Знову пролетів тиждень...

В мене таке відчуття, що час зупинився... Не дивлячись на те, що я вже майже 4 місяці поза межами України, мені здається що лише місяць тому я покинув Львів...
З новими технологіями (інтернет, ай пі телефонія) я взагалі не відчуваю, що я не дома. Про це я згадую лише на вихідних, коли збираюся десь відпочити... Вибір місць відпочинку тут просто вражаючий. І зараз я бучу лише одну велику відмінність між Україною та Канадою:
на вихідні є незлічена кількість місць відпочинку, які доступні для середнього класу людей за помірну (щодо зарплати) ціну і з дуже високою якістю сервісу... Думаю до Євро-2012 на Україні це мало б трохи помінятися в кращу сторону. Як це зробити – хай думають наші політики, про яких до речі я вже починаю забувати.... і згадав, що новини я давненько не читав. Саме цікаве, і не тягне час тратити на це... Почну з трагічної новини для мене – поламав окуляри, про які писав минулого тижня :(. ЦЕ МЕНІ ТРОХИ ЗІПСУВАЛО НАСТРІЙ НА ВИХІДНІ :). Два дні вже чую дискомфорт. І згадав, в мене температура 37.5... Не минуло і 4 місяців, як почав пити таблетки ... Але все по порядку.
В п'ятницю ввечері Олег (з яким мене познайомив Діма Дещенко) мені запропонував поїхати в Тофіно – місцевий курорт на тихоокеанському узбережжі. Це містечко знаходиться на Вікторія Айланд, де я вже був так на початку місяця. Схема добирання проста – Ванкувер --> порт --> паром --> острів, по якому треба проїхати так км 200. Ми виїхали в 7 ранку. В 8 були в порті, де вже була черга на паром на 10 год. Подорож поромом – 1 год 40 хвилин. А потім ми відвідали по дорозі національний парк з деревами, які я бачив лише в кіно... потім була долина каменів і сам пляж. Не зупиняюся на описі, так як краще раз побачити.... Фотографії при нагоді заберу в Олега і виставлю. До речі, збираюся фотоапарат цього тижня купити. Тоді буду робити багато фоток :). чи можливо камеру? Ще не визначився. Та от пляж... побачив пляж, і все з голови вилетіло – перший раз за 2 ,по моєму, роки без свідомо тикнув окуляри в сумку і побіжав плавати... Мене не насторожило, що всі нормальні люди плавають в плавальних комбінезонах... (результат 37.5 сьогодні :)) і я поплив... тобто 15 хвилин входив у воду. Думаю так градусів 17-20. А коли море стало по коліна, я ще так до години насолоджувався хвилями і безкоштовним спа :). Просто супер... Я згадав , як я ми з серву компанією на Задорожне їздили після роботи поплавати в троха теплішу водичку... Правда перед тим ми по чуть чуть коньячку , а після купання так конкретно по чуть чуть... :) Ах, як мені цього не вистарчає... Після плавання, ми ще так годину досліджували місцеву красу. На цей момент я вже поламав окуляри, але красота навкруги пом'якшила мої страждання :). Потім ми верталися. Це просто було море адреналіну. Так як останній паром пливе в 22.45, то ми розраховували що у 20.00 ми ще попадаємо на паром... Не тут то було. Ми приїхали запізно – все закрито на прийом . Нам сказали, що є ще місця у інщому порті – 20-30 км. Було пізно, і ми трішечки заблукали. Але добралися так до години... Їдемо і я думаю, як людям яким перед самим носом закривають двері і кажуть місць немає, то напевно жахливо. Ми заїхали в порт і там горить зелене світло!!!! Супер!!! Встигли!!! За нами лише 2 машини запустили і закрили ворота... Можете собі уявити наш стан.. Я зразу відрубався поспати, Олег також... аж десь за годину нас збулили. Добрий дядя сказав, що за 15 хв почнеться паркування на паромі, але нажаль ви і 2 машини за вами не попадають, так як перевищено ліміт безпеки по людях... От і отримав я стан, коли перед носом тобі кажуть ні... прочитав всі молитви, і Господь поміг мені уникути ще одного стресу (крім морального + 120+ дойлярів за ночліжку десь на острові). Почали їхати машини і ОДНА НЕ ЗАВОДИТЬСЯ. Вав, я не пам'ятаю коли я тішився з того, що комусь погано... Це був саме той випадок. Але за рано я тішився. Перед нами все одно закрили шлагбаум.. Мені вам не передати, як Олег і люди, що були за нами,говорили з службовцями, які чомусь все одно нас не хотіли пускати. А в машині, яка поламалася було 4 людини. В результаті торгів і переговориів нас пропустили... а дві інші машини залишилися..
Давно так не тішився і не переймався такими дрібницями... Але фану було море за цю поїздку.... А зараз лікуюся.... Дурна голова, болять ноги. У моєму випадку – болить все. Але, як каже наш перший президент Леонід Кравчук -маємо те що маємо. Головне, що настрій в мене хороший. Хоча, як згадаю про окуляри....

