нормальні просто сидять та насолоджуються 20 хвилин чергою.

Приліт літака з Варшави у Торонто: оголосили про посадку і прохання не ставати до моменту зупинки літака – тобто сигналу посадка завершена. Але ж то так важко... Самі активні почали ставати і витягувати багаж, як тільки літак доторкнувся до землі... стюардеси просто кивають головами... ясно ху іс ху...

Торонто – Ванкувер виліт: оголошують порядок по номерах місць хто має заходити... всі сидять до останнього у зоні відпочинку.

Ванкувер посадка: ЖОДНА людина не встала до сигналу посадка літака завершена. Ну і ху іс ху? Висновки можна зробити самому...