Сьогоднішній свіжий блог.

Повернувшись з України (доречі, обіцяні фотографії є тут ), я не зумів перебудуватися: зустрічі, паті, різні екшини мені не дозволяли так просто вернутися до канадійського спокійного способу життя :). Одне, що я зауважив — це те, що мій сон плавно з'їхав до 5-6 годин на добу та я перестав готувати їсти дома. У цей час у мене були різні екшини - від простих посиденьок у суші-барі до Family Christmas Sing-along concert (англійські різдв'яні пісні у виконанні Vancouver Voices). Доречі, багато чого собі міг уявити про себе... але те, що співатиму англійські колядки з залом місцевих людей :):):) - це вже поза моїми фантазіями :). А далі були Свята Вечеря за римо-католицьким календарем, Новий Рік та Свята Вечеря за греко-католицьким календарем. Не буду описувати деталі, так як усе варто робити вчасною, а не місяць по події. Одне, що зроблю, так це те, що ніколи не пізно: ПОДЯКУЮ Григорію, Олі, Іванові, Уляні, Ірині, Стасові, Ані, Світлані та Андрію за створення дійсно української, св'яткової різдв'яної атмосфери на Ванкуверщині у цей час. Один момент: на Новий Рік я викликався спекти сирник для діяспори. Все вийшло як завжди за виключенням того, що сирник не тримався купи :). Але все одно була смакота :) не дивлячись на такий конфуз :). Доречі, було дуже красиво навкруги у Різдв'яно-Новорічний зимовий період: сніг у Ванкувері побив рекорд 40 річної давнини! Доречі, такого морозу та снігу на території всієї Канади не памятають від моменту ведення записів.

Так безтурботно проводячи час останні 3 місяці (перед Новим Роком здебільшо поїдаючи попкорн, сосиски, мівіну та іншу “смакоту”), я не зауважив коли зумів поправитися до 94 кілограм з 82. Все! Так жити не можна! - вирішив я собі та почав знову готувати (бай зе вей купив собі хлібопічку - як результат - хліб не до зрівняння з тим, що у магазинах) та купив абонемент у басейн, сауну, джакузі та зал (приблизно 38 дойлярів США на місяць). От так то легко можна втратити ідеальну форму... і потім важко відновлювати її: так я почав минулий тиждень з 100 метрів плавання у день і вже дійшов до 500, попереду наполеонівські пляни — вернутися до 1 км/день. Щоб не розслаблятися, дав собі додаткову нагрузку на вихідні - лижі.

І забув про головне. Вже другий тиждень поміж цим всім я хворію на ногах якоюсь простудою. У день - все ОК, а під вечір мені зле (голова болить та температура +-37) . Ці вихідні не пішов на лижі (поміняв їх на бовлінг) та просто провалявся дома... . Зате , маючи час сьогодні, написав блог пост :).

По гарячих слідах :)

І знову Варшава, транзитна зона. Не маючи бажання ходити по дюті фрі шопах, починаю писати спогади про останній візит до Львова :). П'ять тижнів мого життя пролетіли як один день! Моя робоча відпустка дійсно вийшла робочою: 48 зустрічей для душі за 30 днів, з яких майже 5 повних днів я витратив на свій процес розлучення (і таке буває у житті не зважаючи, що я білий та пухнастий та моя, вже колишня, дружина – теж... але це не означає, що ми обов'язково маємо бути разом в силу певних причин... Всеодно, щастя та здоров'я я бажаю їй та усій її родині від щирого серця). Детально розповідати про всі зустрічі у мене не вистарчить терпіння. Тому скажу одне – ДУЖЕ ПРИЄМНО було зустрічатися з рідними та друзями, які створити мені незабутні миті перебування на Львівщині. Деякі фотографії та загальні враження я виставивлю пізніше. Вибачайте ті з ким я так і не зустрівся за браком часу, іншим разом напевно. Бай зе вей, всі зустрічі, які були заплановані ще за місяць до візиту відбулися... тому замовляйте зустрічі завчасно :).

Отже, закінчився період відпочинку і я повертаюся до Ванкувера. Надіюся наступним разом мене зустріне чисте та дійсно європейське місто Львів і я вже не захочу їхати назад у той капіталістичний світ під назвою Канада :). Виїзд зі Львова був просто фантастичний – ніхто не зіпсував мені нерви: митники та пограничники ввічливо робили свою роботу і за 5 хвилин я вже був у зоні очікування. Забивши цю зону повністю людьми (яких я нарахував на 2 літаки (Варшава та Неаполь)), було враження що ти їдеш у маршрутці.... а зайшовши до місцевого туалету у міжнародному аеропорту Львів, я не зрозумів куди я попав: мені стало жаль людей, які захотіли в туалет не просто попісять :): паперу немає! Одним словом, я думаю, що до приїзду фанів на Євро 2012 роботи ще є не початий край.