Звіт за тиждень .

Тиждень пролетів, як один день... Трохи легше, так як поступово входжу в роботу, але сплю все одно по 6 год і , як результат, дуже замучений... В дома все спокійно, все чисто і красіва навкруги... причина проста: нікого, крім мене, в апартменті немає і тому ніхто не смітить і не злить мене :). Скажу чесно - мені починає подобатися тут і поплакатися не тягне більше :)... Отримав перший чек, відкрили мені кредитну карточку без будь якої мінімальної суми на депозиті (500$). Сказали, що я їм сподобався візуально після отримання чеку :)... Хотів цього тижня поміняти водійські права, але не вийшло... сказали що все треба спочатку проходити... ще буду виясняти, бо жаль затраченого часу та грошей в Торонто на цю справу.
Цього тижня Ігорчик Новосад поставив інтернет моїм рідним. СЕНКС ЙОМУ ЗА ЦЕ ДУЖЕ ВЕЛИКИЙ!!!! Так що балакав зі Львовом майже весь вільний час. Збираюся купити фотоапарат, щоб можна було фотографувати мої пригоди ... от і більше новин немає :(...

Я виставив підбірку фотографій за перші дні у Брітіш Каламбія, яку обіцяв виставити при нагоді...

P.S. Зауважив за собою схильність ходити по магазинах... просто так, без наперед спланованої цілі щось купити. Як я напевно згадував, живу я у містечку під назвою Барнабі (типу Брюховичі щодо Львова). В моєму мікрорайоні Метротоун - назва великого торгового центру - 470 магазинів з них 6 супермаркетів маштабу ВАМів у Львові. Кожен раз коли вертаюся з роботи то годинку-дві просто дивлюся що де є... Сьогодні просто йшов у торговий центр, так як там є відділ для перереєстрації та здачі водійських прав (логіка розташування драйвер центру в торговому центрі проста - там багато людей проводить багато часу, так чому б не дати держ. установу там, де людям буде зручно і швидко до неї добратися та інші справи повирішувати). Після того, як мені відмовили в перереєїстрації (див. вище), я пішов заспокоюватися по магазинчиках...
Попав на розпродаж красовок Adidas та Wilson. В середньому 30-35$. Нажаль були 42,45 розміри. Те, що було 43, мені не подобалося по вигляду.... Далі були магазини, де продають Ecco та окуляри Silhouette. В екко пристала дівчина-продавець... ніц не зрозумів спочатку, що вона говорить. Я щось пробекав по англійськи - типу ніх фернштейн :) і вона помаліше почала говорити... сказала зразу видно, що я з Європи - вона це по взутті побачила - то європейські моделі... Я так поміряв пар 5 взуття американські моделі :) - воно мені дійсно подобається... але сказав що не планував сьогодні ніц купляти. Мені відповіли - но проблем - коли буде бажання приходи :) і дали візитку. Лишилося якось бажання викликати у собі... але важко, так як екко тут $170+... потім зайшов в оптику. І знову, дівчина-продавець зразу сказала - вав, бачу у Вас класична модель Silhouette. Тому думаю інші окуляри вас не цікавлять. У нас є Silhouette на особливі оказіїї... я сказав що я пацан з Європи і просто дивлюся що і по чому:).. Правду казав мій кум Андрій Глуховецький, що це дорога штука в Канаді. Мої тут коштують 429$, а на особливі оказії - 529-600$... Так що дякую Андрієві та Світлані, що все зробили для того, щоб я купив саме silhouette 2 роки тому: пояснили наскільки то є практична та зручна річ і дали знижки при покупці. Лінзи до окулярів то окрема розмова :):):) - вони теж просто супер! При моїй не акуратності до таких реей, вони навіть не поцарапалися за ці 2 роки... THANKS!!! Воно так дійсно і є. Не представлю себе без цих окулярів тепер. Лінзи до окулярів то окрема розмова :):):) - вони теж просто супер! При моїй не акуратності до таких реей, вони навіть не поцарапалися за ці 2 роки... THANKS!!!
Потім я пішов за сіллю в супермаркет, і знову ледве дотягнув рюкзак додому... Напевно в них тут всетаки все наколото... рука тягнеться і тягнеться... жах. Кум Юрко казав, що то від нервів я так хочу їсти... можливо так воно і є. За пів року вже ніц мене не хвилюватиме і не переживатиму сильно за все... тоді і буду менше їсти.... :):):). Але надіюся мiй ліміт - 80-85 кг я ще не перебрав (на фотографіях такий худенький :)). Куплю при нагоді вагу...

