Так і пройшов перший місяць.

Сьогодні з жахом зауважив, що вже тиждень руки не доходили до апдейту сайту. Правду друзі казали, що спочатку я писатиму щодня, потім - раз в тиждень, а далі раз до місяця, а там і закину все... Не думав, що другий етап настане так швидко :). Але тепер я розумію чому. Просто коли багато вільного часу, то одна справа... а в мене ж після 3 тижнів відпочинку і свободи відновилася хронічна хвороба трудоголіка - почуття вини, що нічого не встигаю зробити по дюдейтах [тобто до якоїсь визначеної дати - знайоме слово ковокерам по Софтсерву] і прийдеться відповідати перед клієнтами. Проблема в тому, що клієнтів то в мене зараз немає і я сам собі господар... але чомусь гружу себе сам. Гризе мене чесно кажу те, що мені 35 :( а не 25 :), а ще стільки треба зробити ... Ладно забагато філософії..
Як всі напевно зрозуміли, я вже купив таки комп'ютер. І пропав... Перш за все, стикнувся з проблемою софта :). Ліцензійного софта :). В поставці мого ноутбука купа програм, які треба переглянути/розібратися + так як я все-таки программер (надіюся ним і залишитися :) і в Канаді), то треба ставити щось до праці і науки. По вакансіях робіт мені суб'єктивно легко бачити, що ОРАКЛЕ І ЯВА, то магічна пара, де кількість пропозицій по роботі - 80% від усіх вакансій... Жалію, що не мав практики у даному напрямку, бо вже легко б мав роботу... а так, як казав Кравчук, маємо те що маємо і є 2 варіанти - або впасти в депресію і придумувати якісь відмазки чого немає вакансій того що я знаю та вмію, або просто засучити рукава і вчитися... я вибираю 2гий варіант, при будь-яких розкладах виграшний. Час покаже наскільки. Так от за наукою, той самий час пролітає теж дуже швидко. І його треба берегти.
Зауважую, що я можу нахамити людям :). Про курси англійської не пишу багато, загально - вони мені ОК і я задоволений ними з певними застереженнями, які зразу і озвучую в хамській формі :). В п'ятницю була презентація книжок в бібліотеці для нас, студентів... На 5тій хвилині я зрозумів, що таке той західний стайл життя... Такої емоційної презентації, я ще не бачив. Книги були другосортні і сама весела була про дівчинку, в якої вмерли мама, баба1, дідо1, баба2, дідо2 та тато протягом пів року і її приютили добрі люди, які в кінці вийшли сволочами...бо то все було за гроші і спадщину... в результаті дівчинку киданули. Дівчинка, не промах, і відімстила всім потім. Як саме - читайте захопливу історію в книжці... Ви б бачили захопливі очі доповідача... і трагічні фейси студентів. Я почав сміятися і на мене дивилися осуджуючи слухачі. Викладачка, яка сиділа біля мене,після 5 хвилин мого відкритого пофігізму каже, давайте зробимо перерву. І опісля одобрямс, каже: Андрій, пліз не показуйте доповідачу, що вам не цікаво, бо вона образиться... Легко бачити, що я відповів... я просто вважаю, що це трата часу для мене і я не збираюся грати в маппед- шоу :). Мене відпустили :)
Як писав, маю вже карточку метропас, ака дає можливість легше пересуватися по Торонто, всього за $99.75 :) на місяць. Чекав вихідних, щоб вийти у місто. Нажаль не вийшло - всю неділю падав дощ, а в суботу я займався прибиранням/походом в магазин/переставлянням другого компутера... І знову будні... Не обіцяю писати щодня рутину, але всі події писатиму 100% :).

П.С. Сам не можу повірити, але одну серйозну справу я довів до кінця (Статус: Complete), - я вже став Canada`s Permanent Resident: