Жити — це добре, а добре жити — ще краще!

Дивлячись українські новини та читаючи українську пресу, можна легко мати представлення як живуть українські міліонери і хто вони є. Суб`єктивно здається, що більшість з них все накрали і є або бувшими бандитами, або діючими, або просто представниками середнього та вищого ешелону влади. Причому більшість з них живуть у фешенебельних помісцях, які закриті за багатьма мурами від трудящихся і добратися туди можна або по перепустках, або коли ти журналіст, який героїчно проривається в таку зону через повітря або воду... Але, як кажуть, одна баба казала... тому не хочу узагальнювати на всіх. Думаю є якийсь процент не бідних людей :), які досягнули все своєю працею, не ставши при цьому бандитами :) і не йшовши "по трупах" інших до свого багатства... Сумно, але думаю що процент таких людей не є великий. Не думаю, що в Канаді якось було інакше — просто поколінь пару пройшло і теперішні дуже багаті родини (мульти-міліонери та мільярдери) просто не згадують чим займалися пра пра дідо з бабою :)... Мені дуже хотілося побачити як живуть рядові трудові міліонери в Канаді і чи варто мені ставити перед собою ціль стати таким же міліонером чи просто кинути цю ідею і придумати собі якусь іншу ціль :), яка оправдає моє перебування тут :). Така нагода в мене випала 15 числа: я був на передріздв`яному прийомі, який організував президент компаніі, де я працюю. Так як працівників у нашій компанії не багато, то всі ми помістилися у будинку шефа — простого трудового міліонера Канадщини. Скажу зразу — виявляється і деревяні будиночки бувають не погані, якщо у них вікна з склопакетами, червоне дерево на підлозі, нормальна опалювальна система (тобто так як у нас — водичка в батереях, а не повітря з дирок у підлозі), вхід у будинку як у фільмах: великий хол та сходи + кууупа місця. Я так не рахував, але думаю 400-600 квадратних метрів хатка потягнула. Про басейн з хатки мовчу — просто красота. Ну і звичайно місце розташування будинку — це мальовнича північна частина Ванкуверу, де живуть усі міліонери. Причому, СУТТЄВА різниця — двох метрових мурів і закритих зон тут я не побачив, хіба що кілька поліцейських машин, які патрулюють вулички. Думаю, що патролюють дууууже пильно і це просто знімає потребу мати мури. Бо, як казала наша нова прем'єр міністр - " я людина не наївна" :) і розумію, що безпека потрібна велика, так я придурків вистарчає всюди. А багаті люди є завжди мішенню... Доречі тут не вулиці, а просто ліс з дорогами, які дозволють під'їхати до помість вище згаданих міліонерів десь врізаних в горі між дерев... ляпота :).
Доречі, добирався я до місця на таксі. Тарифи на таксі тут наступні: при посадці $3.25 + $1.67/KM. В таксі електронний лічильник висить у формі великого табло з червоними цифрами, які чомусь весь час міняються ... причому дуже швидко :(. Щось я відволікся від теми будинку. Коли зібралися всі гості, господар влаштував нам екскурсію по цій "квартирі" так на 15-20 хвилин, яких мені стало достатньо, щоб усвідомити, що дерев'яна хатинка теж не зле :). Я взяв з собою фотоапарат, але якось не пасувало робити фотографії.. Тому варіант краще раз побачити ніж 100 разів почути не вийде.
Паті пройшло весело і цікаво — господарі приготували безліч індійських страв. Всі ви знаєте, що я дуже алергічний і не ї`м гострого. Але вирішив, що колись та й треба почати щось міняти. Запасшись необхідним набором лікарств, я просто почав все пробувати. Хочу вам сказати, що було все дуже смачно. Хіба що одна чи дві стравиі мені не сподобалися. Ну і на другий день мене ніц не боліло. Так що всек ок і можу сказати: І я там був, але медку не ї'в, а все решту попробував і вижив :). Коли ми зібралися йти до дому, то кожному ще в дорожку дали презентік: дрібниця, але дуже приємно. Приїхавши до дому у скромну квартирку у спальному райончику я знову захотів стати міліонером :)...
p.s. Бізнес план з виграшем джек поту в лотерейку 6 з 49 покищо не виходить. Якимось чином весь час випадають інші цифри. Не можу зрозуміти чому. Думаю над якимось іншим планом. На певно буду грати в лотерейку 7 з 56 :).
p.s.p.s. Цей тиждень промайнув як один день. Причин було дві: на роботі не сходився один алгоритм (не буду описувати деталей :)) + я цілий тиждень не висипався, тому що сам не знаю чому :). От так і живу...

Новини останніх тижнів :).

