I am OK :).

Пишку наперед, що в мене все ОК. Навіть дуже... Просто муза не приходить і, як наслідок, не можу себе заставити щось написати толкове :). Буду відвертим - лінь перемогла цього тижня: всю неділю валявся у ліжку та байдикував... Можливо виправлюся на тижні :)...

Події тижня.

Цей тиждень пролетів швидко, так як робочих днів було лише чотири. Але не дивлячись на це, я був замучений в кінці тижня. Причина проста — фізичне знесилля :). Точніше відсутність фізичних навантажень. Як результат, я мав не зрозуміло який приступ 2 тижні тому. Хто ще не знає, 5 числа я спокійно їхав на роботу... аж раптом мені потемніло в очах і чую, що серце випригує і не можу дихати... (знову забув як дихати!!!! :(:(:(). Все, що витиснув з себе, це сказати тіточці, біля якої стояв у метро: ХЕЛП МЕ ПЛІЗ та взяти її руку та прикласти до свого серця... Вона мені зразу дала місце і вже хотіла швидку викликати на найближчу станцію метро... як вмів пояснив, що в мене таке буває та не треба швидкої, лише місце, щоб сісти і розслабитися. Так як медичної страховки місцевої ще не маю, то сам виклик швидкої (по-моєму біля 250$-500$) може стати причиною серцевого нападу :). Хоча маю страховку з Онтаріо. Саме цікаве, що так числа 4го, я скурпульозно почав вивчати медичну систему Канади, так як кожна провінція тут, це як окрема держава, і має свої нюанси. В Онтаріо (там є славне місто Торонто :)) медицина безкоштовна і вступає в дію після 3ох місяців перебування в провінції, в Брітіш Каламбія — ти мусиш платити так званий monthly premium — тобто страховий мінімум 54 $ в місяць на людину, а далі гнучка система знижок коли є сім'я, діти, річний дохід. Кому цікаві деталі, дивіться тут. Ця належність до Медичного Сервіс Плану є обовязковою для жителів Брітіш Каламбія і вступає в дію після 6 місяців перебування у Брітіш Каламбія. Тому, коли кажуть, що медицина на халяву в Канаді — це відносно. В Онтаріо при сплаті податку в кінці року, сума на медицину включається в податки, а в Брітіш Каламбія - то окрема парафія :). Тому і виходить, що податки брітіш колумбійці платять менше... але це не так. Не дивлячись на це та подивившись на стан медицини в Америці (фільм Sicko by Michael Moore — автор Fahrenheit 9/11), я все таки впевнений, що тут медицина БЕЗКОШТОВНА (при середній зарплаті канадійця 40000$/рік — заплатити 600$ на підтримку медицини тобто 1.5% від зарплати то не є так і багато). Не знаю на скільки ця медицина якісна, і дай Боже, щоб подовше не доводилося відчути це не власній шкурі. Бо думки і розповіді чув діаметрально протилежні, а істина десь, як завжди, по середині. Бачив лише одне, що швидка тут їздить дійсно швидко і забезпечення її явно на порядки вище українських швидких. Я мовчу про життя ЛІКАРЯ тут і про його соціальний/матеріальний статус. Не до порівняння...
Щодо мого інциденту — це все просто пояснити. Сидяча робота і не загорами геморой, простатит, імпотенція ну, і як фінал — інфаркт або інсульт. Картина не втішна і надо шота рєшать :). І те, що в мене в спині нерв защемило — це дзвіночок, що я вже на стартовій прямій цього невтішного прогнозу :) здобутків сидячої роботи. Вихід простий — добре харчування, мінімум нервових переживань та активний спосіб життя!
Почнемо з першого — харчування. Без сумніву, що перевершити мою маму в приготуванні їжі, це є не реально :). Моя бабця також, ще в радянські часи, завжди щось придумувала, щоб здивувати оточення при скудному виборі продуктів на ринку. Але її маково-горіхово-ромові торти я памятаю добре до сьогодні. Це була просто смакота, яку не можу ні з чим порівняти і до тепер... Я згадав мультфільм Ratatouille (2007). Коли я його дивився в кінотеатрі там була сцена, коли ревізор попробував творіння кухаря-мишки і в нього в мить згадалося дитинство, як мама приготувала якусь його любиму страву... скажу чесно, що в мене пішли мурашки по шкірі і сльози на очах. Я зразу згадав, як мама колись заставляла мене їсти і казала, колись згадуватимеш і думатимеш, який був дурний ... вже згадую. Але, як то кажуть немає нічого поганого, щоб на доре не вийшло. Мамина та бабціна школа залишили слід :). Цей тиждень я просто фотографував те, що собі приготовував їсти. На снідакок в мене стандартно: пластівці кукурудзяні + курага , банан, ізюм, мускатний горіх, грецький горіх + молоко або сік. А на обіди вечері було наступне... і, як кажуть, дівчата!!! де дивилися ваші очі :):):) - такий талант не розгледіли — дивіться тепер в інтернеті :) мої кулінарні творіння. А ще я вмію багато чого :), перелічувати довго... одним словом, такий бриліянт пропадає... Ладно все про себе та про себе. Знаю, що треба скромнішим бути.... але не виходить.