Переліт до Варшави був швидкий та легкий: все-таки перша, а не остання, година польоту. Ловлю себе на думці, що настрій у мене хороший. Звичайно туга за рідними заливає серце і душа кричить, але не плаче. Що таке плаче душа я відчув коли їздив на заробітки у Чехію у молоді роки. Тоді здавалося, що їдеш у рабство і немає вибору, бо на Україні тоді було просто жахливо працювати на трьох роботах за 17$ на місяць... Чекаю виліт з Польщі.

Зараз сиджу з лаптопом у літаку Варшава-Торонто , прийнявши два горнятка віскі з колою і поївши польську курятину, вирішив пописати трохи тексту. У літаку сиджу поряд з дітками, які чемно летять на нове місце життя, а попереду дві V.I.P. персони з пост-совєтського простору:), які дебоширять по повній програмі і дивують народ: то водки мало, то сервіс не той.. дикі одним словом. Так як криза (читай відмазка на всі випадки життя), то їда у літаку гірша, ніж було навіть місяць тому. Чай/кава/соки та спиртне криза не зачепила :). Зате кінопрограма нікудишня... буду дивитися концерт Мадонни на лаптопі.. Чекаю з нетерпінням наступного включення в ефір вже на канадійщині.

Велком ту Канада: Прикордонники – 2 хвилини; Митники – відсутні :). Щастя здоров'я! Як я пожалкував, що МАЛО набрав алкоголю та сигарет...

Торонто-Ванкувер: Прикольно було те, що мені дісталося місце біля аварійного виходу і, відповідно, стюардеса мені провела лекцію про те, як треба бути суперменом, коли будемо падати... Напевно не було б людям так спокійно їхали, коли б вони знали хто буде цим суперменом :). Спочатку було якось некомфортно, усвідомлюючи що можна вилетіти у запасні двері у будь-який момент і причому першим..., але з думкою про те, що не часто літаки падають :), я після безкоштовного горнятка апельсиновго соку, відключився до самого Ванкувера (бо все решта за дойляри продавали – повна криза!).

Місто Ванкувер мене зустріло холодною дощовою погодою та чистим аеропортом. ЯКЕ ЧИСТЕ ПОВІТРЯ у аеропорті! ЯКЕ ЧИСТЕ ПОВІТРЯ біля дому! Моя вулиця! Та хіба це вулиця? Просто непорозуміння після Львівських вуличок... Квартира. Жах! Це не квартира, а конура з фанери без жадного мистецтва... запах індійської їжі у під'їзді... Жах!Жах!Жах! Яке все відносне! Україна – у квартирах супер, назовні – погано :), Канада – з точністю все навпаки... От так і жиємо по дві сторони океяну... і не знаю шо робити, бо по золотій середині – вода :).

Ванкувер. Ранок. Проснувся. Ванна. Спокій. Сніданок. Релякс. Уже ніхто нікуди не біжить :), я просто тайпаю свою чергову брєднятину (r).

П.С. Одне вразило при перельотах у поведінці людей.

Львів виліт: всі пхаються в літак один поперед другого. Певна кількість людей (12 нарахував) дивиться на це все з боку з посмішками на лиці.

Варшава виліт: оголосили, що за 20 хвилин буде посадка. Ніхто не лізе один поперед другого. Але все одно – видно ху іс ху: самі активні в черзі з часу оголошення. Нормальні просто сидять та насолоджуються 20 хвилин чергою.

Приліт літака з Варшави у Торонто: оголосили про посадку і прохання не ставати до моменту зупинки літака – тобто сигналу посадка завершена. Але ж то так важко... Самі активні почали ставати і витягувати багаж, як тільки літак доторкнувся до землі... стюардеси просто кивають головами... ясно ху іс ху...

Торонто – Ванкувер виліт: оголошують порядок по номерах місць хто має заходити... всі сидять до останнього у зоні відпочинку.

Ванкувер посадка: ЖОДНА людина не встала до сигналу посадка літака завершена. Ну і ху іс ху? Висновки можна зробити самому...

Я приїхав до Львова!