Багато днів пройшло, коли у Ванкувері був сніг :) і я зауважив, що пам`ять починає у мене давати збої, так як не памятаю всіх екшинів звітного :) періоду. Висновок простий: треба і надалі тримати себе організованим і не лінуватися писати нотатки :) раз в тиждень. А тепер спогади :):
Коли ще був сніг, я писав, що не розумію які технологіїї приховані в енергозбереженні квартир... Ну це зрозуміло — не можу ж я все знати, не дивлячись на свою геніяльність та скромність. Але те, що приховані енергозабезпечуючі технологіїї відсутні у китайських кедах (то такий вид дешевого взуття :)) - я впевнений. І, коли я бачу зараз милих посміхаючихся китайців у цих кедах за 5$ на ногах при мінусовій погоді і мр3 плеєрах іPod на вухах (явно не по 5$), то я все-таки не розумію, яка то музика повинна литися з цих наушників, щоб аж ноги зігрівало... За тиждень я змирився з цим і більше не загострюю своєї уваги на цій проблемі :). Але поділитиcя з вами цим мусів :) , бо болить ...
Головною подією минулого тижня був приїзд до мене Івана Івануса. Він приїхав вчитися на 7 місяців до BCIT і так як я маю можливість помогти нєбєзвоздмездно :) людині без надто великих зусиль, то я вирішив його трішечки прігріти так до 2ох місяців в моїй великій, як на одного, оселі :): - буде мені веселіше. Покищо в Івана “випробовувальний період” :) і, якщо він мені сподобається :):):), то ми зможемо при певних обставинах наступних пару місяців прожити разом — веселіше і, чесно кажучи, трошки дешевше житло мені обходитиметься тоді... Так от, маючи гіркий :) досвід зустрічання Володі (я запізнився тоді на 1 годину 40 хв), я проаналізував дорогу до аеропорта та за допомогою інтернету знайшов короткий шлях ще за день перед прильотом Івана. Але, як кажуть, і що це мені дало — я знову запізнився на 1 годину 40 хв ...Так заховав ключі від квартири, що сам знайти не міг... і тут я зрозумів — всі люди мають якісь унікальні дані/звички, чим вони “запямятовуються” іншими (читай дратуть інших)... моя звичка запізнюватися, це те, що напевно ніколи не зміниться :(:(:( - звичайно я старатимуся вдосконадюватися, але.... Радує лише те, що люди, які мене люблять, сприймають це нормально :) .(так само як і мою скромність і геніяльність :)).. У Івана просто не було вибору і він просто з цим змирився :). Те, що мені буде весело, я зрозумів наступного дня, коли ми зайшли віддати передачу одній українській сім`ї на 5 хвилин а вийшли за 5 годин :) - українська гостинність це сила !!! Я по своїй натурі хлопчина общітєльний (мені так здавалося до недавна), але по зрівняюю з Іваном — я просто замкнутий пацан :). Думаю, ще не раз писатиму про різні екшини, на які потраплятиму завдяки Івану...

13 грудня!!!! Перший раз святкування моїх іменин було не у Львові :). І, чесно скажу, трошки сумно було лягати спати на передодні з цією думкою ввечері, але, збудившись від телефонного дзвінка кумів Юри та Олі (вони були першими цього року :)) та відкривши поштову стриньку/skype/icq, настрій у мене був супер. Під кінець дня я отримав 60+ вітань від моєї родини, кумів, друзів, бувших співробітників і знову зрозумів Я ПРОСТО ЩАСЛИВА ЛЮДИНА !!! Не маючи зараз ні влади, ні грошей та знаходчись за тисячі кілометрів - я залишився людиною, яку люблять та пам`ятають!!! Cупер!!! Всім дякую ще раз за вітання! Звичайно, були люди які мене і не привітали — а я чекав... :( , але я думаю це сталося в силу відсутності інтернету або їх зайнятості або незнання :) як це зробити... але це не важливо — я їх все одно люблю :). Кажуть, що тут на роботах не святкують день народжень і взагалі нічого не святкують. Я, звичайно, поважаю традиції суспільства у якому живу, але доповнити їх не вважаю поганим :). У мене на роботі є ще один Андрій — хлопчина з Києва. Ну як не зробити паті в нашій хаті :)! Я розумію, що у це важко повірити, але я НЕ пожалів своєї улюбленої пляшки Becherovka 1L (яку мені з України передали — бо тут не можу знайти ніде....), + в мене була пляшка gorilka "Chortycya" (Андрій з Києва мені її подарував) + купивши закусончик (огірочки мариновані + шиночка + сир + хліб = 60$ :) в центрі Ванкувера) , ми були готові до впровадження нової традиції в компанії. Отримавши дозвіл від президента, ми мали паті по тестуванню цих благородних напитків присвячених іменинам Андріїв! Свято вдалося :). І мені було приємно. Іншим — надіюся також :). На рахунок дозволу на проведення паті — це була для мене новина з життя Канади: безумовно такі речі погоджуються і в офісах в Україні, aле тут є ще один нюанс: якщо на роботі паті і хтось п`є алкоголь, то керівник (або уповноважений ним) зобов`язаний попередити їх, що машиною їхати не можна. Інакше, коли буде аварія, тоді винуватий крім шофера і керівник офісу де пили...сядуть всі. От така не замислувата логіка. Причому, коли співробітник скаже, що він не їде додому машиною, а сам поїде — це вже його особиста проблема. І не сумнівайтеся — всі співробітники підтвердять або заперечать, чи керівник робив попередження чи ні... от такі то тут правила :).

