Ukrainian Day in Vancouver.

У Greater Vancouver Аrea (тобто Ванкувер з містами-сателітами, таким, наприклад , як Burnaby, де я винаймаю житло) проживає біля 80 000 людей з українським коріням :). Не дивлячись на це, лише цього року вперше у місті Ванкувер було проведено День України на офіційному рівні. Ініціатором цього дійства виступила Суспільна Служба Українців Канади. Отримані кошти від Дня України будуть спрямовані на підтримку Паралімпійської збірної України на Зимових Паралімпійських іграх, що пройдуть у Ванкувері у березні 2010 року. Можливість участі української команди паралімпійців в Іграх стримується недостатнім фінансуванням з боку українського уряду. Українська діаспора співпрацює з Національним паралімпійським комітетом, щоб забезпечити місцеве розміщення, транспортування і спеціалізовану підтримку для паралімпійців. Я дав собі слово, що цей сайт буде без політики... тому не буду ставити дурні питання що таке держава, народ, тобто, платники податків, та влада, тобто, менеджери, які розпоряджаються зібраними податками, щоб забезпечити нормальне життя народові та гідно представляти його інтереси у світі. Все це - речі дискусійні. Тому вертаємося до Дня України. Я бачив як це все дійство готувалося і скільки сил та часу пішло на його підготовку. В особі Світлани Комінко (президент Ванкуверського відділення Соціальної Служби Українців Канади) дякую усім, хто приклався до організації такого чудового евенту! За 2 роки, що я у Ванкувері, я перший раз побачив стільки людей на українській забаві (450-500), якісний звук та танці, які треба було розганяти :)! Як памятаю з казок, кажуть, що і я там був, мед-пиво пив, по вусах текло, в рот не потрапляло... У моєму варіанті трішки все інакше було: мед не їм принципово :), пиво заміняю винцем, а вусів не маю. Зате у рот потрапили сало, варенички зі сметанкою та українські сосиски. Нажаль, не мав можливості робити багато фото/відео, але краще хоч пару фото ніж нічого:) та короткий відеозвіт :):

п.с. Добираючись на День України громадським транспортом, я був здивований, як одна старша жіночка мене запитала у скайтрейні чи я часом не в українському національному одязі. На моє здивування вона відповіла просто - я сама з Англії дитиною сюди приїхала... а працювала в молодості з українцями - дуже веселий та доброзичливий народ. Приємно було чути такі слова.
п.с.п.с. Дякую кумам Юрі та Олі за чудову вишивану сорочку!

Закриття літа.

Як не сумно, але літо закінчилося. Найбільш це відчули дітки в Україні, які пішли до школи. Доречі, у Канаді до школи дітки йдуть після дня трудящих (Labor Day). Цього року це буде 7 вересня. Я відчув закінчення літа по останньому купанню в океані: уже холодно. Тепер я пробую позбиратися до купи і закрити усі літні дири: тобто виставити фотографії у інтернет, до яких не доходили руки. Доречі сьогодні мій день пройшов у зовсім інших роздумах, тему до яких мені підкинула ранкова преса процитувавши когось з відомих "Гроші це є не найважливіша річ на світі. Це є любов. На щастя, я люблю гроші!" та детально роз'яснивши, що і як можна з'економити живучи одному і бути при цьому гаппі. Я був вражений, бо перший раз тут побачив анти-пропаганду сімейного типу життя... Мені здається, що я сміло можу сказати, що цей лозунг є ні достатньою, ні необхідною умовою: є як бідні одинокі так і багаті сімейні. Як на мене, є ще такі речі як здоров'я, удача, діти, друзі, улюблена справа і т. д. які хотілося б мати як кожному індивідуму зокрема та і сім'ї у цілому також. Доречі ще раз про гроші :). Я на днях чув, що тут викладачі мільйони заробляють. Хотів перевірити цю останню новину і знайшов простенький сайт, де середні погодинні оплати по спеціальностях виставили. Подивіться, кому цікаво. Не забувайте, що це лише зарплата, з якої не зняли податки :) та обов'яязкові відрахування. Ну і повертаючись до обіцяного - загублені фото. P.S. Довго тішився від останнього коментаря Андрія Груховецького. Доречі, саме його коментар надихнув на сьогоднішю брєднятину.