Минулого тижня я також відвідав з дружнім візитом японський ресторан. Олег десь знайшов цей заклад і запропонував мені з'їздити. Ми там і повечеряли. Було дуууууже смачно і не дорого. Одна з фотографій є з цього ресторану — а не з мого домашнього столу :). Можливо треба буде попробувати що смачного їдять інші нації — тобто походити по різним національним ресторанчикам. Мезину та супрастіну в мену багато :), а розширити свій кулінарний кругозір лишнім не буде :).
Нерви — нерви... легко говорити: не переймайся, не хвилюйся, не переживай. Напевно це, все таки, залежить від кожної особистості і це закладено на генному рівні як вижити в цьому світі кожному індивідуму. Згадую серіал IT Crowd. Там є ціла серія присвячена стресу... Просто абалдєнний фільм. Рекомендую подивитися. Стрес, як рукою знімає. Але в загальному напевно немає однозначного рішення. Коли організм чує, що все — приїхали, тоді і включаються тормозні реакції — пофігізм, просте “забивання” на все і так далі. Кожному своє.
На рахунок активного способу життя. Це у нас родине :). В мене так активності на десятьох, але не має де тратити :). Я вже писав на рахунок спорт комплексів тут. Не минуло і ще одного місяця, але все одне Євроспорт у Львові на першому місці по чистоті та сервісу у моєму суб'єктивному рейтингу. Сьогодні є неділя. І в мене найбільша проблема — де подітися і як провести вільний час. Бо завжли є спокуса проспати цілий день. Але я не піддався спокусі у цей раз... Ще в суботу після прибирання квартири (такий собі лайт фітнес :)) я вирішив піти на розвідку у спорткомплекси у найближчому радіусі 10 км. По гуглу нагуглив 15 лінків але так як мені Олег показав один з комплексів біля тогрового центру Metropolis, то я в нього і вирішив піти і не шукати пригод собі на голову. Скажу зразу — не дойшов. Так, як зробив стратегічну помилку: я пішов не навпростець, як співає наш Поплавський, а через торговий центр. Так і пролетіло 2 години. В результаті, крім ecco я знайшов ще одну файну фірму — Columbia :). А яке в них взуття виявилося файним і чомусь дешевим... як кажуть взула та забула... в мене так і вийшло. І вже потім мозок та здоровий глузд казали, що в мене повна хата ecco (а вони як ковзани — важко зношуються) та не потрібно мені ще одну пару осіннього взуття, навіть такого красивого, як я взув пару хвилин тому... хоча і ціна по-моєму OK як на халяву — 80$. З цією думкою я проспався, і ранком всетаки душа ще хотіла нового взуття на халяву... Сьогодні я вернувся в магазин і побачив це взуття знову... все сподобалося... ціна не сподобалася 135$. Вчора якась потвора не не своє місце поставила.. ніякої знижки немає :(. Думаю за 135$ завжди встигну купити. З таким настроєм я дійшов до басейну. Тобто рекреаційного центру: басейни (один дитячий, один дорослий), сауна, джакузі, тренажерний зал. За вхід платиш $5.10 + 2x0.25$ (роздягалка в басейні і тренажерній частині комплексу). Щодо роздягалок — то єврейська система 40+40 = рубль 40 тут працює на ура. В роздягалці ти кидаєш 25 центів кожен раз, коли закриваєш свою камеру схову. От, наприклад, забув мило — давай ще 25 центів! От так і тренується організованість мас :). Щодо мас. В більшості це китайці. Такі кумедні — вcі такі задоволені життям, радуються всім дрібницям та так захоплено один одному щось завжли говорять... це плюс - настрій підмімає. Що їх багато — це мінус :) і настрій просто.... В комплексі я провисів 4.5 години — зал (перший раз після Торонто, майже не плавав бо китайці... дивись вище :) + сауна та джакузі...). Так день і пролетів :). А зараз був весь в хорошому настрої та натхненні для написання цього блогу, п'ючи китайський ароматний чай та заїдаючи німецьким печивом.