Президент компанії нас запросив в суботу на паті у свій будинок ... але цьому я посвячу окремий пост, який можливо напишу посередині тижня — по свіжих слідах :).

P.S. Task: самогоноваріння в Канаді та як працюють медичні страхівки; Status: In process; %: 30-70%. Due date: after 01/01/2008 :).

У Ванкувері сніг!

Ця радісна новина стала повною несподіванкою для місцевого ТТУ (Трамвайно-Тролейбусного Управління), про яке я писав раніше :). В перший день морозів (-3 C) тут, в одному з районів, пустили тролейбуси старих моделей в ночі, щоб вони не дали можливості утворитися льоду на електропроводці до ранку. Бо тоді нові моделі тролейбусів не зможуть їздити... цікаве рішення. Я подумав, а що буде коли буде -10 :). Не довго мені довелося чекати цього моменту, щоб насолодитися передбачаваним результатом: Сьогодні було — 7 і взагалі, на вихідних випав сніг. Багато снігу, багато мокрого снігу :):):). Як результат утворилися пробки на дорогах, весь громадський транспорт збився з графіку... Я сьогодні добирався до центру 1год 45хв замість звичайних 25 хвилин. Не можу забути сьогоднішній істеричний крик (інакше не скажеш) водія автобуса, яка таким чином попереджала, що в салоні дуууууже слизько, будьте уважні. Це вона казала кожному з пасажирів, що заходив... Так на третій зупинці мені захотілося в неї чимось кинути :). Доречі навкруги я не зауважив, щоб хтось тут цей сніг прибирав... Напевно всі надіються, що він завтра розтане — кажуть буде +13 :)... Так що з радістю можу сказати, що до зими ніколи ніхто не готовий з комунальних служб, не дивлячись чи Канада це чи Україна.

Не можу зрозуміти, чому у мене в квартирі тепло — вікна тонесенькі, стіни деревяні, опалення (це окрема історія — поки не побачиш, не зрозумієш) відносно наших батарей так 30% за розміром... десь тут приховані технологіі є, які я не розумію :). Але не дивлячись на це все, я цього тижня умудрився всетаки похворіти. Температура у мене пригала спонтанно, і я , відповідно, пив лікарства теж спонтанно :). Таке враження, що все ОК зараз, але чомусь дуже замучений. Навіть не знаю, що ще написати..., згадав....

Ви собі не уявляєте, але в Канаді теж існує проблема піратства на інтелектуальну власність. Виявляється тут є люди, які качають музику та фільми через інтернет і не платять за це гроші! ЖАХ! Як їм не соромно! Але так як канадське правосуддя ще у 2003 році сказало, що копіювання музики (не знаю щодо фільмів) з компутера на компутер (Р2Р) для власного користування — це не хорошо, але має право на існування і є легальним.... то всі лейбли, як кажуть, ”з'їли сливку” і ніц зробити не можуть. Хоча кажуть, що лобіювання цього питання є дуже велике. А покищо статистика наступна: Як часто ви качаєте музику на халяву: 4% - кожен день; 9% - раз в місяць; 12% - один-два рази в місяць; 16% - пару раз в рік; 28% - ніколи, бо не знаю як; 31% - ніколи, бо це не добре... Вам це не нагадує попередню статистику про секс :)?

Не маю сили, щось писати ще сьогодні.

П.С. З сумом зауважив, що починається груднево — січневий святковий період у моєму календарі св'ят, днів народжень та іменин... Знову я все пропущу. Але душою я з моїми рідними, кумами та друзями — людьми, яких я уже люблю і яких мені дуже не вистарчає зараз. Я вас всіх дуууже люблю! Напевно просто сісти в літак і полетіти на Львівщину, але покищо я все ще хочу стати канадійцем :) - сам не знаю чому (інтуїтивно напевно:) ), тому як казав Кравчук: маємо те що маємо і немає на це ради :).