Ukrainian Day in Vancouver.

У Greater Vancouver Аrea (тобто Ванкувер з містами-сателітами, таким, наприклад , як Burnaby, де я винаймаю житло) проживає біля 80 000 людей з українським коріням :). Не дивлячись на це, лише цього року вперше у місті Ванкувер було проведено День України на офіційному рівні. Ініціатором цього дійства виступила Суспільна Служба Українців Канади. Отримані кошти від Дня України будуть спрямовані на підтримку Паралімпійської збірної України на Зимових Паралімпійських іграх, що пройдуть у Ванкувері у березні 2010 року. Можливість участі української команди паралімпійців в Іграх стримується недостатнім фінансуванням з боку українського уряду. Українська діаспора співпрацює з Національним паралімпійським комітетом, щоб забезпечити місцеве розміщення, транспортування і спеціалізовану підтримку для паралімпійців. Я дав собі слово, що цей сайт буде без політики... тому не буду ставити дурні питання що таке держава, народ, тобто, платники податків, та влада, тобто, менеджери, які розпоряджаються зібраними податками, щоб забезпечити нормальне життя народові та гідно представляти його інтереси у світі. Все це - речі дискусійні. Тому вертаємося до Дня України. Я бачив як це все дійство готувалося і скільки сил та часу пішло на його підготовку. В особі Світлани Комінко (президент Ванкуверського відділення Соціальної Служби Українців Канади) дякую усім, хто приклався до організації такого чудового евенту! За 2 роки, що я у Ванкувері, я перший раз побачив стільки людей на українській забаві (450-500), якісний звук та танці, які треба було розганяти :)! Як памятаю з казок, кажуть, що і я там був, мед-пиво пив, по вусах текло, в рот не потрапляло... У моєму варіанті трішки все інакше було: мед не їм принципово :), пиво заміняю винцем, а вусів не маю. Зате у рот потрапили сало, варенички зі сметанкою та українські сосиски. Нажаль, не мав можливості робити багато фото/відео, але краще хоч пару фото ніж нічого:) та короткий відеозвіт :):

п.с. Добираючись на День України громадським транспортом, я був здивований, як одна старша жіночка мене запитала у скайтрейні чи я часом не в українському національному одязі. На моє здивування вона відповіла просто - я сама з Англії дитиною сюди приїхала... а працювала в молодості з українцями - дуже веселий та доброзичливий народ. Приємно було чути такі слова.
п.с.п.с. Дякую кумам Юрі та Олі за чудову вишивану сорочку!

Закриття літа.

Як не сумно, але літо закінчилося. Найбільш це відчули дітки в Україні, які пішли до школи. Доречі, у Канаді до школи дітки йдуть після дня трудящих (Labor Day). Цього року це буде 7 вересня. Я відчув закінчення літа по останньому купанню в океані: уже холодно. Тепер я пробую позбиратися до купи і закрити усі літні дири: тобто виставити фотографії у інтернет, до яких не доходили руки. Доречі сьогодні мій день пройшов у зовсім інших роздумах, тему до яких мені підкинула ранкова преса процитувавши когось з відомих "Гроші це є не найважливіша річ на світі. Це є любов. На щастя, я люблю гроші!" та детально роз'яснивши, що і як можна з'економити живучи одному і бути при цьому гаппі. Я був вражений, бо перший раз тут побачив анти-пропаганду сімейного типу життя... Мені здається, що я сміло можу сказати, що цей лозунг є ні достатньою, ні необхідною умовою: є як бідні одинокі так і багаті сімейні. Як на мене, є ще такі речі як здоров'я, удача, діти, друзі, улюблена справа і т. д. які хотілося б мати як кожному індивідуму зокрема та і сім'ї у цілому також. Доречі ще раз про гроші :). Я на днях чув, що тут викладачі мільйони заробляють. Хотів перевірити цю останню новину і знайшов простенький сайт, де середні погодинні оплати по спеціальностях виставили. Подивіться, кому цікаво. Не забувайте, що це лише зарплата, з якої не зняли податки :) та обов'яязкові відрахування. Ну і повертаючись до обіцяного - загублені фото. P.S. Довго тішився від останнього коментаря Андрія Груховецького. Доречі, саме його коментар надихнув на сьогоднішю брєднятину.

Реклама на сайті.

Все нове, як кажуть, починається з бажання або ідеї :)... Приїхавши у Канаду 2 роки тому, я попав у інший незвіданий світ капіталізму і, як немовлятко, почав цей світ пізнавати. Вільного часу залишалося обмаль, а поділитися з усіми родичами та друзями останніми новинами — тим паче. Після кількох нездоспаних ночей :) з переповіданням тих самих подій моєму оточенню, до мене прийшла ідея — писати блог, який мені з'економить час, з однієї сторони, і дасть можливісь цю інформацію отримувати усім бажаючим з першоджерела, а не з сервісу “одна баба сказала...” :). Тому над питанням заробляння на блозі я і не думав. Спочатку. :). Так за пів року у мене виникло бажання взяти те, що лежить на поверхні – тобто дойляри, які всім роздають десь там. Мені захотілося розмістити контексну рекламу від Google (Хто не в курсі: AdSense — це система контекстної реклами, що платить вам за кліки на оголошення на вашому сайті). Але вже було пізно. Памятаю, що я досить довго шукав як додати контексну рекламу від AdSense на україномовний сайт. Марно! Як я начитався тоді у неті, на певний час компанія призупинила надання контексної реклами для українців (при реєстрації акаунту у списку мов, на яких ведеться сайт, “українська” була відсутня :( ). Десь місяць тому повернули українську назад, але контексна реклама не підтримується і надалі.Зараз там є, наприклад, користувацький пошук... який мені приніс 5 центів за останній місяць :). Але мова не про мої мільйони. Отже, на мою думку, причин не підтримки україномовних сайтів кілька: а) оголошення на українських сайтах поки що не є ефективні так як рідко відповідають змісту сайту. І, як наслідок, людина, попавши на сайт, не клацає на рекламу, бо ця реклама її просто не цікавить; б) мало українських рекламодавців; в) процент людей, які самі собі наклацували реклямки неприродньо великий :); г) процент людей, які наклацували друзям реклямки для блокування їх аккаунту - по українським міркам природній :), але Google вважає не так. Додавши а)-г), як казав наш перший президент - маємо те, що маємо: реклама залишилася на небагатьох україномовних сайтах, що витримали фільтр а)-г).
Чесно кажучи, було натхнення почати писати англійською і косити зелень :), але я згадав основну ідею цього блогу :)... Гроші тут не головне :)... Все нове, як кажуть, починається з бажання або ідеї :)... У мами все життя в ідеях про капелюхи. Залишилося мені реалізувати її ідеї на Pani Lyalya.

П.С. Вітаю моїх кумів Наталю та Володю Панасюків з народженням другої донечки! Нехай малеча росте здорова, розумна, красива, весела, багата та щаслива на радість та втіху батькам, родичам та друзям!