І знову тиждень пролетів :).

Як не сумно, але час летить невпинно... Здавалося, що щойно були вихідні... а тут знову вихідні :). Напевно в мене життя тут починає бути звичайною рутиною... Але немає на це ради — не може ж бути св'ято кожен день. Але добре, що, як мінімум, 2 дні в місяць є завжди св'яткові і піднімають настій: дні отримання зарплати :).

Так от такий в мене був не св'ятковий настрій цілий тиждень, поки не отримав чергову партію сміття — набір рекламок з навколишніх магазинчиків, салончиків, сервісів... Зазвичай я не читаю цей пакет макулатури, бо в голові цифри і так не триматимуться, а при потребі купити щось, все одно використовую інтернет — це найкращий спосіб визначити ціну... Цього разу було 2 конверти, які, як мінімум, треба було відкрити і подивитися в середину. Один з конвертів мені і підніс настрій :). Це був опитувальник ... від похоронного агенства :). Пару питань: 1. Якщо ви помрете, то що ви бажаєте: a) бути закопаним; б) бути спаленим; в) ще не вирішив :); 2. Якщо ви помрете, то ви бажаєте покласти весь тягар турбот на ваші похорони на родичів чи на агенство?; 3. Наскільки ви любимі в сім'ї/родині і наскільки вони захочуть виконати вашу останню волю? ... от такі психологічні питаннячка :), по яких можна зробити висновок наскільки вас можна взяти в обороти... . І в кінці просто шедевр: Якщо ви заповнили анкету і відіслали її нам, то во отримуєте НА ХАЛЯВУ програму планувальник ваших похорон!!! Тут я випав повністю. Все таки ще є речі, якими мене можна вразити :). Ну потім я ще так пів годинки походив по своїй квартирі савсєм адін, задаючи собі питання: якщо вмру тут савсєм адін , то навіть не знаю що буде з тєлом :(. Потім я вирішив, що буде проблема, будеться вирішувати :), а так не має чого себе грузити ... І, якщо буде проблема, то мені вже буде не до цього :).

Продовжуючи тему: місяць тому у Канаду на ПМЖ їхав один 40 річний мужчина з Польщі. Його протримали 9 годин у Ванкувері на кордоні. Так як він володів лише польською та російською мовами, його не розуміли прикордонники. В результаті, уявіть собі, що вас тримають в чорирьох стінах 9 годин нічого не пояснюючи, в цей же час вас чекає мама в аеропорті і не знає чи ви приїхали чи ні... Природньо, що нерви не витримують і ви псіханете. Так цей мужчина і зробив :(, за що і поплатився життям — місцева поліція його просто вбила, застосувавши TASSER (електрошок 60000 В) 2 рази.... Добре, що один з пасажирів зазняв це на відео — тому приховати цей інцидент не вийшло. Зараз це є скандал номер один в Канаді. Питань море: невже не було перекладача (або просто працівника аеропорту) з польської/російської? Цей мужчина не мав зброї. Невже 4 поліціянти не могли його зупинити без електрошоку? що це за поліція тоді... Безумовно, що це інше питання з другої сторони: людина їхала на ПМЖ в іншомовну країну, не маючи навіть перекладу на папері хто він такий і яка мета його поїздки...це нормально? Бай зе вей, тут xтось з урядовців ляпнув, що не зобовязані ми тримати перекладачів з не дуже популярних польської/російської мов.... Польша та Росія зразу відреагували нотами протесту... Були заклики навіть бойкотувати Олімпіаду... Так що не все тут супер... Я, доречі, згадав, коли Володя прилітав — я десь годину не міг вияснити чи він прилетів чи ні... Так що прилітаючи до Канади, будьте спокійні і підготовлені до розмови на границі. Бай зе вей, коли я прилетів яко нью імігрант, мені задавали теж багато питань. Більша половина питань - це питання, що були у формі , яку я отримав в Канадійському посольстві, коли візу отримував + додатково питання (по памяті здається що це повний перелік): де я буду жити перші 1-2 місяці; куди прислати перманент кард; чи мене хтось зустрічає; чи є в мене гроші, необхідні для завершення процесу іміграції.

