А час минає.

Будучи сьогодні на роботі, я зауважив, що замучився до кінця робочого дня. Організм потребує реновейшн :) - а це лише понеділок!!! Добре, що у нас тут вихідний день у середу буде: можливо, відісплюся накінець-то. Але трішечки помізкувавши я зрозумів головну причину недомаганія - рівно рік тому я був у відпустці.
Час не минає - час просто летить!!! Тому у голові у мене сьогодні був день спогадів про останні відвідини Львова та зустрічі з родичами та друзями у затишних львівських квартирах, кав'ярнях та ресторанчиках. І чому ж це та Канада так далеко від вул. Сніжної знаходиться? Тому я знову хочу до Львова... З другої сторони, нещодавно я подивився фотографії і прослухав курс як можна за 2-3 тижні відвідати різні куточки Європи і не дуже дорого (1000-2000$). Тому знову хочу в Європу. Ще чув, що добре на Кубі (1000-2000$) та Домініканській республіці (1000-2000$) зараз. Не дивно - хочу і туди. Одним словом... зробивши логічний висновок, я ще трішечки почекаю (так пів року :)) і поїду у відпустку до Австралії (1000000$ - тобто на всі гроші :)).
Доречі перший раз мав досвід відкривання туристичної візи по пошті. Не буду філософствувати, чому Україна не потрапила у групу країн, громадяни яких не потребують візи, чи групу країн, громадяни яких можуть лише послати електронного листа та отримати електронну візу. Це риторичне питання до української влади. Одним словом... Я мав можливість послати документи по пошті. Був приємно вражений, як працює візовий відділ в Австралійському посольстві. По-перше, я прочитав усі вимоги щодо отримання візи. Не побумайте, що погано читаю, але у мене виникло аж три питання. Я задав їх на сайті посольства (електронним запитом тобто). За три дні я отримав вичерпну детальну відповідь. За цей час у мене виникло ще одне бонусне питання. Соромно, звичайно, що пропустив.. Але що робити - пишу знову. Знову за три дні - відповідь з коментарем, якщо я ще щось не розумію - то питай без проблем. Не повірите - питань більше не було. Зібрав усі документи, послав кур'єрською поштою. За 2 дні отримав електронний лист від візового офіцера, що все-таки трішечки помилився (ну це нормально - 10-15% багів на функцію :)). Я відправив не правильний тип кур`єрського конверта, яким мають повернути мені паспорт. Тому офіцер перепитався, чи повернути мені паспорт простим листом (яке входить в оплату розгляду візи), чи я пришлю гарантований (registered) лист. Я прислав registered лист (мені вказали три опції, де тупо вказали поштового оператора та назва сервісу (конверту), який цей оператор надає для пересилки важливих документів в середині країни). Я вибрав Xpresspost™ від СanadaPost, послав і, у загальному, за 8 днів я тримаю свій український паспорт з австралійською візою у ньому.
Узагальнюючи, можу сказати, що по зрівнянню з канадійским посольством, яке ні на що не відповідає, це просто можна сказати - не до порівняння. Цього тижня буду бронювати квитки...

Олімпійський вогник, A H1/N1 та інше.

Цікаво спостерігатити за подачею інформації з двох сторін світу. Уже кілька днів, як вірус A H1/N1 - основна подія в Україні, про що не можна сказати у Канаді: ми вже пів року усі з цим живемо і кожен надіється, що його пронесе. Схеми дій уряду однакові: дайош безкоштовно вакцину у народ!, попередньо усіх налякавши, що без неї - просто усім гаплик. А це, взагалі то, не є безкоштовно, а за рахунок держбюджету. Питання хто від цього виграє стає риторичним. Доречі, останнє опитування канадійців каже, що лише 30% планує зробити прививку. Ту одна цьоця з Фінляндії, яка підробляє міністром здоров'я у цій країні, взагалі каже, що це є спланована акція, і вони,тобто фіни, не підтримують вакцинації взагалі. Нажаль деталі лише англійською:



Вертаємося до Канади. Так от тут був такий собі прикольчик: уряд виділив першу партію вакцин для First Nations (перші поселенці, для яких тут дуже багато пільг). І пішло питання в ефірі від незадоволених: а чому першу партію дали їм? Добре це чи ні, тобто, дали вакцину як піддослідним кроликам чи тому, що усе краще першим поселенцям? На що урядовці чесно кажуть: усе найкраще першим поселенцям :). От так тут дбають про First Nations :). Тому питання з прививками риторичне - хто у що вірить тим шляхом і іде. Причому сам. А результат - лотерея.
Доречі щодо масових акцій. Чомусь про страшний грип усі забули у момент, коли олімпійський вогник завітав на терени Канади: усюди масові акції та зустрічі вогника з Олімпії, якому не страшна епідемія і криза. Доречі, організовано це теж державною структурою, яка забула що казали лише 2 тижні тому... Була у мене спокуса понести факел, за що треба було 350 дойлярів заплатити. Нажаль, жаба перемогла мій олімпійський дух і я спокійно спостерігає за дійством з ранкових газет - де ж той вогник вде побував.