First 10 days with new life style...

Коли народжується дитина, вона взнає світ зa допомогою батьків: вони їй поступово протягом перших 16 років кажуть що добре, а що погане, вчать пристосовуватися до зовнішнього світу, пропагують набір правил співіснування з іншими людьми... одним словом - вчать жити. Це є мій спрощений варант трактування поняттня виховання і випуску в світ дитини... 10 останніх днів, проведених тут на Ванкуверщині, пролетіло для мене як один, я вчився жити. Це був свого роду швидкий метод пристосування до суспільства, що є навкруги з купою стресів/помилок/маленьких перемог та поразок... Вселившись в квартиру повністю пусту, я змушений був за лічені дні облаштуватися. Без сумніву, що можна було на все це не звертати уваги, і жити як бомж.... але, як кажуть, впасти завжди легко, а от поставити собі планку і втриматися на вехру - то для цього треба зусиля, везіння, і т.д. Скажу зразу. МЕНІ ПОЩАСТИЛО! Дякуючи жіночці, менеджеру цього будинку, я безболісно вирішив майже всі побутові питання за 2 дні і більшість речей отримав безкоштовно. З'економив деcь 500-800 дойлярів. Додатково, цілий тиждень вештався по супермаркетах, як зомбі... так як спав в середньому 5-6 год в день (вночі вчився), вивчаючи та скуповуючи продукти та різні дрібниці до дому... наприклад, проста швабра тут в супермаркеті коштує 14 дойлярів, а я знайшов за 2 у китайському магазині. І так по кожній дрібниці - шукаєш де дешевше, але при цьому не гірщої якості... одним словом освоєння ринку. Цікаво. Як казав мій кум Тарасик, сприймай це все як велику пригоду і все буде ОК. Я так і стараюся... Я знову повертаюся до мрії дитинства - бути кухарем. Треба щось з тим робити, так як той кухар так смачно готує, що я весь час пережираюся... Дорога кума Іринка засипала мене рецептами різних страв, так що я маю чим зайнятися коли є вільний час. Вчора перемив, продизенфікував всю хату, хоча і так все було чисто... але що зробиш, що я такий бризгливий (я знаю лише одного Юру Гарбузюка, який мене переплюнув в понятях еталон чистоти :)). Отже - замучений, але задоволений собою, я збираюся продовжити наступний тиждень в праці та відпочинку... Я зняв свій апартамент веб камерою. Довго думав, чи виставляти відео на всезагальний огляд та закулісне обговорення :), і вирішив все-таки дати вам можливість подивитися на мій побут. Як каже Ющенко, мені не має чого приховувати... і в моєму варіанті це дійсно правда :). Краще один раз побачити, ніж 100 разів почути. Сорі, але зауважив, що відео в дзеркальному вигляді (права ліва сторона переплутані... але думаю це не проблема)

Ванкувер - життя продовжується...