Не буду більше про невеселе. Цього тижня я читав статті про нерухомість та кому жить на Канадщині харашо :). Як виявляється, проблеми ту подібні до України: все дорого :(. Проживання : Середня ціна будинку (так і не знайшов, що собою представляє будинок в цифрах (поверхи, метраж)) наступна від найдорожчого до найдешевшого за 01-10.2007: 568500$ - Vancouver; 415000$ - Calgary; 399013$ — Toronto; 339400$ - Edmonton; 272800$- Ottawa; .....148000$ - St Johns, Nfld; 140300$ - Saint John,N.B.; 122800$ — Thunder Bay, Ont; Trois Rivieras,Que.

Проблема знецінення грошей теж не обійшла Канаду. Якщо взяти за основу (100%) 2002 рік, то в 2007 ціни по країні зросли так: їжа: 108.7-114.2; житло: 111.4 — 143.1; транспорт: 113.8-121.0; мебель, та все звязане з підтримкою житла: 100.9-105.8; медицина: 103.2-109.6. Плюс зауважте, що долар америки за 5 років втратив в ціні ~ 20% з (0.84 --> 1.01).
Одним словом, що робити далі — це питання яке мене не перестає хвилювати не дивлячись на поради Карнегі... і відповіді, нажаль, ще не маю.

П.С. Про Xеловін вже забув, що хотів писати.... :). Як кажуть росіяни: хороша ложка к обеду :). Тому про цю подію напишу наступного року по свіжих слідах. А зараз лише моє скромне личко на Хеловін 2007 і пару фоток з роботи, де ми святкували...

Спостереження тижня.

Минулий тиждень я не мав чим зайнятися, тому вирішив трішечки почитати української преси... Нажаль ніц нового за пів року не помінялося... Як був безлад, так і залишається. Як результат - ніхто ні за що не відповідає. Знову появилася стаття в місцевій газеті про Україну. Нажаль, як завжди, невтішна стаття про трагедію в Керченській затоці. Народу пояснили просто: пам'ятаєте як біля Ванкувера за 100 км танкер розлив тонну нафти і ми тут всі перелякані ходили, так це квіточки .. біля України вилили в пару десятків раз більше всього, чим нанесли просто непоправиму шкоду природі... Хто вилив, як вилив - ніц немає... от і скажіть, що подання інформації не грає ролі... Не будемо про це — це відомі речі. Вертаюся до української преси. Довго сміявся, прочитавши про важливу подію - відвідини президентом України ДАI. Це, я так розумію, вічно живуща організація, з якою президент бореться як зі Змієм Горинечем — одну голову зрубає, на цьому місці дві інші виростає... Там була мулька, що камери спостереження потрібно в Києві поставити для кардинальної зміни ситуації в столиці. Але є проблема щодо закупки - вони дуже дорогі (десятки тисяч гривень). Цікаво скільки в ціні цих камер закладено відкату? :). Читав коментарі... Всі в “захоплені” від ініціятив президента та пояснюють, що не в камерах справа, а в транспортній інфраструктурі країни, яка є у плачевному стані в загальному і повністю відсутня в окремих населених пунктах. Думаю собі - легко критикувати. Якщо знаєте як виправити ситуацію, то зробіть :). Я сам не знаю як це можна пофіксати по всій Україні. Приїхавши у Ванкувер, я побачив тут чудо під назвою СкайТрейн (SkyTrain) і думаю собі, це ж ідеально б вирішило проблему транспорту у Львові — ніц рити не треба, лінія займає, так на окo, 10-15 метрів в ширину. Маю з чим порівняти не на словах, а на власному досвіді яко простого пасажира, який їздив громадським транспортом Львова, Києва, Кракова, Варшави, Праги, Торонто та Ванкувера в середньому не менше місяця в сукупності. Думаю, що не викличе новини, що