P.S. У моїх друзів Андрія та Іринки Бідочків цього тижня народився хлопчик з чим і вітаю їх від щирого серця! Здоров'я, Достатку, Удачі та Божого Благословення для нового жителя Землі!!!

P.S.P.S. Місяць жовтень - традиційно червоний у моєму записнику. Я вже пропустив річниці весілля кумів Ігора та Іринки Новосадів, Юри та Олі Токарів, день Народження похресниці Христинки, а попереду ще так з 10 екшинів, які я пропущу... Це дійсно САМЕ ВАЖЧЕ, чим треба жертвувати прийнявши рішення бути в іміграції. Але моя любов до всіх моїх рідних/друзів не має кордонів!!! З цим і живу. Здоров'я, Достатку, Удачі та Божого Благословення усім моїм любимим людям на Землі!!!!

Володя у Ванкувері.

Минулого місяця у мене в гостях був Володя Крупач протягом 10 днів. Всі це зауважили, так як часу на пости та спідкування в мене не було :). Надіюся сьогодні все надолужити :). Отже Володя... Він гризе граніт науки у Львівському Інституті Менеджменту (ЛІМ). Я в захоплені, що від не зупинився на традиційно одній освіті і вирішив за власні кошти здобути другу вищу освіту - MBA (Master of Business Administration http://en.wikipedia.org/wiki/MBA). Не можу сказати про себе такі слова, так як дисертацію я так і не захистив в силу об''єктивних/cуб''єктивних причин. Змарнував шанс, який мені дав колись рідний вуз - рекомендації для вступу до аспірантури :). Хоча за останні 5 років я мав ще можливість захиститися... але я зробив інший вибір, в результаті чого я зараз тут :). Кожному своє :). Вертаємося до Володі. У ЛІМ виникла ідея послати людей на стажування у Канаду. Приймаючою стороною виступав British Columbia Institute of Technology (BCIT), що в місті Ванкувер. Ще місяців так 4 тому Володя мені говорив, що можливо приїде до Канади, але не у Торонто (де я був у цей час), а у Ванкувер. Що ж не зробиш, щоб побачити товариша! За цей час я підготувався добре — перебрався до Ванкувера, знайшов тут роботу, винайняв квартиру... одним словом, зробив усе, щоб побачити/прийняти Володю... А причина проста — він один з небагатьох активних дописувачів на моєму блозі :). Без сумніву, що перше місце в даній номінації посідає мій кум Андрій Глуховецький, якого я також радий буду прийняти у Ванкувері при нагоді :). Андрійко, придумай нагоду :). Зі слів Володі, стажування та білети студенти проплатили з власної кишені, а решта - організаційна робота та культурна програма — це на себе взяв BCIT. Точніше - Світлана Хомінко – організатору туру зі сторони BCIT. Весь тур відбувся завдяки її зусиллям та її ентузіазму. Хотів би відзначити, що пробувши у Ванкувері лише два місяці, я майже не знайомився з людьми навкруги. Всі знають, який я скромний в зав'язуванні нових знайомств, і як мало в мене часу на товаришування... весь час себе гружу і так різними екшинами, що часу дійсно обмаль... З приїздом Володі виникла нагода побачити діаспору тут. У Торонто, як всі памятають, я жив в українському районі і мені вистачало спілкування з Олею, Іринкою, Любою, п. Марією та їх оточенням/родиною. Завдяки їхнім зусиллям в Торонто був для мене суцільний святковий день :). Хочу ПОДЯКУВАТИ їм ще раз при нагоді :). Вертаюся до теми : Я весь час чув в Україні, що діаспора помагає Україні а ще більше вчить як будувати Україну. В уяві наши людей, діаспора тут — старенькі дідусі/бабусі з мішками грошей, які заробили тут за все життя і тепер тратять ці гроші на благочинність, щоб про них всі говорили та захоплювалися + вчать як будувати Україну :); ні, щоб приїхати в Україну і тут все робити самим... Це і озвучив пан Медведчук на останньому з”їзді українців (багато з цих українців, доречі, стали діаспорою завдяки “плідній роботі” цього ж таки пана Медведчука )... Не знаю чому склався такий стереотип, але це пропоганда. I ще одна порада: треба уникати діаспору — бо засосе і загниєш — ніколи не впишешся в місцеве життя і, як результат, нічого не доб”єшся... Це теж стереотип. Як завжди, головний критерієм повинна бути ЛЮДИНА та її вчинки. Безумовно, що звички, традиції, менталітет — це речі, які є спільними для однієї національності, і які зближують людей. І так виходить, що краще мати в оточенні добрих людей зі спільними звичками, традиціями та менталітетом. Але це не є ні необхіна ні достатня умова, як кажуть математики, щоб твердження було правдивим. Зате напевно таки 100% істина щодо поганих людей та негативу — хочеться мати силу та можливіть відмежуватися від цього. Думаю, що про націю складається враженя в залежності від поведінки більшості. І, як казав наш перший президент Кравчук: маємо те що маємо :). тому і стереотипні представлення можливо і правдиві... але враження треба складати від випадку до випадку. Як кажуть тут: кейс бай кейс :). Отже, забігаючи на перед, скажу, що враження в мене про діаспору у Ванкувері склалося дуже позитивне. Не знаю, чи матиму час з кимось потоваришувати дуже близько, але думаю що при можливості спілкуватимуся з цими людьми :). Я побачив, як прості люди стараються зробити добро, нічого не вимагаючи взамін... Високопарні слова, але.... Простий приклад, організація цього туру. Світлана в церкві попросила відгукнутися людей, які б могли прийняти українців на час їхнього відвідування BCIT. Помоєму 15 студентів приїхало з України. Тобто відгукнулося 15 сімей тут у Ванкувері, які змогли прийняти цих студентів. Більшість сімей — це імігранти зі стажем 5-10 років, які тут все починали з нуля і досягнули якогось стабільного стану. Напевно це було не легко. Але тепер води дивляться по іншому на світ і думаю, що основна причина прийняти людей з України було бажання дати можливість хоча б кільком людям трішки більше побачити світу, подивитися де є Україна зі сторони, розширити свій кругозір... Вершувшись до дому, ці студенти вже думатимуть про два варіанти: як щось поміняти в Україні (в силу своїх можливостей) або як імігрувати з України. Це вже друге питання. Чи це не є вклад у розвиток України зі сторони діаспори? Думаю, що так. Колись поляки так підтримували своїх, все робили для того, щоб більше поляків побачило світ. Як результат - Польща тепер набагато попереду нас... Але про таких людей з діаспори ніхто не говорить. Нажаль. Згадую випадок, коли моя хресна мама Галя Чабан, яка живе в Америці, прислала фотографії з дому. Я там побачив Настю Гончар — дівчинку, яка спасла свою сестричку, а сама мала дуже сильні опіки. Їй робили операції в Бостоні. Я був в шоці, коли взнав, що ця дівчинка жила в моєї хресної мами. Доречі, прохання прийняти Настю теж було озвучене в церкві. І моя хресна мама відгукнулася на нього. По українському телебаченню я протягом місяця-двох весь час чув, як президент Ющенко та уряд помагають дівчинці в лікуванні. Не спорю. Можливо в лікуванні - так. Про це повторювалося 100 разів з телеканалу на телеканал, що вже починало дратувати людей. Хоча б один раз хтось сказав, що живе ця дівчинка у родині з української діаспори і діаспора помагає цій дівчинці також. Не чув жодного разу... Не думаю, що людям з діаспори потрібно це, але можна сказати ДЯКУЮ цим людям. Думаю, що таких прикладів дуже багато, просто вони не доносяться до людей в Україні... На цьому лірично-патріотичний розділ закінчено. Хоча можна говори та та писати дуже багато на цю тему...