...Маючи вдосталь часу у транзитному просторі Варшави, я вирішив трішечки пописати блог, так як з сумками бігати і дивитися що ще де нахаляву лежить уже ліньки :) бо, думаю, що все, що мав купити я вже купив. Отже вертаюся до подорожі. Почалося все як завжди: я хронічно не встигав попакуватися. Безсонна ніч перед польотом виявилася логічною точкою завершення моїх непослідовних дій щодо тижневого пакування. Як зомбі, я сто разів переважував речі: не дивлячись на те, що мої сумки на третину пусті, вони чомусь вперто перевищували ліміт 23 кілограми. Під ранок я найшов компроміс – викинув пару своїх футболок і все ОК - подарунки привести рідним набагато важливіше, ніж просто “повимахуватися” у якомусь крутому вбранні. Але моя радість була передчасною: на самому пункті прийому багажу у мене було ще по 1.2 кг лишньої ваги. Мусів скидати додатковий баласт... але як кажуть, немає на це ради :). Весь мокрий (бо вдягнутий у 2 куртки) та захеканий (легко зрозуміти чому) це дійство я пройшов. Інші дрібниці типу а) забув борд пасси у автоматі – тітонька якась зауважила і кричала мені вдогін; б) випав паспорт, який за 5 сек знайшов; в) забув паролі на сумки, які поставив...я просто не описую. Дякуючи Іванові, ці мої стьюпід кроки виявилися не критичними, але задуматися шо дєлать заставили. Бай зе вей, дякую Іванкові та родині Барабахів, які настояли щоб я всетаки не їхав в аеропорт на автобусі і організували мені поїздку. Бай зе вей два: мені дуже приємно, що усі мої друзі пропонували мені допомогу в організації мого тріпу. Що казати, я лакі бой, що маю всюди хороших друзів. ДЯКУЮ УСІМ!!!!
Ванкувер-Торонто: я просто спав весь час... хібащо, коли 2 рази приносили водичку... тоді просипався. А більше на халяву у AIR CANADA нічого не наливали.
Торонто-Торонто: Так як я секюріті чек пройшов у Ванкувері, то я міг просто по зеленому коридору пройтися 500 м – от і все Але в мене просто не буває! Я мав одну зустріч по передачі документів у Торонто. Це і був непланований екстрім. Я мусів вийти з грін зони, перейти пів аеропорта та знову проходити секюріті чек. Це вже потім я зрозумів, що це була типу митниця Канади. Прикольно, бо мєсто встрєчи виявляється змінити можна і як результат – 25 хвилин я чекав на зустріч. А потім за пару секунд забіжав у дюті фрі купити парфуми... встиг :). Торонто -Варшава: Чи помінявся я за півтора року? Так. Коли летів – Варшава-Торонто, то я пив 2 рази коли роздавали кроваву мері. Тепер, я просто нагло просив кроваву мері у окрему одноразову посуду + соки + вино + колу. Ну, і в перерві між першим та другим разами, так раз 5 приходив і просив ще соку. От що з людьми капіталізм робить! І,що саме цікаве – зовсім не соромно :).
Митниця Польщі – ЗДИВУВАЛА. Я думав, що пройшовши перевірку у Торонто, наступним буде Львів. Але поляки зробили ноу-хау – по середині транзитної зони поставили дверцята, через які пропускали народ... при нагоді забираючи УСІ рідини куплені у дюті-фрі місткістю більше 100ml. Можете собы уявити як я стояв у черзі і чув як матюкаються люди, що вони не розуміють чому у них забирають товари куплені у дюті фрі... з жахом чекав своєї черги і думав чи 160 багсів, які в останній момент залишив у Торонто. Це додаткові витрати... пройшло (бо , як вже писав, мав по 100ml баночки. Чекаю Львівщину :).
Львів!Львів!Львів! Все було добре, за винятком – а) одна моя сумка була взламана і повністю перерита – все з кульків повитряхували... помоєму, нічого не пропало... напевно шукали гроші. Сама митниця прогледіла в моїх речах їжу – лосось зловлений на Ванкуверщині... і нажаль, конфіскували. Ну кажуть по законодавству не можна... на мої слова може домовимося... я зрозумів - наша митниця вже не бере. Лише за красіві глаза (слова митниці) мені не наклали штраф 250 грн, а так (думаєте приїхали з Канади і все тут можна купити? Ваша Канада наші продукти не пропускає, чому ми повинні...) проблем не було. Отже Львів! Батьки, Родина Друзі! Життя прекрасне – іду насолоджуватися ним...