в Кракові, Варшаві, Празі, Торонто та Ванкувері автобуси та трамваї ходять по графіку. Не буду казати щодо наповнення — по різному, але так, щоб хтось кудись пхався , як мінімум, у Ванкувері такого не бачив. В Торонто так :). Згадав, що притаманне Канаді, а більше ніде такого не бачив. Водій, при вході в автобус, вітається з пасажирами. Звичайно, що пасажири заходять ЛИШЕ черезпередні двері не штовхаючись та пропустивши дітей та інвалідів - як книжка пише, тобто в павилах прописано. Спочатку було якось не по-собі, а тепер прикольно — зранку вже тобі настрій піднімає ця дрібниця... Завжди задався питанням, як в нас так зробити з громадським транспортом— готові відмазки: дорогі вузькі, місця немає , люди злі і т.д. Я й кажу, що не знаю як це можна пофіксати. Але, як мінімум, не красти міські гроші які мали б служити розвязку транспортної проблеми хоча б на локальному рівні. Памятаю, як я працював на глобал меркюрі юкрейн — то така собі “кампанія”, яка мала право на рекламу на громадському транспорті у Львові. Правильно — нормальні гроші за рекламу йшли фірмі, а в ТТУ копійки платили офіційно за аренду трамвайних площ... Не офіційно, думаю, щомісячні відкати були нормальні. Думаю ніц не помінялося і до тепер, хіба що фірма рекламодавець.... А потім плачуть, що грошей на новий трамвай не має. Просто цинізм найвищого гатунку щодо простих людей. Хто контролює рекламу на транспотрі тут ? Це питання просто викликало квадратні фейси у моїх співробітників: як хто? Translink (місцеве Трамвайно Тролейбусне Управління) це все контролює. Це ж його бізнес. Бо технологічно (купити пару станків для друку реклами та найняти дизайнерів/друкарів) це набагато дешевше, ніж десь замовляти у третьої фірми і для чого... Безумовно, це не основні гроші ТТУ, але не малі і покривають певний сегмент витрат. От так просто. Бачив цього тижня, як тут підтримують скайтрейн — профілактично чистили ескалатор, який і до того був чистий, як на мене... за 2 дні почистили і поскладали назад. Це треба бачити, як всі деталі акуратно було поскладано на прощадці, яка перед тим була застелена якимось типу ковроліном. Щоб плитку не надщербити... Звичайно, цього ніхто не зауважує, і сприймається це яко нормальне явище.... але я ж все ще це бачу і покищо ще є речі, які мене дивують.
Вертаймося до Львова і моєї ідеї що для Львова буде ОК мати свій скайтрейн. Побачивши суми грошей, які коштує побудова скайтрейну я зрозумів, що моя ідея — це просто моя ідея :) яка нею і залишиться :(: побудова нової 19 km лінії Canada line буде завершена до початку Олімпіади і розрахована сполучити аеропорт та центр міста. Виділено наступні гроші: Уряд Канади: $450 million; Уряд провінції British Columbia (читай Львівська область): $365 million; Vancouver Airport (який чомусь теж не банкрот, а навпаки — процвітаюче підприємство) : $300 millionTransLink (Трамвайно тролейбусне управління): $400 million А тепер роздуми в голос щодо цього всього, що написав вище. Ну з країною зрозуміло. Не догнати. Але задаю собі дурне питання: що та кому треба зробити щоб, як мінімум, розібралися з грошима в трамвайно-тролейбусному управлінні -прихід/розхід і винести на міське обговорення про потоки грошей, навколо цього бізнесу... я не знаю чи взагалі це питання десь реально проштовхнути. І проблема не в ТТУ, а так у всьому транспортному хазяйстві...