Нікому не цікаво слухати про чужі проблеми... У кожного вистарчає своїх. Тому писатиму не про свої проблеми, а про те, як це я їх вирішую...
Закінчилася епопея з квартирою. В 9 годині вечора 31 липня я мав дозвіл на проживання ;) з певними умовами: квартира винаймається на пів року мінімум і проплатити треба за 2 місяці наперед... Вибору не було, так як час в готелі закінчувався за 15 год. Квартира, по українських мірках, дво-кімнатна. Подібна квартира на 1му поверсі є в неті, там і будинок видно. Але зекономити не вийшло так як не відомо чи здається...з 1го чи з 15 числа. В резутьтаті я живу на 3му поверсі у згаданому будинку: площа 60-70м2; $780/month + electricity(~20-30$). Пуста хата. Крім того, що на малюнках нічого немає... треба купляти пошвидше. Покищо не ставлю інтернет (30$/month), бо є халява - хтось не запаролив свою мережу... За 3 місяці буду шукати можливо дешевший варіянт (800--->650), але це важкувато. Є можливість підселити собі ковокера з філіпін на 1-2 місяці... думаю, чи вартує ;).
Робота. Фірма маленька, але всі навкруги аналітики, причому вже бачу - дуже сильні. За два дні я просто , як кажуть, ходжу з широко відкритими очима...ДУЖЕ ЦІКАВО і ДУЖЕ ВАЖКО: мова - но коммент, про знання прогресу (то я на цьому програмував останні 5 років), які зовсім ніякі теж мовчу... але МУШУ витягнути.
Відпочинок. Кризис пройшов (надіюся)... За вихідні був на двох подіях разом з Дімою Дещенком - 15 км пішки по північному Ванкувері + фінал чемпіонату світу з феєрверків у центрі міста. Навіть не знаю, як описати... Рот не закривався від подиву, що людина може придумати. Друга подія - гей парад в Ванкувері :). Набагато прикольніше, ніж в Торонто. Теж мирно і весело. Правда цього разу бачив все близенько, так як місця у Ванкувері багато :). Ніц вже не здивувавло :). Фотки будуть, коли Діма запише диск :). Перший раз поплавав в океані: вода холодна та менш солена, ніж в Турції. Знову таки, перший раз побачив сову та єнота в парку... Простому парку в центрі міста. Просто їх тут не рухають вже ен поколінь людей, і тому інстинкт втікати від людей в тварин просто відсутній...
Харчування та побут. Я зауважив, що займаюся чимось більше, ніж ходжу на роботу і басейн!!! За останні роки, нажаль, був такий стиль життя... а зараз по магазинах ходити теба, взнавати які продукти/njdfhb добрі, де, що і по чому :). Цікаво та накладно але, водночас, я радуюся як дитина від будь якої єрунди. Почав варити істи... після перерви в 10-12 років (в Чехії варив сам). Без сумніву, так як готує моя мама, мені ще вчитися та вчитися але не дарма я хотів бути кухарем в дитинстві. ВАВ! Як смачно я готую, по зрівнянню з кафешками в центрі :). Сьогодні зварив зупу з шампіньйонів та з горошком та морквою, запік собі свинину в овочах, рис... Як смачно вийшло!!! І хто сказав, що продукти тут неякісні.. в багатьох канадійців руки криві до варіння або не готують дома - то можливо так і є, але я ще не зауважив такого.
П.С. Так готує моя мама :)
П.С.П.С. Перший раз за життя знаходжуся в 4ох стінах сам... відчуття жахливе було перший день... поплакав і перейшло. Це мало колись статися... Добре, що є інтернет та скайп... інакще б було ще важче... але ВАЖКО це не є ПОГАНО. Думаю, що варто все це перейти, щоб добитися можливості жити в найкращомі місці на Землі. Принаймні спробувати. Бо на халяву ніц не буває і тут також всі пашуть. Точнішк е дуже оргінізовано працюють і виходить все ефективно. Цікаво чи мені це буде до душі, чи переможе бажання вернутися... побачимо.

Шок у Ванкувері...

Ванкувері - найкраще місто на землі, яке я бачив. В суботу/неділю катався по околицях: То турція\словакія\карпати\крим\польща в одному місці по краєвидах...фотки при нагоді виставлю. Але покищо дивитися на це все можна, а от рухати... грошеняток не хватить... так що почуття різні... Сорі, що не писав довго... Зараз в мене такий стан, що вити хочеться.. :). Дійсно закінчилися канікули, почалася іміграція.... Важко, просто жах. Деталей писати не маю часу, але щоб було зрозуміло - пишу правду - позавчора був стан, що пів години просто сидів і плакав... :(. Трохи попустило... Я в принципі сильна людина (я так думаю) і це все переживу, але крім того я ще дуже вразливий і думки для чого то мені все було починати в 35 років самому просто виїдали мій мозок... три дні щукав хату для життя і не знайшов нічого... а в готелі місяць пожити - 3000$ мінімум... мовчу, що я їм ці три дні... і скільки сплю... барбовал(заспокійливі) - найходове зараз в мому меню. Дякую Дімі Дещенко, який тут зараз є і мені помагає морально вижити і шукати апартмент. Ми з ним пів району перейшли від хати до хати, щоб знайти апартмент. Знайшли, але на даний момент не маю підтвердження, що мене туди беруть: перевіряють хто такий і чим дихаю. Так що стан напів критичний...

Перший робочий день. Важко, бо все нове, але думаю витягну... якщо не виходитиму в нет тиждень, значить переселився в апартмент без інтернету... 1-2 тижні і поставлю.. все.