Вертаємося до Володі! Я обіцявся зустріти його в аеропотру в 16.15 год якогось там дня. Це не важливо. Важливо час. Це була субота і я мав досить багато часу на те, щоб добратися до аеропотра вчасно... Правильно. Як завжди я запізнююся :(. Так прийти за 2-3 хв до відправлення поїзда, це норма для мене. Мій кум Тарасик може вам, при бажанні, розписати ці екшини, коли ми з ним кудись їздили і скільки нервових клітин я йому вбив... Але випадок з Володею став моїм рекордом — я прибув у аеропорт у 17.55. Так — мінус 1 година 40 хв. Не буду описувати свій стан. Ніякі виправдовування не підходили... Але, дякуючи затримці літака та митниці Канади, Володю затримали аж до 18.00 :). Так що все вийшло навіть не зле :), якщо не врахувати що 2 пляшечки медової української з перцем горілочки для мене розбили чи то митники чи то прикордонники чи то доблесні грузчики. Я сильно не розстроївся по відомій причині :). Правильно — медова, значить не для мене. Я планував подарувати цю горілку моєму проперті менеджеру, завдяки якій я не залишився на вулиці 2 місяці тому і яка мені дуже сильно помогла з облаштуванням квартири. Значить не судилося. Зате моя бехерувочка доїхала нормально ціла і готова до споживання !!! Ось і зараз, для натхнення, смакую її пишучи цей пост і з жахом зауважую, що пляшка (літрова) то закінчується :):):). В Україні пляшечка бехерувочки/мартіні та кільо краветочок на виході з супермаркету при місячній закупівлі продуктів — то був принак що в мене все ОК. Інакше моя Улянка казала, що напевно в мене фінансова криза :):):).
Вертаємося до Володі! Один день Володя побув у родині Людмили та Віктора Омельченків, яка першою зголосилася прийняти українських студентів. Але так я живу набагато ближче до центру Ванкувера і, думаю, мені менш накладно було гостювати Володю, то він перебрався до мене. Два тижні пролетіли швидко та цікаво. Будні дні — це рутина: в мене робота, у Володі наука та бізнес зустрічі, ввечері ми десь ходили по місту/магазинах. На вихідні Світлана та діаспора влаштували виїзд на пікнік у Horseshoe Bay -виїзд на пікнік у Horseshoe Bay - Whytecliff Park , на другий день вихідних - екскурсії по кількох мальовничих місцях Ванкувера : Vancouver Grouse Mountain, Capilano Bridge. На наступні вихідні Людмила організувала поїздку в Burnaby Mountain Park я потім показав Володі Stanley Park. Так і пролетів час. Думаю фотографії самі по собі розказують як було файно там нам. Сорі, так як виставив фотографії обмежену кількість фотографій з Володею. Більшість - лише себе, любимого. Хто хоче побачити Володю — заходьте на його блог (http://vkrupach.blogspot.com/). Про те як ми тут по вечорах обговюрювали політичну та економічну ситуацію в Україні і шляхи виходу з кризи. Це інше питання. Добре, що є Юля тимошенко, яка знає що і як робити. Дай Боже, щоб дійсно щось зробила... Люди ій повірили, надавши ще один шанс. Хотілося б вірити, що в неї, так як і в інших політиків колись таки та проснеться совість і вони подумають про народ... бо працьовитості потенціалу - ми ні чим не гірші канадійців... так, не буду знову вертатися до вступу... Наближався день від''їзду Володі... В мене почався депреснячок.... дуже хотілося до дому, до Львова, не дивлячись на те що Ванкувер зе бест. Крім того я мав температуру пару днів. Настрій ніякий. Знову пуста хата та 4 стіни.. Поскучав, подумав і згадав анегдот: адін :(:(, савсєм адін :(, адін :( :), савсєм адін :), адін :):):), савсєм адін :):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):):)...