Щоб підняти вам настрій, напишу про те, що в Канаді теж є проблеми :). Так тижня 2-3 тому було проведено опитування типу “SEX in Canada”. Рузультати обговорювалися в майже усіх халявних газетах (які я читаю) і висновок один: проблема в країні страшна і треба щось думати як покращити показники - бо нація вимре або буде поповнюватися лише імігрантами. Я не полінувався і зліпив файлик з графіками з газет. Так що дивіться і постарайтеся знайти проблеми та позиціонувати себе в цих опитуваннях :) (Натисніть мишкою на малюнку, щоб збільшити і побачити надписи...):

Бай зе вей, тут ще є опитування типу “Чи нормальний я?” - де висновок робиться не по відповідях, а по процентному співвідношенню відповідаючого до маси: якщо твоя відповідь, як у більшості — ти нормальний :). Цікавий підхід. Так що привіт всім (нормальним та не нормальним).

Bowling

Цей пост присвячується моєму любимому кумові Тарасикові — палкому прихильнику гри боулінг :). Так от, виявляється в Канаді це є також досить популярний вид релаксу для трудящихся. З ностальгією згадую, як ми ходили з дружнім Progress тімом шаріки поганяти в боулінг клeб в готелі Інтурист і, заодне, відсвяткувати дні народження ковокерів. Ці відчуття за гроші не купиш і питання сервісу, довкілля і т.д. не мали тоді ніякого значення для мене, точніше це питання були другорядні. Компанія SoftServe організувала паті 8 березня для всіх працівників у елітному клубі MI100 у Львові 2 роки тому. От думав я тоді, куул — побачу нарешті, як виглядає нормальний боулінг клуб у Львові. Бо тільки чув, що там все як має бути.... І дійсно, саме обладнання боулінг клубу було дійсно добре і воно відповідає світовим стандартам, як прийнято тепер говорити. А от сервіс... такого хамства зі сторони обслуговуючого персоналу я не бачив давно. Знаючи, скільки це коштувало Серву в грошах — так як було заплачено за аренду усього комплексу — я довго був у шоці. Але знову ж таки, це не було головне. Головне, що у це час на Серві започаткували традицію святкуваня додаткового свята для працівників, що можна було лише вітати. Але вернемося до МІ100 :)... при питанні чи можна пограти боулінг і скільки це коштує мене майже обматюкали на рецепшині — таких як я є дуже багато і дівчинка замучилася всім казати, що місць немає. На питання коли будуть місця відповідь була — а яка Тобі різниця... Хто ти такий? Можете уявити мій фейс, з яким я повернувся до компаніі, яка дуже хотіла пограти боулінг... Один з віце президентів СофтСерву, який і був організатором цього дійства, не повірив моїй розповіді і пішов виясняти сам. Напевно теж почув щось подібне у відповідь. Але передзвонивши комусь з керівництва, за пару хвилин він все поклеїв для нашої компанії: випадково звільнилася одна доріжка і ця ж дівчина, що нахамила мені 10 хв тому, мило пропонувала відпочити... Далі було ще веселіше... поряд з нами були так звані VIP клієнти: пяні, обкурені і буйні. Їхня поведінка просто шокувала нашу скромну компанію, але самі розумієте ніц зробити не можна. Все це задоволення коштувало 18$/година. Не памятаю скільки ми відіграли, але, по-моєму, 3 гри на 6 людей за 2 години. Тобто 18 ігор за 36$. Це я написав тому, щоб було зрозуміло, що в Канаді це задоволення дорожче - CAN$4.65 гра, сервіс опишу далі, хоча сильгно писати немає про що... Закінчу про елітний клюб MI100 у Львові. Додатково до боулінгу там було ще 2 зали — дискотека та ресторанчик, де грала весела музика. Почну з дикотеки — музика, то суб'єктивне... а от сервіс :) догадайтеся самі. Правильно...жахливий. 10 хвилин я чекав, щоб отримати сочок та пиво. Дочекавшись, замовлення я отримав здачу: 100 грн — 10(сік) — 14(пиво) = 26 грн. Напевно, все-таки на моєму фейсі написано, що я лох :(. Хвилин десять чекав, щоб дівчинка повернулася в мою сторону і все-таки віддала мені здачу правильно. Цікаве те, що біля каси стояв дядько, який спостерігав за масою, і коли дівчинка подивилася на нього, він кивнув стверджувально головою — тобто, можеш віддати гроші тому лоху, який виявився наглим і, як мінімум перерахував свої гроші... от це просто супер бізнес! І на довершення опису цього паті: я пішов послухати дійсно професійну музику, яка була у третьому залі. Один нюанс. Хлопчики офіціянти трішенки матюкалися один з одним — тобто своєрідно виясняли де чий клієнт. Не минуло і 15 хвилин як вони розібралися і я отримав свій чай... Можу сказати одне — елітний заклад MI100 запамятав на все життя :).

А тепер про НЕ елітний а простий боулінг клуб в Ванкувері. СКУЧНО, як каже мій кум Андрій :). Доречі це було біля 7 години вечора і місць у закладі теж не було. Я розумію, що повірити важко... але ніякого хамства. Чемно пояснили, що зараз усе зайнято і розказали коли і що звільниться. Трошки треба почекати, якщо ви не проти... дали телефон, щоб наступного разу передзвонити і зарезервувати місце наперед. Пантів мало, всі веселі навкруги, пяних не має, якось все по дитячому виглядає.... І ще — я побачив пенсіонерів, які компашкою прийшли теж побавитися боулінг... це дійсно вразило і ти розумієш проблеми пенсіонерів тут і у нас...+ пару сімей з дітьми... От і немає про що більше писати :). Лише відео, як ми з Олегом кеглі збиваємо :).