Ну і, на кінець, трішки інформації щодо грошеняток, так як закінчився місяць і я вже усе порахував... Я не думаю, що мій пост став закликом для Google відкрити рекламу для україномовних сайтів, але це сталося! І тому, я скромно вставив рекламний блочок собі так місяць тому нікому не казавши у незручному місці (зліва,внизу). Результат прогнозований - у середньому мега заробіток складає 2 центи у день (менше 1% відвідувачів клікає на рекламу). Сьогодні мав натхнення (та жагу до легких грошей :)) наваяти новий темплейт для свого блогу, щоб реклама була у зручному для натискування місці - справа, зверху. Що з цього вийшло скажу за три місяці. Доречі сайт мами пані Ляля, який покищо має відвідуваність у 4 рази меншу ніж мій блог, приносить 36 центів у день. Легко бачити, що покищо це лише заняття, яке приносить мені та моїм близьким задоволення,що теж не маловажно.
На цьому і закінчую писанину на сьогодні.
П.С.Будьте усі здорові та багаті!

Пост-простудні нотатки.

За горнятком духм'яного чаю з лимончиком я вирішив зробити дві речі: по-перше, добити остаточно вірусні бацили у моєму тілі, які вже так тиждень не дають мені спокою; по-друге, трішечки оновити мій блог подіями минулого місяця.
Так на початку минулого тижня я почув перші симптоми простуди. Як завжди, подумав, що пронесе :). Нажаль моя думка не матереалізувалася і вже у середу зранку я був у доктора, щоб вияснити чи часом то не свинячий грип :) у мене поселився. Як завджи - я все перебільшую :). А доктор виявився добрий — знову мені виписав tylenol і казав усе пройде. А дальше ніц не памятаю. Жартую. А далі, як завжли :), добрі люди Іра та Олексій, сказали мені кращі методи та засоби лікування і, по-моєму, вже усе у мене ОК сьогодні. Зате вихідні я провів дуже просто дома: читав інтернет, спав та дивився телевізор. Це все не цікаво.
Цікаво було пару тижнів тому: я з друзями їздив на CYPRESS MOUNTAIN - OFFICIAL FREESTYLE SKIING & SNOWBOARD VENUE FOR THE 2010 OLYMPIC WINTER GAMES подивитися як там справи просуваються щодо підготовки до Олімпіяди і чи все готово до нашого зимового відпочинку :). Все ОК! Доречі, цього року я не купляв абонемент на Grouse Mountain так як хочеться пропобувати щось інше. Тому чекайте нові відео :) незабаром. На Cypress ми були у кінці вересня, коли у Ванкувері тепло ще було ходити у сорочці... так от на горі ми витримали лише 10 хвилин... думаю, що проблем зі снігом там не буде точно на момент проведення Олімпіяди! Після інспекції ми поїхали у японський ресторанчик повечеряти. Так просто ми провели вихідний вечір. Наступного тижня було просто паті, потім просто вихідні, а потім - одне мега паті :): Thanksgiving day! Хочеться подякувати Ірині та Олегу, які зорганізували це дійство у своїй оселі, та Саші, Ірі та Стасу - які теж приклалися до свята! Я цього разу схалявив (“приготувавши” вино), чого не можу сказати про дівчат: Саша спекла просто чудову індійку, Іра зробила смачну закуску, а Ірина... це окрема розмова. День перед цим я мав майстер-клас від Ірини по приготуванню бесквітного торту. Я думаю, що усі в курсі, що я непогано готую та печу чізкейки :), але ніколи не думав наскільки це не просто зробити бісквітний торт. Точніше думав, що дуже просто... але почувши лекцію про всі інградієнти і процеси приготування я не зауважив, як пролетіли 3 години... і зрозумів, що я просто дилетант у цій справі. Ну що я можу сказати, кращого бісквіту я ще не їв!!! Я знову пересвідчився, що людина - професіонал у своїй справі — це сила! Згадав, як я просто дивився на фотографії так років 10 тому, коли не знав що таке кольороподіл і глибина кольору 24 біт... про компютери просто мовчу :). Пару фотографій з описаних подій.