Фінансовий звіт за другий місяць життя в Канаді.

Можу спати спокійно... Не минуло і чотирьох годин, як я підбив свій бюджет за минулий місяць і в мене все зійшлося :). Трішки важко стало вести бухгалтерію, так як дали мені кредитну картку... плутаюся де “+ “де “—“ в розрахунках ставити. Але вже, по-моєму, освоїв ази обліку кредитної історії... тим більще, що все є он лайн в банку...Не знаю, чи ще комусь цікава ця інформація, але вирішив цього місяця такаж виставити її в блог. Наступного місяця вже напевно не писатиму — бо це вже буде рутина. Отже, цифрі наступні:


Коменти:
RENT — Не подумайте, що халява :). Хто не памятає, я просто минулого місяця заплатив за 2 місяці наперед. Але цифра 780-800 місяць все ж таки засмучує... Але то таке.. Ну дуже велика квартира для одного скромного хлопця :). Треба собі завести якусь тваринку...Наприклад - козу. І, як каже якась народна мудрість, за місяць — два виставити її за двері. Тоді почуєш, як добре без кози і так багато місця навкруги... а потім другу козу... :):):). Ой, я забув що я кіт...
FURNITURE - немає потреби щось купляти ще.. покищо. Можливо теелвізор куплю наступного місяця... але компа з інтернетом вистачає. Покищо :).
CLOTHES — не можу втриматися від зрубних покупок... попав на розпродажу взуття і не втримався — купив не ECCO :) - а новий мій улюблений бренд - http://www.merrell.com/ - якість така ж, але ціна дешевша. Ну і пару інших халявних речей не пропустив :).
FOOD — витрати такі ж як минулого місяця, але реально став більше їсти — і вишуканіше... просто вже трішки орієнтуюся що де і за скільки
HOME MAINTENANCE — но комент.
ENTERTAINMENT — відпочивав не менше цього місяця. Деталі про останні 2 тижні напишу на вихідних.
HYGIENE, HEALTH — ніц не помінялося - вітаміни, зубні пасти щітки, креми... краса потребує жертв :):):) стрижка 16$, хто не в курсі.
PHONE — подумую про SKYPE Pro з наступного місяця. Покищо лише кредит на скайпі для екстрених випадків..
OTHERS — просто тратився на речі, які мені хотілося — купив фотоапа :).
Все, йду спокійно спати...

I am OK :).

Мені дуже приємно, що багато людей після мого двотижневого мовчання в блозі, занепокоїлося за мій стан і перепитало листами чи у мене все ОК. Так все ОК :)! Настільки були насичені подіями дні, що до компутера майже не підходив + трішечки прихворів... Але думаю за ці вихідні (знову 3 дні субота - понеділок) надолужу пропущене... Чекайте :). Всіх, кому я не байдужий, цілую та обнімаю!!!!